WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема Русі у світлі новітніх історико-лінгвістичних досліджень - Реферат

Проблема Русі у світлі новітніх історико-лінгвістичних досліджень - Реферат


Реферат на тему:
Проблема Русі у світлі новітніх історико-лінгвістичних досліджень
Три століття тому було запроваджено традицію починати вітчизняну історію з легендарної події. Ще на світанку російської історичної науки її родоначальники - німецькі історики Байєр, а пізніше Міллер і Шльоцер, перебуваючи на службі в Російської імперії, поставили собі за мету створити зведений варіант її історії. Дарма, що при цьому вони сплутали історію Росії з історією Русі - воно й не дивно, якщо зважити, що деякі з них писали російську історію не знаючи навіть російської мови. Не дивно й те, що саме з їхньої легкої руки літописний уривок про закликання варягів було витлумачено так, ніби й ідеями державності, і самою своєю назвою Давня Русь мала завдячувати прибульцям із півночі. Дивує інше: попри всю безглуздість такого твердження "норманська теорія" не лише благополучно дожила до початку XXI ст., а й досі панує у поглядах на проблему витоків Русі. І нині чимало істориків щиро вірять у скандинавське походження Русі й саме від закликання варягів починають вітчизняну історію.
І це незважаючи навіть на те, що від перших представників російської історіографії сплинуло вже чимало часу. І що у XVIII ст. не було відомо й сотої частки того, що відомо сучасним історикам. І що допоміжні історичні дисципліни, зокрема порівняльне мовознавство, кілька століть тому перебували ще в пелюшках. І що за увесь цей час жодних вагомих доказів на користь норманської теорії норманісти так і не запропонували, а ступінь її доказовості й досі лишається на рівні кількасотрічної давнини. Що навіть заперечувати норманську теорію нині вже немає необхідності - це вже і так давно й переконливо зроблено. І все ж саме вона сьогодні найбільш поширена і популярна. Чому?
Справа в тому, що за кілька століть справедливої критики норманської теорії вчені-антинорманісти так і не спромоглися запропонувати жодної прийнятної альтернативної теорії. Найпоширеніша з існуючих спроб "слов'янізації" назви русь - зведення її до місцевих гідронімів на Рос - (Рось, Росава та ін.) - неспроможна ані лінгвістичне, ані методологічно, на що не раз вказувалося в історичній літературі. Це саме можна сказати й про інші подібні спроби: їх чимало й вони здебільшого добре відомі. Зауважимо, що саме лінгвістична аргументація, вирішальна при визначенні етнічної належності, досі лишалася найбільш вразливим місцем "південної" гіпотези. Та й не лише "південної": об'єктивно жодна з нині існуючих гіпотез не може вважатися лінгвістичне переконливою. Тому й розв'язання "проблеми Русі" насправді є лише вибором найбільш правдоподібної серед кількох однаково неправдоподібних версій. І зрозуміло, що на такий вибір здебільшого впливають суто суб'єктивні моменти.
Нездатність дослідників упродовж тривалого часу розв'язати "проблему Русі" спонукає шукати причини такого становища в методологічній площині. Методологічно хибний підхід до "проблеми Русі" як до однієї загальної проблеми, що так само вимагає однієї конкретної відповіді, виявився у намаганні дослідників розв'язати одночасно кілька абсолютно різних за змістом і значенням історичних проблем (етимологія назви русь, проблема давньоруської державності, суть конкретних політичних подій середини IXст., відомих в історичній науці як закликання варягів тощо), що завело розв'язання проблеми походження Русі в глухий кут. Це й не дивно, бо в тій постановці питання, яка існує сьогодні, "проблему Русі" розв'язати годі. Нині її слід розбити на конкретні історичні проблеми й зосередитися на їх розв'язанні, діючи за принципом від конкретного до загального, а не навпаки, як велося досі. Сама проблема в такому разі постане у зовсім іншому світлі.
