WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми становлення української науково-технічної мови на прикладі фізичної галузі знань - Реферат

Проблеми становлення української науково-технічної мови на прикладі фізичної галузі знань - Реферат

вжитку в мовленнєвій практиці від слова "потенціал" [2, 11], калькованого з англійської - potential. Рекомендоване у словнику [3, 298 ] слово "потенціяльний" не будемо брати до уваги у зв'язку з порушенням правил утворення прикметників. Але вдамося до більш ретельного аналізу.
Хоча слова, що розглядаються, співзвучні, але, на наш погляд, нетотожні щодо вживання. Яким із них послуговуватися у фаховій мові, залежить від контексту. Оскільки "потенціал" - характеристика векторних силових полів, то для відповідних об'єктів з певними ознаками правильно казати "потенціальне поле", усталений термін, яким у фізиці позначають специфічні сили, вживати "потенціальні сили" або "еквіпотенціальна поверхня" - геометричне місце точок у деякому полі з однаковим значенням потенціалу. Та все ж не слід обмежуватися аналізом проміжного лексичного виразу "потенціал" (він є запозиченням), а розглянути, що йому передувало. А це - слово "потенція" (від латинського "potentia" - сила). При цьому його значення залишається тим самим. Отже, коли йдеться про енергію, то доречніше вживати назву "потенційна енергія", що звучить м'якіше та мелодійніше, що більш і притаманне українській мові.
Розглянемо ще один приклад. З російської наукової літератури фізичний термін "безразмерная величина" перейшов в українську як "безрозмірна величина". Обговоримо спочатку коректність самого терміна в російській мові. Слід наголосити: будь-яка фізична величина не може не мати розміру - кількісного вмісту її в конкретному об'єкті. Отже, термін "безразмерная физическая величина" - суперечливий. Префікс "без" означає відсутність розміру там, де він має бути.
До слова, розробники Державного стандарту України [4, 4] не припустились подібної помилки і подали для вжитку в тому ж значенні нормативний термін "безрозмірнісна фізична величина". Інша структура слова (походить від "розмірність") і зовсім інший логічний та зрозумілий зміст терміна.
Постає закономірне запитання: чому, за умови існування документів з регламентації діяльності у фізичній науці, при наявності в них нормативного терміна, в українській літературі з фізики так часто можна натрапити на зазначене неправильне запозичення? Відповідь проста: причина - необізнаність видавців щодо чинних в Україні стандартів з термінології, недостатня популяризація результатів і надбань із стандартизації та й не дуже велике бажання тих, хто мав би опікуватись цією справою, критично аналізувати й осмислювати зроблене і те, що робиться.
2. Багатьох неточностей, недоречностей і навіть помилок у науково-технічній та навчальній літературі можна було б уникнути при умові більш якісного перекладу. Це і є другою проблемою становлення української науково-технічної мови. Правомірно постає запитання: чому йдеться про перекладання? Адже цим визнається залежність від іншої мови (чия б вона не була). Проте реальний стан з видавництва фахової літератури (зокрема фізики) в Україні такий, що процес створення власних підручників у нас лише розпочався, а їхні автори часто-густо орієнтуються на відповідні видання колишнього СРСР, де домінувала російська мова. Отже, визнаємо, що нині існує перехідний період у становленні української науково-технічної мови (переконані - тимчасовий), тому питання кваліфікованого перекладу лишається актуальним.
Звичайно, переклад назв, визначень тощо має відбуватися з дотриманням усіх норм української мови й бути більш фаховим. На жаль, спостерігаємо інше. У російській мові дві фізичні величини мають такі називи: "електрическое напряжение" і "механическое напряжение". В українській літературі з фізики маємо такий їх переклад-калькування: "електрична напруга" і "механічна напруга". Та якщо переклад першої назви не викликає сумніву, то для другої - він неправильний, оскільки ця величина характеризує принципово іншу властивість (не поля, а речовини). Отже, і називатись вона має по-іншому, а саме - "напруження". Правильними є і такі назви: "нормальне напруження", "дотичне напруження" [5, 16].
А зараз приклад зовсім прикрої помилки. Для зручного подання значень фізичних величин кількість одиниць вимірювання розширюється завдяки використанню множників, назви яких - кіло, мілі тощо. Розташовують їх попереду назви одиниці, від якої вони утворюються: кілограм, міліметр. У російській мові вони називаються "приставками", і саме така назва частин слів перейшла в деякі українські видання з фізики. Але в українській мові ця частина слова мусить називатися "префікс".
У рамках цієї проблеми доцільно розглянути і питання повернення в мовленнєвий простір знищених українських термінів та назв з подальшим їх застосуванням у перекладацькій діяльності. Цій темі присвячена робота [2, 43 - 235] з практичним додатком до неї у вигляді "словника нового типу, спрямованого на відродження та впровадження справді української фізичної термінології". Такі слова, як "називництво" (синонім "назовництво") - сучасний відповідник - "термінологія" або "летунство" - сучасне "авіація" - незвичні і на слух сприймаються важко. Для інших термінів простежується чітка тенденція до активізації вживання у мовленнєвій практиці. Наприклад, усе частіше можна почути (поки що у мові дикторів радіо та телебачення) слово "пришвидшення" замість "прискорення".
І наостанок. Хтось може не погодитися з обраним нами поділом розглянутих проблем, закинувши, що вони пов'язані з перекладацькою діяльністю, а їх розмежування є штучним. Та це - з першого погляду, бо процес термінотворення
- за ступенем узагальнення не може порівнюватись з будь-чим іншим;
- свідчить про світове визнання мови;
- за певних умов (що і є найголовнішим) може стати знаковим, відображаючи науковий пріоритет держави.
Висновок можемо зробити один: вирішення проблем, пов'язаних з функціонуванням української науково-технічної термінології, її "українізації", є нагальним і необхідним.
Література:
1. УРЕ. - 2-е вид. - К.,1984. - Т.11. - Кн.1. - 608 с.
2. Вакуленко М.О. Російсько-український словник фізичної термінології / За ред. проф. О.В. Вакуленка (додаток: "Російсько-український фізичний словник": 6000 термінів). - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 1996. - 236 с.
3. Козирський В., Шендеровський В. Українсько-англійсько-німецько-російський словник фізичної лексики. - К.: Рада, 1996. - 939 с.
4. ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1994. - 68 с.
5. ДСТУ 3651.1-97 Метрологія. Одиниці фізичних одиниць. Похідні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення. - К.: Держстандарт України, 1998. - 76 с.
Loading...

 
 

Цікаве