WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема національної своєрідності українського письменства у працях дослідників діаспори - Реферат

Проблема національної своєрідності українського письменства у працях дослідників діаспори - Реферат


Реферат на тему:
Проблема національної своєрідності українського письменства у працях дослідників діаспори
Останнім часом спостерігається значне посилення уваги науковців до найрізноманітніших аспектів проблеми національного в літературі. Дослідження національної ідентичності письменства, національних особливостей художнього мислення, національних характерів у художніх творах, національно-державницьких ідей у літературі, з'ясування специфіки української словесності у порівнянні з літературами інших народів набуває сьогодні особливої актуальності. Про це, зокрема, свідчить жваве обговорення на сторінках фахової періодики питання концепції нової 10-томної "Історії української літератури". Багато науковців наголошують на необхідності враховувати національні особливості літератури при створенні такої фундаментальної праці. Гадаємо, що дана настанова цілком відноситься ідо методології сучасних українознавчих досліджень у цілому. Разом з тим спостерігається ще досить нечітке і розмите уявлення про зміст і обсяг самих категорій "національна своєрідність", "національна ідентичність" тощо. У пошуках оптимального шляху дослідницької стратегії доречно, на наш погляд, звернутися до традицій вітчизняної науки в цілому та її зарубіжного відламу зокрема. Попередньо зауважимо, що за відносно короткий часовий термін (з початку XIX до початку XX ст.) українською наукою про словесність і українознавством загалом було закладено потужну теоретичну основу для наукового розв'язання проблеми національної специфіки української словесності. Від розуміння романтиками одвічного національного духу, що визначає національну самобутність словесності й найяскравіше представлений у фольклорі, культурно-естетична думка йшла до більш ґрунтовного усвідомлення національної специфіки як такої, що пояснюється цілим комплексом історично обумовлених факторів буття народу і найбільш виразно проявляється у творчості основного суб'єкта літературної діяльності - талановитого митця.
Але багатообіцяючим перспективам розвитку українознавчих студій у галузі осмислення національного письменства не судилося повною мірою реалізуватися внаслідок несприятливих суспільно-політичних умов. Поступове утвердження в Україні тоталітарного режиму з його абсолютним контролем над усіма сферами життя суспільства, ідеологічним диктатом, фізичним та духовним терором призвело до перетворення науки у механізм по обслуговуванню інтересів влади. У особливо трагічному становищі опинились гуманітарні галузі знань, адже внаслідок специфіки предмета свого осмислення вони найпершими наражались на небезпеку бути звинуваченими в "українському буржуазному націоналізмі", боротьба з проявами якого стала першочерговим завданням репресивного молоха. Багато видатних дослідників, зокрема С.Єфремов, М.Зеров, П.Филипович та ін., були фізично знищені, а їхні праці на довгі роки запроторені до спецфондів. Було згорнуто цілі наукові напрями, накладено табу на перспективні теми досліджень, визначено чіткі межі, за які науковець не мав права переступати. Унаслідок примусового насаджування єдино правильної "марксистсько-ленінської" методології в науці запанувала уніфікованість, схематизація, відсутність творчих пошуків. Цей погром української науки на тривалий час відкинув її на узбіччя світового поступу, призвів до негативних наслідків, які й досі даються взнаки.
Серед тем, які були наглухо закриті для дослідників, була і проблематика національного у літературі. Склався дивовижний парадокс - з одного боку, було створено відносно велику кількість праць, присвячених українському письменству, а з іншого - ми не знайдемо жодного дослідження, у якому б розкривались його своєрідність, сутнісні риси, все те неповторне, що вирізняє його на тлі інших літератур світу і, власне, дає змогу говорити про нього як самодостатню цілісність.
Українське письменство поставало збідненим, недокрівним - як сума певних імен, творів, образів, тенденцій, але без того системоутворюючого чинника, який і дає підстави говорити про національну літературу як індивідуально-неповторну духовну єдність. Чи могла ситуація скластись інакше в країні, де стратегічною метою проголошувалось створення нової історичної спільноти - радянського народу, а тому будь-яке акцентування національних відмінностей трактувалось як ідеологічна диверсія і жорстоко каралось?
У кінці 50-х рр., уже на хвилі лібералізації радянського життя в роки хрущовської відлиги, провідний український літературознавець О.Білецький у ряді своїх праць, ведучи мову про небувалі звершення і здобутки української радянської науки, змушений був побіжно визнати, що серед її слабких місць залишається вивчення національної специфіки та національної форми української літератури. У цій справі "поки що не пішло далі проголошення загальних істин" і це питання "залишається нерозв'язаною науковою проблемою". Звичайно, вчений не назвав справжніх причин такого прикрого становища, але досить симптоматичною видається фраза з його виступу на IV Міжнародному з'їзді славістів у 1958 р.; "Ми знаємо, як обережно (підкреслення наше - С.Д.) слід поводитися з проблемою "національного характеру", так само як і з проблемою "національної специфіки". І хоча О.Білецький наголошував на необхідності створення синтетичної праці, у якій би простежувалось своєрідне життя українського народу, визначились характер і межі цієї своєрідності - згадувана ним обережність радянських вчених не дала змоги втілити в життя цю ідею, а комплекс питань і проблем, пов'язаних з національною своєрідністю української літератури, так і залишились для радянської науки нерозв'язаною проблемою. Але, незважаючи на ідеологічний пресинг, все ж у працях окремих учених цього періоду знаходимо згадки про національні характери в літературі. Серед таких робіт варто згадати монографії Б.Буряка "Художній ідеал і характер" (1967), В.Фащенка
Loading...

 
 

Цікаве