WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу України - Реферат

Про напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу України - Реферат


Реферат на тему:
Про напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу України
Сучасне суспільне екологічне мислення базується насамперед на тому, що система навколишнього природного середовища не в безмежним акумулятором відходів та постачальником ресурсів. Надпотужні антропогенні навантаження здатні її зруйнувати, знищивши саму можливість подальшої життєдіяльності людини. Виходячи з цього, подальший розвиток суспільства повинен орієнтуватися не на безмежне розширення виробничих потужностей, а на їх оптимальний потенціал, що має забезпечувати достатні обмежені потреби людини, не перевищуючи при цьому екологічної місткості природного середовища.
Тому надзвичайно актуальним є питання щодо можливих напрямів розвитку нашої державної соціальне-економічної системи з її найбільшою підсистемою - паливно-енергетичним комплексом (ПЕК).
1. Стан справ у ПЕК України на фоні загальних світових тенденцій
Сьогодні, незважаючи на закінчення "холодної війни", проблема відвернення загроз життєдіяльності людини лишається актуальною. Так, зростають загрози від наслідків надзвичайних ситуацій та глобальних екологічних процесів. Дефіцит природних ресурсів та боротьба за них виходять на перший план серед питань національної безпеки. Відтак невійськові джерела нестабільності в економічній, соціальній та екологічній сферах уже набувають характеру загальної загрози миру на планеті.
Це надзвичайно важливо, бо саме за таких умов людство постало перед новою промислово-технологічною епохою, яка, зокрема, характеризується:
- виснаженням традиційних запасів паливно-енергетичних ресурсів і підвищенням їх вартості;
- катастрофічним погіршенням загального стану навколишнього природного середовища;
- зростанням ризиків аварійних ситуацій у системах життєзабезпечення, у тому числі енергозабезпечення.
Більшість країн у своєму переході до нової промислово-технологічної епохи задекларували стратегію, що ґрунтується на засадах сталого розвитку. Сьогодні є реальністю така стратегія для промислово-розвинених держав світу і, в першу чергу, Європейського союзу. Положення зазначеної стратегії представлені в Програмі дій на XXI століття (Міжнародні форуми в Ріо-де-Жанейро в 1992 р, та у Йоганнесбурзі в 2002р.)
Особлива роль в утвердженні стратегії сталого розвитку в Україні відводиться ПЕК. Від гармонійного розвитку ПЕК як базового сектора економіки країни залежить сталий розвиток держави. Головними чинниками тут є:
- модернізація технологій у сфері енергетики на принципах збереження ресурсів;
- виключення деградації навколишнього природного середовища;
- відповідність динаміки розвитку енергетичного комплексу тенденціям розвитку всієї соціально-економічної системи;
- виключення ресурсовитратних стандартів господарювання при загальному підвищенні рівня та якості життя населення;
- демократизація системи управління енергетикою;
- підвищення відповідальності за прийняті рішення та зниження аварійності у всіх ланках ПЕК.
Такий підхід на сьогоднішній день вимагає не лише окремої програми розвитку енергетики. Він потребує нової всеохоплюючої програми розвитку економіки, складовою частиною якої повинен стати органічно вписаний в неї ПЕК. На сьогодні доля продукції ПЕК у загальному ВВП нашої країни складає близько 60 %. Тому зазначена економічна програма повинна мати чіткі стратегічні напрямки, орієнтуватися на саморозвиток у межах постійного збільшення матеріальних та соціальних інвестицій і скорочення антропогенних навантажень на природне середовище. На жаль, сьогодні в енергетиці України існує ціла низка невирішених проблем. Незважаючи на 12 років існування України як самостійної держави, на першому місті стоїть питання корінної перебудови ПЕК колишнього СРСР у енергетичний комплекс незалежної європейської держави. Мова йде, в першу чергу, про загальносистемний підхід до формування:
- раціонального паливно-енергетичного балансу, у якому сьогодні, переважають дорогі імпортні енергоносії;
- енергоспоживання з вкрай обмеженою часткою енергозбереження в усіх складових соціально-економічної системи;
- балансу генеруючих і компенсуючих потужностей в енергосистемі;
- оптимального режиму функціонування системи "генерація - споживання;
- раціональної науково обґрунтованої тарифної політики.
Другою великою проблемою є зношеність та застарілість усього обладнання ПЕК, починаючи з шахт та свердловин і закінчуючи станціями й мережами. І, нарешті, третьою проблемою, а за загальним значенням можливо і першою, є проблема енергозбереження.
Хоча в останні роки і відмічається позитивна динаміка щодо загального поступу економіки України, проте системний аналіз основних показників за останнє десятиріччя її розвитку і розвитку її головної складової - енергетики, свідчить і про ряд негативних тенденцій. Так, за даними вчених (1), загальний ВВП за цей період зменшився майже у 2,5 рази, а виробництво електроенергії скоротилося лише на 43%. Тому енергоємність ВВП України за останнє десятиріччя зросла на 33% і є сьогодні найвищою в Європі. В свою чергу це призвело до того, що енергомісткість одиниці нашого ВВП стала майже в 1,8 рази більшою за аналогічний показник наших сусідів по ЄС.
Зазначені процеси відбуваються в умовах, які характеризуються наступним. Україна відноситься до енергодефіцитних країн і задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного їх видобутку менш ніж на 50%. При цьому складність гірничо-геологічних умов, у яких здійснюється видобуток власних ПЕР (вугілля, нафта, газ), обумовлює їхню високу собівартість і низьку конкурентоспроможність порівняно з імпортованими ПЕР. Великі запаси вугілля в Україні, якого за помірними оцінками вистачить на сотні років, для свого освоєння вимагають значних капіталовкладень, що держава в даний час не може забезпечити. Тому Україна залишається ледве не єдиною у світі державою, що, експортуючи електричну енергію, спирається у своїй стратегії розвитку на імпортне паливо (природний газ, нафту). Тобто існуюча структура паливно-енергетичного балансу в Україні є нераціональною і це загрожує національній безпеці держави.
Окрім того, у системі "енергозабезпечення-енергоспоживання" є певний дисбаланс. Споживання електричної енергії нерівномірне у часі (протягом доби), що призводить до пікових навантажень на енергосистему вдень (вранці і ввечері) і провалу споживання у нічні години (з 23-ї і до 6-ї ранку). Має також місце і значний перепад споживання у холодну та теплу пори року. Відсутність маневрових потужностей в енергосистемі України значно ускладнює нормальний режим роботи
Loading...

 
 

Цікаве