WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми розвитку освіти в Україні - Реферат

Проблеми розвитку освіти в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми розвитку освіти в Україні
Ще на Першому педагогічному конгресі в 1935 р. у своїй доповіді Василь Пачовський говорив про завдання українського шкільництва, про навчання з української мови й літератури, української історії, історії мистецтва, географії України, про виховання молоді поза школою і про роль у ньому вчителя. Усі ці проблеми В.Пачовський об'єднав у широку тему: "Українознавство у вихованні молоді".
Він говорив: "Ми, українці, вважаємо хребетним стрижнем школи пройняту національним духом науку українознавства, в склад якого входить мова, література, історія, пластичне мистецтво, музика українського народу та географія земель, заселених українцями".
Українське свідоме покоління виховає тільки школа з українською мовою навчання. Тому моєю програмою стало: з російської та єврейської СШ № 56 зробити українську школу. "Це мала бути школа наскрізь пройнята національним духом не зі становиська боротьби і ворожнечі до національних меншин, а зі становиська любові до рідного краю". Я зробила те, про що говорив В.Пачовський.
Хребетним стрижнем школи стало 9 років вивчення українознавства. Цей предмет інтегрований в усі предмети, а також читається як окремий предмет. Зараз школа має статус Львівської української гуманітарної гімназії з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови.
В.Пачовський наголошував, що "школи з українською мовою, які понижують, занедбують, або нехтують науку українознавства уважаєм за ненаціональні установи, бо вони сповняють своє завдання недостатньо". Ми маємо виховувати покоління, якого народ потребує, дати йому такі моральні й духовні цінності, щоб воно було готове до найбільших жертв. А такими цінностями є національна самопошана, особиста гідність і духовна гордість за належність до української нації, яка є рівновартною культурою з іншими державами. Коли школа з українською мовою навчання не має того хребетного стовпа, то вона виховує безхребетну інтелігенцію, яка у хвилі бурі й натиску готова до зміновіхівства як безхарактерна, здібна до ренегатства не тільки свого народу, але й держави.
Перший педагогічний конгрес ставив максимальною програмою виховати державотворче покоління.
Це тепер, особливо у світлі загальнонародних подій, зокрема іменованих "помаранчевою революцією", ставлення до інноваційних перетворень дещо або значно змінилось, бо не могло не постати питання: чиїх, яких батьків ми діти і якими насправді є? Чому такими різними виявилися реальне молоде покоління й освіта?
Ще зовсім недавно у Львові певні чиновники, можливо, й не прямо, торпедували українознавство, заміняли його на крає-, народо- або релігієзнавство чи лукаво його "не помічали". Не подобалось воно інтерглобалістам. А у нас не могло не боліти серце, коли ми бачили: українські діти навіть Малайзію чи Бермуди знають краще, ніж Україну. Ми лицемірно закликали їх бути патріотами, але патріотами кого і чого?! Якими і чому вони мали були патріотами? Чому досі нас членують на "східняків" та "западенців"? Організовують сепаратистські заколоти щодо другої державної мови, не бояться суду не лише Божого, а й правничого - за аморалізм і антидержавні діяння.
Постійно піднімається питання інновацій. Причина зрозуміла: є педагоги, навіть з найвищими науковими титулами та званнями, для яких інновації зводяться лише до формальних, нерідко - суто косметичних елементів освітнього процесу. Вони не усвідомлюють чи й ігнорують семантику поняття: інноваційне - це те, що принципово змінює структурні елементи системи.
В Україні - це зміна, насамперед, методології, а відтак - принципів виховання і навчання. А саме: в суверенній Україні має впроваджуватися методологія суверенізації системи освіти від колишньої системи перетворення України в провінцію московсько-більшовицької імперії з її орієнтацією на деперсоналізацію та денаціоналізацію, а тим самим - методологія виховання поколінь яскравих особистостей, професіоналів, патріотів, бажаючих і спроможних розвивати дійсно громадянське суспільство - демократичне, правове, гуманістичне, зорієнтоване на піднесення України як висококультурної, щасливої держави, гідної виконувати високу історичну місію у співдружності найрозвиненіших націй планети.
