WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми розвитку національної освіти в контексті державотворення - Реферат

Проблеми розвитку національної освіти в контексті державотворення - Реферат

передбачити, що її перші варіанти під час реалізації зазнаватимуть удосконалення, зумовленого позитивними зрушеннями перехідного періоду в економіці держави, становленні її законодавчого та правового поля. Але зараз має бути абсолютною істиною те, що в основі Національної доктрини розвитку освіти повинно бути закладене її державне інтегрування з ланками механізму соціально-економічного прогресу.
Освіта стає різноманітнішою і багатоукладною Необхідність проведення якісних змін в освіті зумовлена сучасним станом освіти та науки України - сфери, де відсутні глибинні реформи, які часом підмінюються деякими новаціями більш зовнішньо-ефективного, ніж суттєвого характеру. На мій погляд, щоб забезпечити перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, відчутне зростання інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства, необхідно розв'язати такі проблеми:
1. Забезпечення 100 % фінансування освіти, адже, на жаль, нинішній його стан не відповідає реальним потребам.
2. Розвантаження учня. Слід внести зміни до навчальних планів, передбачивши зменшення інваріантної і збільшення варіативної частини (50% на 50 %), а також перейти на блоково-залікову систему викладання предметів.
Варто переглянути викладання шкільних курсів, на вивчення яких навчальним планом передбачено 0,5 або 1 год. на тиждень. Відмовитися від домашніх завдань у початкових класах (більш ефективно використовувати можливості уроку).
Запроваджувати нові курси з предметів та факультативи тільки за бажанням учнів.
3. Реформування системи методичної служби. Для забезпечення високого рівня якості освіти (детальний навчальний план, особистісно орієнтоване навчання, детально розроблені тести для фахового тестування, атестацій педпрацівників, тематичної атестації учнів, спостереження за ходом виконання реформ, постійне підвищення кваліфікації вчителів, забезпечення методичною літературою шкільних бібліотек, розробка" методичних рекомендацій) слід залучити кожного вчителя, вихователя, викладача через систему РМК та шкільних методичних кабінетів.
4. Доступ до різних ступенів освіти: мережа шкіл різних типів, розвинена система підвезення учнів та студентів до місці, навчання, турбота про дітей з особливими потребами, соціальна та психологічна робота з вихованцями, доступність вищої освіти.
5. Розвиток системи неперервної освіти: від дошкільної установи до одержання середньої та спеціальної освіти, а також організація післядипломної освіти;
гармонізація: рівновага між різними рівнями освіти, якістю здобутих знань та потребами суспільства.
Поки що ця проблема у нас розв'язується за допомогою "викрутки", тобто відбувається зміна вивісок на навчальних закладах без урахування потреб суспільства в тих чи інших спеціальностях та без поглиблення змісту освіти.
6. Державне замовлення на високий рівень інтелекту. Зміст освіти має визначатися державними стандартами. Це дасть змогу зберегти систему освіти, задовольнити прогнозовану потребу суспільства у висококваліфікованих спеціалістах.
7. Статус керівників навчальних закладів. В організації реформування освіти головну роль відіграють керівники навчальних закладів, методисти. Вони здійснюють державну політику, тому мають отримати статус державного службовця.
8. Економічна самостійність навчальних закладів. Потрібно визначити правила економічної, господарської діяльності навчальних закладів. Те, що заробляють викладач, учень, студент, навчальний заклад, має залишатися для потреб школи, училища, ВНЗ, ці кошти не повинні оподатковуватися.
Доцільно створити в кожному районі фонд розвитку освіти (1 - 3 % від прибутку юридичних осіб), який поповнювався б внесками на розвиток освіти, спонсорськими надходженнями, гуманітарною та технічною допомогою.
Потрібно вирішити питання реформування районних відділів освіти, тобто відійти від системи адміністративно-контролюючих функцій, надавати більшого значення методичній роботі.
9. Диференціація навчання. Це принцип адаптованості до розумових і фізичних здібностей дітей, їхніх індивідуальних особливостей, створення умов для безпосереднього просування учня чи студента в освіті. Але для цього потрібно, щоб у кожному населеному пункті функціонували дитяча дошкільна установа, початкова школа. Для задоволення запитів учнів старшого віку слід розвивати мережу навчальних закладів різних типів.
10. Модернізація післядипломної освіти. Головною метою реформування післядипломної освіти є впорядкування системи в цілому, передусім нормативно-правової бази та методичного забезпечення.
Багатоаспектність функцій і завдань, що реалізуються навчальними закладами післядипломної освіти, визначають необхідність отримання професійної підготовки та її постійного оновлення відповідно до потреб економічного та соціальногорозвитку України.
Виникнення нових професій, зумовлене становленням і розвитком ринкових економічних відносин в Україні, вимагає від інституцій післядипломної освіти розв'язання таких проблем:
- визначення професійного післядипломного навчання як обов'язкової складової частини професійного росту громадян та розвиток гарантованих державою умов для такого навчання;
- розробка необхідної нормативно-правової бази;
- формування змісту професійного навчання й організація навчального процесу відповідно до потреб економічного та соціального розвитку держав і на основі впровадження сучасних наукових досліджень широкого використання вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері післядипломної освіти.
Зміст післядипломної освіти регламентується освітньо-професійними (професійними) програмами, навчальними програмами дисциплін, навчальними (навчально-тематичними) планами, актами чинного законодавства та іншими нормативними документами органів державного управління освітою.
Зміст післядипломної освіти, яка завершується державною атестацією та присвоєнням кваліфікації відповідного рівня, визначається стандартами підготовки фахівців того самого освітньо-кваліфікаційного рівня.
Навчальне навантаження кафедр, які ведуть освітню діяльність з підвищення кваліфікації, може плануватися на 25 % нижче, ніж у вищих навчальних закладах, які готують фахівців відповідного профілю.
Терміни, періодичність навчання в системі післядипломної освіти встановлюються закладами згідно з відповідними нормативними документами та державними стандартами освіти за погодженням із замовником залежно від форми навчання, а також порядку і періодичності атестації фахівців.
Обсяг навчального часу, необхідного для перепідготовки фахівців, визначається на підставі державного стандарту за відповідною спеціальністю з урахуванням раніше здобутого рівня освіти.
Особливу увагу слід приділяти переходу до модульної, варіативної побудови навчальних курсів, розробці й використанню форм та методів розвивального навчання. При цьому необхідно широко використовувати можливості різних засобів навчання і контролю, самооцінювання, тестові системи, технології, інформаційні бази даних, найновіші наукові та літературні джерела, публікації і розробки.
Противників реформи освіти завжди було достатньо, і це цілком природно. Якби така ситуація не виникала, тоді б реформа просто не була б реформою. Незважаючи на всі негативи, освіта твердо рухається вперед, хоча і важко. Вона стає все більш різноманітною, багатоукладною.
Відбуваються потужні позитивні зміни в системі матеріального і духовного виробництва, структурі політичних відносин, побуті й культурі.
Loading...

 
 

Цікаве