WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема Русі у світлі новітніх історико-лінгвістичних досліджень - Реферат

Проблема Русі у світлі новітніх історико-лінгвістичних досліджень - Реферат

вибір випав на трьох братів-варягів - Рюрика, Синеуса й Трувора. Вони, якщо вірити літопису, "разом із родом своїм і вірною дружиною" прийшли до слов'ян і поділили їхні землі. Зауважимо: закликанню варягів передувало обговорення, звідки краще взяти князя. Була, до речі, думка обрати князя і з-поміж себе. Цікавий список племен, з яких новгородці мали вибирати собі правителя: хозари, поляни, дунайці, варяги... Зрозуміло, що такий критерій мусив чимось пояснюватися. Щодо полян і дунайців особливих питань не виникає: їхнє слов'янство поза сумнівом, тож новгородці цілком могли шукати правителя серед своїх етнічних родичів. Що ж до хозар і варягів, то їхня поява серед претендентів на новгородський престол дещо загадкова. Втім, лише на перший погляд.
Ще десятиліття тому було б досить складно збагнути, у чому тут річ. Та історичні дослідження останніх років дають змогу по-новому глянути на факти нашої давньої історії. Зокрема, й на проблему хозарів. Не зупиняючися на ній детально, зазначимо тільки, що з'явилися вагомі підстави усумнитися в слушності усталеного погляду на походження хозарів. І насамперед через показовий зв'язок хозарів із руссю, виразно простежуваний у давній традиції. Так, "Велесова книга" оповідає легенду про трьох братів - Кімарі, Хозара й Руса, чим стверджується їхня етнічна спорідненість. Анонімний твір "Зібрання історій" (1126) наводить іншу легенду про спорідненість русів і хозарів: "...Оповідають також, що Рус і Хозар були від однієї матері й батька. Потім Рус виріс і, оскільки не мав місця, яке було б йому по душі, написав листа (!) Хозару й попросив у того частину його країни, щоб там поселитися". Сюди ж можна віднести і факт, що руські князі (до речі, Рюриковичі) означували себе титулом хакан, як і хозарські правителі. Ібрагім ібн Йа'-куб (X ст.) відносить хозарів, русів і печенігів до народів, які розмовляли слов'янською мовою. Інтенсивність історичних зв'язків між русами й хозарами дає підстави деяким дослідникам доходити висновку, що й сама Русь своїм виникненням завдячує Хозарському каганату. Доречно згадати й літописну згадку, коли Аскольд і Дір запитують у киян, хто править Києвом. А ті їм відповідають: "були три брати, але загинули, а ми платимо данину роду їхньому, хозарам (!)". А саме Кий, Щек та Хорив вважаються не лише засновниками Києва, а й родоначальниками полян. І якщо новгородці могли шукати правителя собі у полян, то чому вони з таким же правом не могли шукати його і в хозар?
Лишаються варяги, з яких, власне, новгородці й вибрали собі князя. І хоча питання про походження варягів і досі гостро дискутується, долучатися й собі до цих дискусій, як на нас, немає потреби. Варто лише розглянути це питання конкретніше: кого ж саме запросили новгородці в особі Рюрика і його братів?
Уже перші дослідники відзначали, що історична традиція, виявляється, досить добре знає і Рюрика, і його батька - князя ободритів Готлейба (Годлав західних джерел); про що, зокрема, свідчить Фрідріх Хемніц у своїй "Генеалогії мекленбурзьких принців". Легенда про закликання трьох синів ободритського князя виявилася настільки популярною, що її ще в середині XIX ст. записав і опублікував француз Ксав'є Марм'є у своїх "Листах з півночі":