Стало ясним: новій Україні - демократичній, правовій, національній, соборній - потрібна відповідна до нових реалій система освіти. А її не можна створити як без традицій, так і без інновацій вітчизняного і зарубіжного досвіду та усвідомлення того, що синтез корисний лише на взаємозбагачувальній, органічній основі, а інновації не можуть зводитися ні до іноземних запозичень, ні до вузькотехнічних перелицювань старої системи, прийомів та засобів навчання.
Інновації - принципові зміни у фундаменті, а не в нових прибудовах. А для України це означає новизну змісту, яка мала б зумовити: нову філософію освіти; новий тип кадрів - носіїв тієї філософії, зорієнтованих на світовий досвід, але й на україноцентричні програми й підручники; новий тип відносин між суб'єктами освітнього процесу: батьками - учнями - педагогами - органами управління; усвідомлення: головне в освіті - виховання, засобом якого стає й навчання. Метою цієї діяльності є учень як самодостатня особистість, а визначальною силою закладу - педагог! Саме він творить дух навчального закладу.
Свого часу підручники, за якими навчалися діти, підлягали обговоренню, доповненню окремими темами чи з історії, чи з географії, чи з української мови, літератури. Їх видавала "Видавнича комісія Рідної Школи".
"В історичній методі українознавства є небезпека, що твори письменства будуть вибиратися не після теперішнього їх значення, але з літературного й історичного огляду. В кожній літературі є твори, які грали велику роль у розвитку письменства, але теперішньому поколінню нічого не говорять.
Мусимо затямити, що і в найвищих класах шкіл маємо виховати не істориків літератури, а освічених громадян, здатних до позитивної праці. Але треба сказати, що ці питання актуальні і до сьогодні, і сьогодні. Так само і стосовно історії. Найкраще завдання історика в культурі нації - виховати покоління, свідоме цілі своєї нації.
До українознавства належить історія мистецтва, наука географії земель, заселених українцями. Українці були і є споконвіку осілою нацією, тобто народом, що займає на глобусі власну територію. Але можна мати прекрасну територію і ніколи не утворити на ній влади, не мати своєї держави? Щойно свідомість своєї території, свого рідного краю і хотіння мати на ній свою власну владу перетворює людність в активну політичну силу. З того хотіння і з цієї свідомості своєї території родиться патріотизм, любов до своєї землі, до своєї батьківщини і до всіх, що замешкують нашу рідну землю. Отже земля є основою до утворення власної держави і до зросту нації. Тому мусимо пізнати свій рідний край, тобто географію рідної землі, щоб осягнути свідомість своєї території, щоби зв'язати себе містичними узлами прив'язання до рідної землі, здобути в собілюбов до своєї землі - і стати з безпутного народу нацією свідомою своєї цілі. Мається на увазі ці теми є у програмі з українознавства як окремого предмета. Окремий предмет - українознавство - забезпечує всебічні знання і виховує дитину".
V розділ доповіді В. Пачовського на Першому педагогічному конгресі був присвячений вихованню молоді поза школою. Ця проблема і зараз актуальна. Тоді говорилося, що мусимо перетворити вихованням цілу націю на державотворчу, щоби на місце розперезаного хамства в нас витворилося почуття гідності і пошани честі; на місце зрадництва - послух державній владі; замість політичної проституції - дисципліна; замість отаманії - підпорядкування авторитетові проводу; замість релігійного сектантства - підлеглість організованій церкві; замість політичного анархізму - координація з державними установами; замість вибухового містицизму - систематична праця над перетворенням себе і суспільства у дисциплінований матеріал для будівництва держави.
Охоплюючи всі ділянки українознавства, ми можемо виховати державотворче покоління, щоб витворити
Loading...

 
 

Цікаве