WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми розвитку національної освіти в контексті державотворення - Реферат

Проблеми розвитку національної освіти в контексті державотворення - Реферат

дій, а не декларуванням), адже освітня політика поза інтеграцією з інфраструктурою державотворення приречена на ремісництво.
Освіта з відомчим підходом є окремою галуззю, відірваною від завдань економічного та соціального розвитку. Цьому сприяє і вироблений десятиліттями освітянський стереотип, стереотип, зациклений на стандартному навчально-виховному процесі, про що свідчить відчуження від науки і відсутність соціально-адаптивної функції освіти, яка в нормальних країнах покладається на варіативну частину програм, зокрема у середній освіті та в закладах, що в нас іменуються ВНЗ І - ІІ рівнів акредитації. Інститути післядипломної освіти, які мали б виконувати роль інтегруючого фактора між ланками освіти та державними інституціями і виробництвом, у нас знову повертаються в лоно педагогічної освіти.
Освіта дезінтегрована навіть на рівні Академії наук вищої школи (АН ВШУ) та Академії педагогічних наук (АПНУ). Перші зосереджуються лише в наукових дослідженнях, другі - на проблемах навчально-виховного процесу. Чи можна при цьому говорити про ефективність зв'язків школа-ВНЗ?
Якщо звернутися до спрощеної схеми зв'язків освіти з механізмом соціально-економічного прогресу, яка має зміст аксіоми, то стає очевидним, що освіта є вихідним компонентом кожної з ланок ланцюга згаданого механізму.
Якщо гальмується ефективність хоча б однієї з ланок або стає ірраціональним зв'язок у ланцюзі прогресу, так само страждає вся соціально-економічна система держави.
Якщо говорити про Національну доктрину розвитку освіти, то її можна визначити як систему державних дій, спрямованих на інтеграцію освітніх рівнів з наукою, технологіями духовного та матеріального виробництва, виходячи з національного досвіду та інтересів.
Не все так просто...
Якби механізм ефективного здійснення цієї Доктрини був легкою справою, то це б уже було давно зроблено. Справа в тому, що така Доктрина життєздатна при ефективному функціонуванні складових політичної системи держави, спрямованих на розвиток прибуткового капіталістичного виробництва, яке є єдиним матеріальним замовником розвинутої освіти, науки і технологій.
Розробка доктрини інтегрального розвитку освіти, науки, технологій, економіки і фінансової системи вимагає кардинального перегляду ефективності існуючих взаємозв'язків у кожній з наведених ланок, насамперед міжвідомчих. На основі порівняльного аналізу власного досвіду з урахуванням системи зв'язків освіти, науки і виробництва цивілізованих країн, спираючись на науково обґрунтований прогноз розвитку пріоритетних для України технологій матеріального виробництва і духовного розвитку, ліквідувати застарілі відомчі структури, що за конкретними критеріями показали себе як неефективні або шкідливі в системі державотворення. Найближчою перспективою повинна стати розробка системи сприяння становленню нових взаємовідносин у циклі прогресу, що за соціально-економічною ефективністю відповідають вимогам сьогодення.
Актуальність цього політичного акту безсумнівна. Досить сказати, що в державі склалася парадоксальна ситуація: середня ланка в ослабленому складі домагається всіма засобами високої якості знань без серйозної матеріальної бази; вища ланка "не страждає" від підготовки недолугих фахівців та суб'єктивного розподілу обдарованих випускників; наука животіє на залишковому принципі інвестування з продажем за безцінь інтелектуального продукту офіційними та неофіційними каналами; Національна академія наук не виконує інтегруючих науку і технології функцій за напрямами матеріального розвитку та духовного відродження. І головне, виробництво зазнає гальмування, зокрема податковою фіскальною системою держави, а фінансова система не виконує свого основного призначення - кредитування пріоритетних галузей виробництва на економічно обґрунтованих умовах. Не зайве нагадати, що Федеративна Республіка Німеччина у повоєнні роки зняла оподаткування з пріоритетних галузей виробництва та економіки, що дало змогу швидко реалізувати численні соціальні програми.
Слід зауважити, що тенденції самоорганізації ланок і взаємозв'язків в освітньо-наукових галузевих напрямках, оновлення змісту їх діяльності відбуваються практично на всіх рівнях державної інфраструктури, про що свідчать доступна преса і наукова література, у тому числі й освітянська. Заслуговують на увагу ряд нових технологій технічної освіти, інформатизація навчально-виховного та наукового процесу, впровадження нових принципів інвестування наукових досліджень тощо. Однак такі процеси потребують кваліфікованого аналізу соціальної ефективності, усунення формалізму та самореклами, що не під силу вищезазначеній тимчасовій комісії з представників різних інституцій. Така комісія мусить співпрацювати з кваліфікованими аналітико-прогностичними та прогнозуючими центрами, наприклад Інститутом стратегічних досліджень, філії якого повинні бути в регіонах, адже повсюдно такий аналіз спорадичний і має суб'єктивний показний зміст, задовольняючи кланові інтереси. Зазначені філії як науково-консультаційні служби, що працюють за державним і приватним замовленнями разом з відповідними регіональними державними органами управління, ВНЗ, НДІ, фірмами, мають узагальнювати інформацію про ефективне становлення галузей виробництва, працевлаштування, обґрунтовувати формування державних замовлень на спеціалістів у регіонах та Україні.
Моєбачення
Усе те, що спрямовано проти розвитку освіти, науки і культури як підвалин економічного прогресу, на рівні держави має розглядатися як злочин (податок на освітню і наукову продукцію та на інвестування освіти і науки, аморальна маскультура, протистояння розвитку системи авторського права і розбазарювання інтелектуальної власності, протидія . становленню механізмів формування оплати праці за об'єктивними критеріями тощо).
Наріжним елементом Національної доктрини розвитку освіти є становлення національної школи. Цей процес був би ефективнішим, якби йому не протистояла ідеологія недавнього минулого, якби він мав не на словах, а на ділі державну підтримку.
У середній ланці освіти заслуговують на виняткову увагу сучасні функціональні основи національної школи, науково-методичні аспекти її діяльності, вагомі практичні розробки в галузі української національної школи, що сприяють оволодінню найновішими соціальними технологіями освіти, ринкової економіки та виробничо-господарських відносин. Школа в принципі готова перейти від "учіння книжного" до віртуально-комп'ютерного навчання, до входження в інформаційну цивілізацію, що є основою фахового розвитку та ефективної соціально-економічної орієнтації. Українська школа здійснює поступовий перехід від просвітницько-прогресистської парадигми (реформування школи в 30-х рр., що за своєю суттю була німецькою класичною гімназією початку XX ст.) до культурно-історичної парадигми, яка ґрунтується на ефективній взаємодії виховних народних традицій та шкільництва в контексті національної культури, що входить до культури загальноцивілізаційної. У стратегічному плані втілення культурно-історичної парадигми має оберігати пінних нащадків від стереотипні споживацьких комплексів західного світу і своїх власних до прибутку через соціальний захист (Японія, ФРН тощо), а не до багатства будь-якою ціною. Як зазначив В.Кремень, "ситуація у подальшому розвитку школи вбачається у плані поступового переходу від "безнаціональної" унітарної підготовки школярів до етнічної, диференційованої".
Слід відзначити, що впровадження Національної доктрини розвитку освіти є довготривалим процесом. Неважко
Loading...

 
 

Цікаве