"... У VIII ст. н.е. племенем ободритів правив король на ім'я Годлав, батько трьох юнаків, однаково сильних, сміливих і прагнучих слави. Перший звався Рюрик, другий - Сівар, третій - Трувар. Не маючи змоги випробувати свою хоробрість у мирному батьковому королівстві, троє юнаків вирушили на пошуки битв і пригод в інші землі... Вони подалися на схід і прославилися в тих країнах, через які проходили. Всюди, де брати зустрічали гноблених, вони приходили на допомогу, скрізь, де зчинялася війна між двома правителями, брати намагалися з'ясувати, хто з них правий, і ставали на його бік. Після багатьох славних діянь і запеклих битв брати, якими захоплювалися і яких благословляли, прийшли до Русії. Народ цієї країни страждав під тягарем тривалої тиранії, проти якої не наважувався повстати. Троє братів, перейнявшися його нещастям, пробудили в ньому приспану мужність, зібрали військо, очолили його і скинули владу гнобителів. Відновивши мир і лад у країні, брати вирішили повернутися до свого старого батька, але вдячний народ попросив їх не йти й посісти місце колишніх королів. Тоді Рюрик отримав Новгород, Сівар - Плесков, а Трувар - Білоозеро".
Прикметне, що матір'ю Рюрика історична традиція вважає Умілу, середульшу дочку Гостомисла, того самого новгородського князя, по смерті якого новгородці почали шукати собі правителя. Зміст літописного уривка в такому разі постає в зовсім іншому світлі: новгородці кличуть до себе не чужоземця, а онука свого померлого князя, щоб відновити згаслу князівську династію. Відтак Рюрик виявляється не родоначальником нової, а продовжувачем давньої династії, бо, за традицією, Гостомисл - нащадок легендарного Славена в одинадцятому коліні. Втім, ще В.М.Татіщев, знаючи таке Рюрикове походження, наголошував: "Рюрик ...как сын дочери Гостомыслова, по наследию в Руси государем учинился...", "Рюрик... от русских прежних государей произошел..."
Але хто ж такі ободрити, що з них походив Рюрик? Ще на початку XVII ст. італієць Мавро Орбіні, посилаючись на Сігізмунда Герберштейна, писав: "Рюрик (Rurich) прибув на Русь з двома братами з вандальської провінції Вагрії, слов'янської області на берегах Балтійського моря". 1613 року Клод Дюре видав у Кельні книгу про історію мов, де зазначає, що варяги, з яких походив Рюрик, були вандали, що звалися венди. За генеалогією Іоганна Хюбнера 1725 року, ободрити - відгалуження герульських, вандальських і венедських князів. Ксатенські аннали повідомляють, що Гостомисл (Gestimus) загинув під час війни короля Людовіка проти вендів. Йордан уточнює,що венедами, вендамиабо віндами раніше називалися слов'яни. До речі, саме венедами називають балтійських і полабських слов'ян більшість німецьких джерел. Називають вони їх і вандалами, причому вандали й венеди сприймаються як назви одного і того самого етносу. У XV ст. анонімний польський автор пояснював, що тих, кого поляки називають поморці, німці (тевтони) зовуть венди, галли й італійці - вандали,' а рутени - галмати.
Адам Бременський у "Діяннях Священиків Гамбурзької церкви" (ст.) так описує розселення слов'янських племен: "...Слов'янія - це дуже розлога область Германії, населена вінулами, що колись називалися вандали. ...Слов'янських народів існує багато.. Серед них найбільш західні - вангри (вагри). ...їхнє місто біля моря зоветься Алдінбург (Старгород). Тоді йдуть ободрити, яких тепер називають ререги і їхнє місто - Магнополіс (Велеград). На схід від нас (тобто від Гамбурга) живуть полабінги (полаби), місто яких - Рацисбург (Ратибор). За ними лінгони (глиняни) й вараби. Далі йдуть хижани й черезпеняни, відділені від доленчан і ратарів річкою Піною та містом Диміном. ...Ці чотири народи за їхню хоробрість називаються вільці або лютичі...
...Три острови варто виділити серед островів, звернених до слов'янської землі. Перший із них зоветься Фембре. Він розташований проти області вагрів так, що його, як і острів Лаланд, можна бачити зі Старгороду. Інший острів розташований навпроти вільців: ним володіють руяни, дуже хоробре слов'янське плем'я, без рішення якого, згідно з законом, не приймається жодних суспільних ухвал. ...Третій острів називається Семланд, він знаходиться поблизу русів
Loading...

 
 

Цікаве