Проте найперше, що необхідно зробити - це рішуче відділити розв'язання "проблеми Русі" від літописної згадки про закликання варягів. Так уже склалося, що дискусія про походження Русі велася саме з огляду на це, тож і основні наукові зусилля були скеровані на період ІХ - ХІ ст., а увага до попередніх епох носила спорадичний характер. Нині цілком очевидно: дослідникам час, урешті, вирватися з вузьких рамок антинорманізму й почати діяти у ширшому руслі автохтонізму. Без залучення матеріалу попередніх історичних епох (століть і навіть тисячоліть) розв'язання "проблеми Русі" - справа безнадійна.
Зрозуміло й те, що позитивне вирішення такого роду проблеми неможливе без належної лінгвістичної аргументації. Натомість більшість етимологій, що їх пропонують дослідники для терміна русь - пояснення, які нічого не пояснюють. Ідеться навіть не про те, наскільки правомірне те чи інше тлумачення. Витлумачення того чи іншого слова, а надто етноніма, аж ніяк не зводиться до пошуку в різних мовах слів, близьких фонетичне - так можна знайти все, що завгодно. Закони наукового дослідження вимагають історично обґрунтувати, вмотивувати, підтвердити прикладами кожне тлумачення і строго лінгвістичне довести можливість наявних фонетичних перетворень. Без цього жодна гіпотеза нічого не доводить і нічого не заперечує, тому з наукового погляду мало чого варта.
Основна вада більшості існуючих етимологій - нехтування основних методологічних засад при роботі з етнічною назвою. Наявність двох споріднених слів ще не означає, що одне утворилося від іншого (хоча в такому разі ще потрібно довести, яке з них - первісне, а яке - похідне). Навпаки, досить часто споріднені слова мають саме незалежне походження, хоча й сходять до спільної основи. Так, існує твердження про спорідненість назв Русь і Рось. Що це означає? Лише те, що в обох назв - спільний попередник. Але це зовсім (!) не означає, що одне слово неодмінно похідне від іншого. І якщо ми кажемо, що гіпотеза про походження етноніма русь від гідроніма Рось історично неспроможна, то маємо на увазі лише неможливість походження назви конкретного етносу від назви конкретної річки. І зовсім не ставиться під сумнів мовний та історичний зв'язок обох цих назв.
Кожна історична проблема, навіть винятково складна на перший погляд, неодмінно має просте й зрозуміле вирішення, загальну схему, в яку чітко лягають усі наявні історичні свідчення, вилаштовуючи логічно єдину, цільну й несуперечливо вивершену картину. Це розв'язання, поза сумнівом, існує і для "проблеми Русі". І його слід шукати. Зробити це було б набагато легше, якби ми бодай трохи абстрагувалися від дотеперішніх уявлень з цієї проблеми й підійшли до її розв'язання з нових, може, поки й не зовсім звичних методологічних позицій.
...А поки що проблема походження Русі лишається майже такою ж загадковою, як і кілька століть тому. І все ще в силі слова, сказані відомим польським істориком і мовознавцем Олександром Брюкнером: "Хто вдало пояснить назву Русі, оволодіє ключем для розуміння початків її історії"...
Походження і значення назви Русь
При тлумаченні назви русь норманісти вказують на термін руотсі-"веслярі", що ним начебто фіни означували шведів. Цілком очевидно, що це - лише намагання хоч якось підкріпити лінгвістичне літописну версіюпро закликання варягів. Намагання, відверто кажучи, невдале, і не лише мовно, але й історично, оскільки породжує цілу низку запитань, відповісти на які нездатне. Чому, скажімо, назва русь відсутня в скандинавських джерелах? Чому слов'яни запозичили саме цю назву, а не, наприклад, назву варяги (які, до речі, теж невідомі скандинавським джерелам)? Чому назва русь утвердилася саме в Київській землі,
Loading...

 
 

Цікаве