WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми становлення української науково-технічної мови на прикладі фізичної галузі знань - Реферат

Проблеми становлення української науково-технічної мови на прикладі фізичної галузі знань - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми становлення української науково-технічної мови на прикладі фізичної галузі знань
Успішним стане лише такий державотворчий процес, під час здійснення якого відбувається становлення державної мови. Це стосується не тільки офіційно-ділового та звичайного (розмовно-побутового) стилів мовлення, але й інших сфер людського спілкування. Пропонована робота присвячена питанням становлення та впровадження однозначно зрозумілої, логічної, без внутрішніх суперечностей нормативної української науково-технічної мови, зокрема у фізичній галузі знань.
З історії розвитку фізики відомий такий факт. Англійський учений Дж.У.Релей, досліджуючи властивості одних і тих же газів, добутих різними способами, помітив, що густина азоту, виділеного з атмосферного повітря і з хімічних сполук, різна. Хоча кількісні відмінності були незначними, спостерігалась така характерна особливість: густина речовини, що сприймалась як азот, добутий з повітря, завжди була дещо більшою за значення цієї ж величини з інших вимірювань. Усе свідчило про вплив на експериментальні результати якоїсь важкої домішки. Подальші дослідження розставили все по своїх місцях. Гімном точності вимірювань стало відкриття в 1894 р. аргону. Пізніше прийшло й відповідне визнання - присудження Дж. У. Релею в 1904 р. Нобелівської премії з фізики "За дослідження густини газуватих елементів і відкриття у зв'язку з цим аргону".
Цей приклад наведено, щоб підтвердити тезу: прагнення досягти більшої точності у дослідницькій (а узагальнивши, і у будь-якій іншій) діяльності є не примхою, а бажаною (краще - обов'язковою) умовою її здійснення.
Перекинувши місток від однієї сфери діяльності до іншої, об'єднаних спільним завданням - метрологічним забезпеченням вимірювань, - не тільки можна, а й треба ставити питання щодо точності або/й чіткості висловлювань у науково-технічній лексиці. На чийсь закид, начебто "мовлення - це інше", слід відповісти: потрібна точність у будь-якому пізнавальному процесі, не кажучи про наукову діяльність, потрібні не лише правильно обраний і вивірений напрям поступу і пошуку, але і єдина та однозначно зрозуміла термінологія. Саме завдяки їй, спілкування, обмін інформацією у суб'єкт-суб'єктних відносинах (особливо у фаховій мові) стають чіткішими, продуктивнішими та більш результативними.
Зауважимо, що всі приклади, які підлягатимуть критичному розгляду в пропонованій роботі, взяті із сучасних підручників і навчальних посібників з фізики. Тобто не побутового мовлення, а з видань, які систематизують і узагальнюють наукові надбання людства на певному історичному етапі, враховують вік і рівень розвитку тих, хто навчається, містять незаперечні факти й докази стосовно конкретної галузі знань. Завдяки цьому, вони - найавторитетніші джерела інформації, основа для подальшого навчання і пізнання. Саме тому, розглядаючи теперішній стан української науково-технічної мови, її функціонування та наявних проблем, спробуємо запропонувати до вжитку більш правильні лексичні форми.
Перейдемо до системного викладу матеріалу.
1. Перша проблема, пов'язана з функціональним призначенням мови, - забезпечення обміном інформації і спілкування, сприяння взаєморозуміння, фіксування поняття, а в навчальному процесі - транслювання знань. Якщо йдеться про науково-технічний стиль, то це ще й утвердження термінологічних норм. Іншими словами, мова стає "путівкою в життя" не просто слів, а термінів. Відомо, що лексема "термін" запозичена з латини, і у мовознавстві, згідно з [1, 214], тлумачиться як "слово або словосполучення, яке точно позначає спеціальне поняття і його співвідношення з іншими поняттями певної галузі науки, техніки, мистецтва ...".
З огляду на викладене, зауважимо, що в художній літературі, розмовній лексиці, значний синонімічний ряд є ознакою їх розвиненості, що сприяє більш точній характеристиці образів, чіткішій передачі відтінків тощо, а тому сприймається як позитив. Інша річ - науково-технічний стиль. Сам факт синонімічності є не тільки небажаним, але й шкідливим, оскільки призводить до втрати точності, конкретності, "розмивання" понять. Тому науково-технічне мовлення за колоритністю, кількісним складом і можливостями поступається художньому та розмовному. Але воно має і деякі переваги, що у навчальному процесі, особливо на початковому його етапі, коли потік інформації для кращого його засвоєння має бути чітким і дозованим. Науково-технічне мовлення, орієнтоване на дотримання однозначності та точності, полегшує сприйняття нового матеріалу. Учневі значно простіше запам'ятати один термін, ніж синонімічну низку близьких за значенням лексем.
Слід звернути увагу на ще один важливий момент: суспільні та економічні процеси, які відбуваються в світі, вимагають відповідності між термінами в різних мовах. Тобто простежується тенденція до інтернаціоналізації в термінології. Тому фахівці створили для певної групи держав (приміром для СНД) відповідні міжнародні нормативні документи та стандарти, де встановлені правила, настанови та вимоги щодо використання термінів, визначень, понять, назв тощо.
За таких обставин позбутися калькувань та запозичень у науково-технічній лексиці і важко, і складно. Адже термінотворення має відбуватися з дотриманням усіх вимог і норм української мови. Тоді цей процес набуде органічних рис, стане несуперечливим і цілісним, сприятиме розвиткові мови.
Наведемо кілька прикладів.
Російське "инерциальная система" калькується як "інерціальна система". Суфікс "-аль-" у першому слові названого терміна, якщо воно походить від "інерції", є зайвим. Інша річ, коли основою для походження слова слугує іменник з коренем, що закінчується на "ал". Проте в українській мові нема слова "інерціал" (навіть як запозичення). За правилом, "утворювати прикметник треба від іменника, а не від чужої прикметникової форми" [2, 34], тоді дістанемо правильну форму терміна - "інерційна система".
Заслуговує на увагу пропозиція автора роботи [2, 93]. Той же зміст може передаватися й іншим - суто українським - терміном "інерційний уклад".
Обговоримо вживання термінів, утворених від російських зі словом "потенциальный". У діловому мовленні "потенциальному инвестору", "потенциальному избирателю" в українській мові відповідає "потенційний інвестор", "потенційний виборець". Чому ж тоді російська назва величини "потенциальная енергия" в українській літературі з фізики подається як "потенціальна енергія", а не "потенційна енергія"? Можна пояснити це значеннєвими відмінностями термінів у різних стилях. До того ж, виявляється, що слово "потенціальний" в українській мові "цілком законне" (?), оскільки набуло
Loading...

 
 

Цікаве