WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми української освіти в творчому доробку П.Куліша - Реферат

Проблеми української освіти в творчому доробку П.Куліша - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми української освіти в творчому доробку П.Куліша
Час соціальних зламів, зміни ціннісних орієнтацій людини і спільноти вимагають переосмислення ролі освіти у суспільному житті, перетворення освітянської галузі у важливий чинник відродження національної культури, духовності, відтворення інтелектуального потенціалу народу.
Але проблема національної освіти не є лише проблемою ХХ ст. Питання розвитку освіти, виховання в системі координації суспільного розвитку були в центрі уваги уже в ХІХ ст., коли основною силою пробудження народного духу були М.Костомаров, М.Драгоманов, І.Франко, К.Ушинський, які своїм творчим доробком і громадянською позицією зробили вагомий внесок у піднесення національної свідомості українського народу. В числі тих, хто своєю творчістю сприяв вирішенню цих важливих питань, був і П.Куліш. Його багатогранна діяльність привертає увагу сучасних дослідників з точки зору не лише літератури, мови, а й науки та освіти.
Певні аспекти його творчості у різні часи досліджували І.Франко ("Українські "народовці" і радикали"), П.Кононенко та Т.Кононенко ("Могутній талант"), М.Жулинський ("Із забуття в безсмертя"), В.Погребенник ("Образ України в поезії Пантелеймона Куліша"), Л.Токар ("Духовна спадщина Куліша як джерело українознавства"). Збагатили знання про письменника і вченого конференції, присвячені 180-річчю від дня народження - "Творчі та ідейні шукання Пантелеймона Куліша в контексті сьогодення" та інші. Але доробок П.Куліша в розв'язанні питання української освіти ще чекає свого висвітлення.
П.Куліш виховувався на просвітительських і християнських ідеалах братолюбства, і завжди його увагу привертали загальнолюдські цінності, необхідність і доцільність яких він доводив своїми "культурно-просвітительськими проповідями", тому що письменник вірив в історичну місію людей розумової праці, які можуть і повинні привести народ "під вічне скипетро науки та культури".
Питання освіти і виховання розроблялися П.Кулішем протягом усього життя. Про це свідчать його листування з І.Хильчевським (1809 - 1899) - учителем гімназії з Луцька, П.Чуйковичем (1818 - 1874) - земляком, інспектором прогімназії м. Глухова. Крім того, письменник із зацікавленістю знайомився з працями педагогів. Про це є записи у його записнику, що зберігається в архіві.
Палкий патріот України, Куліш уже на початку своєї творчої діяльності замислювався над станом освіти в Україні. Працюючи тривалий час викладачем у Луцьку, Рівному, Києві, він наполегливо шукає шляхи її покращання. Саме задля розв'язання просвітянської ідеї (серед інших проблем) він підтримував зв'язки з кирило-мефодіївцями. Про це ми дізнаємося з листів до них, де письменник пропонував відійти від політики, а займатися культурно-просвітницькою роботою. Як слушно відмітив І. Франко, письменник "завжди звертав увагу на простий люд" [7, 204 ] і намагався плідно працювати задля покращення його життя. Перед Кулішем було широке "з терном" поле діяльності на ниві української освіти.
Він відчував себе покликаним виховувати українську людину, збагачуючи її різноманітними знаннями. До програми навчання входило обов'язкове вивчення рідної мови, історії (наука пізнання й самопізнання), знайомство з творами кращих українських письменників, вивчення фольклору, наукових досліджень, які друкувалися в українському журналі у його власній друкарні; знайомство з найкращими зразками європейської літератури і, насамкінець, Святе Письмо на рідній мові…
Щоб учити український народ, необхідно, як вважав письменник, ознайомитися з його минулим. Куліша вразила багатюща історія народу, коли він вивчав літописи та думи. Історія, на думку Куліша, підняла б самосвідомість народу і гордість у власних очах. Тому письменник вирішив відкрити правду своєму народу на його героїчне минуле, що спричинило написання історичного роману "Чорна рада". Важливим моментом на той час було те, що, крім російської, роман вийшов і українською мовою. Цей твір був першою історією на рідній мові. Роман був написаний настільки жваво, цікаво, що читався на одному подиху. Романтичний настрій зробив його доступним для широких верств населення, що було дуже важливо. На думку Куліша, цей роман спонукав українця зрозуміти та глибше пізнати історію держави Україна. Та й події (Руїни), відображені письменником, були саме ті, що показали народу, як було втрачено державність. Куліш своїм першим історичним романом "Чорна рада" зробив великий прорив у самосвідомість українців.
Першочергове значення Куліш надавав мові, бо розумів, що вона повинна стати тим цементуючим чинником, який зможе підняти людину з колін, дасть їй відчути себе гордою, самодостатньою. Тому, дбаючи про розвиток української мови й освіти свого народу, він створює фонетичний правопис, нову орфографію. Враховуючи особливості української вимови, вводить познаки и, е, є, ї, і, ' (апостроф) для розкриття її краси і своєрідності. У граматиці Куліша знайшли відображення й прадавні українські літери "є" та "ї", які використовувалися ще в грамотах Богдана Хмельницького. Розроблений і широко популяризований автором правопис дістав назву "кулішівка". До речі, спрощений правопис української мови [3, 3] був уперше вжитий Кулішем у "Записках о Южной Руси", потім у Шевченковому "Кобзарі", а також Санкт-Петербурзькому журналі "Основа".
Перебуваючи завжди у пошуку шляхів покращення освіти як дорослих, так і підростаючого покоління, Куліш видає для них "Граматку". У передмові до неї він пише: "Найперше діло в отця-матері…, щоб дитину своєю рідною мовою доводити, щоб дитина, вчившись письменства, од своїх людей не одвикала і на добро своїй громаді до розуму доходила: з тих-бо письменних мало добра буває, що чужоземцями через науку робляться, і до свого рідного люду слова промовити по-своєму не вміють" [3, 3]. Ці його думки дуже слушні і в наш час розбудови країни. Письменник добре розумів, яку велику вагу матимуть знання для дитини, щоб вона, нарешті, відчула себе особистістю в дорослому віці. Тому дуже прискіпливо добирав він до підручника змістовні твори, серед яких і оповідання про славне минуле українського народу, і відомості про видатних історичних осіб, і уривки з пам'яток культури та фольклору. Але через те, що "Граматка" піддавалася духовній та цивільній цензурі, в ній були присутні релігійні мотиви, відомості про християнську віру. В кінці підручника, у "Слові до письменних", митець закликає шанувати рідне слово, бо, на його думку, "хто його зневажає і забуває, той самохіть виганяє себе з рідної сім'ї української…" [2, 135].
"Граматка" Куліша на той час мала велику популярність. З її появою пов'язана епоха освітнього відродження в Україні. Це було авторитетне видання, яке і пізніше наслідували укладачі шкільних підручників. Навіть Т.Шевченко, який видав свій "Буквар" у 1860 р., був якоюсь мірою під впливом Кулішевої "Граматки".
Постійно дбаючи про поширення знань серед простого народу, Куліш знаходив для цього все нові шляхи. Так, разом зТ.Шевченком і В.Білозерським він організовує у Санкт-Петербурзі у власній друкарні журнал "Основа". На сторінках цього видання друкувались науково-популярні історичні розвідки Куліша:
Loading...

 
 

Цікаве