WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема мовної освіти в пострадянському просторі (на прикладі України, Словаччини, Білорусі та Литви) - Реферат

Проблема мовної освіти в пострадянському просторі (на прикладі України, Словаччини, Білорусі та Литви) - Реферат

напису на одному з магазинів: "Продовольственный магазин "Журавынка". Зате у Білорусі проводиться захід під назвою "Единый час". Це обов'язкова для усіх учасників навчального процесу година ідеології Республіки Білорусь, патріотичне виховання, до якого, на жаль, не зараховують збереження та розвиток національної мови.
Розуміння українськими реципієнтами питання заходів підтримки національної мови дещо відрізняється. До них вони відносять: культурні вечори вивчення української літератури та українських пісень, традицій, дні української культури, олімпіади з української мови, вечори української поезії, години рідної мови у школах, проведення мовних конференцій та діяльність спеціалізованих інститутів.
Що ж найбільше впливає на розвиток мовної освіти? Значна кількість опитаних з усіх країн визначила найбільшим фактором впливу на розвиток мовної освіти телебачення. Опитані громадяни Словаччини та Литви вагомого значення у питаннях мовної освіти надають ЗМІ та культурі. Для Білорусі визначальним чинником мовної освіти є державна політика (за свідченням опитаних, майже усі білоруські засоби масової інформації є державними).
Питання мовної освіти національних меншин є не менш важливим з погляду вивчення української мови на території інших країн. Зарезультатами опитування, можливість вивчення української мови є у Словаччині (в українських школах та на спеціальних курсах) та у Литві (на спеціальних курсах). Реципієнти з Білорусі вважають, що, напевне, українську мову можна вивчити в Білорусі на спеціальних курсах, але достовірної інформації про таку можливість вони не мають. В Україні відповідно до Національної доктрини розвитку освіти право національних меншин на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури, її підтримку та захист забезпечується державою. У навчальних закладах, де навчання ведеться мовами національних меншин, створюються умови для належного опанування державної мови. Вивчення ж української мови закордонним українством поки що є проблемою. І хоча, маємо ухвалений 4 березня 2004 року Верховною Радою України Закон "Про правовий статус закордонних українців", у преамбулі якого сказано, що "відповідно до статті 12 Конституції України держава дбає про задоволення... мовних потреб українців, які проживають за її межами" [2], на превеликий жаль, сьогодні Українська держава не те що фінансово не допомагає українознавчим освітнім центрам, які працюють здебільшого на пожертви громадян, а й узагалі мало знає про їх діяльність. Як приклад, функціонування Першої української школи у Тбілісі (Грузія) підтримується чомусь не Україною і не самою Грузією, а Канадою... Саме тому належить ще багато попрацювати над поширенням знань про значення української мови для населення України як на її території, так і за її межами. Тут неможливо обійтися без досвіду, який є в інших країнах, де створено спеціальні структури, що пропагують і поширюють знання про українську мову (українські школи в Словаччині, кафедри української мови та українознавства у Вільнюському університеті в Литві).
Отримані результати проведеного опитування щодо мовної освіти у деяких країнах пострадянського простору (а саме: в Україні, Словаччині, Білорусі та Литві), дозволяють зробити висновки, що питання мовної освіти є актуальним (щоправда, не однаковою мірою: менш актуальним воно є у Литві та у Словаччині, ніж в Україні та Білорусі, де все ще існує проблема поширеного функціонування російської мови) і одним з найважливіших серед проблем освіти взагалі. Щодо означеної проблеми в Українській державі, мовним питанням присвячено окремий розділ у Національній доктрині розвитку освіти України, де, зокрема, сказано: "У державі створюється система безперервної мовної освіти, що забезпечує обов'язкове оволодіння громадянами України державною мовою, можливість опановувати рідну (національну) і практично володіти хоча б однією іноземною мовою. Освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур" [4]. Проте аналіз деяких аспектів мовної освіти сусідніх держав звертає увагу на питання мовної освіти України, які потребують доопрацювання. Перш за все - це питання, що стосуються заходів підтримки української мови. Вони мають бути розширені і загальновідомі. Досвід фондів підтримки рідної мови, проведення радіодиктантів, контролювання знань та вживання державної мови не лише на випускних іспитах і при вступі до вищого навчального закладу, а й при влаштуванні на роботу та виконанні службових обов'язків, є надзвичайно цінним для Української держави. Оскільки, на думку більшості реципієнтів, найсуттєвішим фактором впливу на мовну освіту є ЗМІ, зокрема телебачення, заходами підтримки національної мови можуть бути також і освітні науково-популярні програми, присвячені мовним питанням. Вивчення мови (як і культури, історії, традицій тощо) українцями, що мешкають поза межами своєї Батьківщини, має бути чітко сплановано і координовано Українською державою. Питання мовної освіти в Україні є надзвичайно актуальним і потребує не лише глибокого вивчення, а й, що найголовніше, - вирішення.
Література:
1. История педагогики / Под ред. М.П. Шабаевой. - М., 1961.
2. Закон України про правовий статус закордонних українців. - К., 2004.
3. Науменко Г.Г. Окремі роздуми стосовно статусу української мови // http://www.vox.com.ua/data/publ/2006/03/13/okremi-rozdumy-stosovno-statusu-ukrainskoi-movy.html
4. Указ Президента України "Про Національну доктрину розвитку освіти": Затв. 17 квітня 2002 року N 347/2002 // http://www.mon.gov.ua/laws/Ukaz_Pr_347.doc
Loading...

 
 

Цікаве