WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема мовної освіти в пострадянському просторі (на прикладі України, Словаччини, Білорусі та Литви) - Реферат

Проблема мовної освіти в пострадянському просторі (на прикладі України, Словаччини, Білорусі та Литви) - Реферат


Реферат на тему:
Проблема мовної освіти в пострадянському просторі (на прикладі України, Словаччини, Білорусі та Литви)
Освіта має надзвичайно важливе значення у питаннях виховання культури і духовності учнів та є важливим фактором соціального прогресу. Сьогодні особливо актуальним є виховання громадянина України, який би відстоював у майбутньому інтереси свого народу, своєї Батьківщини, у якого були б сформовані рідномовні обов'язки перед ними, який би розумів цінність скарбів української мови в системі загальнолюдських надбань. Кожний громадянин України, незалежно від національності, має навчитись любити і поважати народ, серед якого він живе, дотримуватись його звичаїв, дбати про покращення рівня освіти, культури і знати державну мову. Ознакою освіченості та інтелігентності є досконале володіння літературною мовою, високою культурою спілкування на різних рівнях та у багатьох сферах, зокрема в науковій, офіційно-діловій, навчальній, виробничо-професійній. Тому в навчально-виховному процесі надзвичайно важливою є мовна освіта. Відомі вчені (К.Ушинський, О. Потебня, Б.Грінченко та інші) у своїх працях ґрунтовно доводили, що нормальний розвиток культури народу може відбуватися лише на основі національної мови. Основною метою навчання рідної мови є формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно користуватися засобами рідної мови [3]. За словами К.Ушинського, у мові одухотворюється весь народ і вся його батьківщина… У скарбницю рідного слова складає одне покоління за іншим плоди глибоких сердечних рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і прожитої радості - словом, весь слід свого духовного життя народ бережливо зберігає в народному слові [1, 131].
17 - 26 лютого 2006 року в рамках програми Європейської Комісії "Молодь" у м. Києві проходив Міжнародний молодіжний проект "Культура повсякденного життя". Організатором проекту виступала Федерація молодіжних програм "Соціальна ініціатива молоді" разом із партнерами із Словаччини, Білорусі та Литви. Головна мета проекту - привернення уваги громадськості до культури повсякденного життя та особистісного внеску кожного громадянина в культурний розвиток громади та суспільства загалом.
Оскільки мова є одним з найважливіших аспектів культури повсякдення, в межах проекту та в рамках підготовки до Міжнародного конгресу "Українська освіта у світовому просторі", що проходитиме у жовтні 2006 року, співробітники відділу мови НДІ українознавства провели моніторинг, що стосувався мовної освіти сучасної Литви, Словаччини, Білорусі та України. Для дослідження зазначеного питання були розроблені анкети англійською та українською мовами (додаток 1, 2). Серед запропонованих - питання про час, який відводиться на вивчення національної мови, можливість вибору мови навчання, вивчення іноземних мов у середніх навчальних закладах, обов'язковість іспиту з державної мови при вступі до ВНЗ, вплив на розвиток мовної освіти ЗМІ, культури, державної політики, а також про можливості вивчення української мови в країнах проживання реципієнтів.
За результатами опитування, у Литві національну мову вивчають 11 (12) років, у Словаччині - 4 роки. При опитуванні громадян Білорусі виникли певні труднощі: хоча питання стосувалося національної, а не державної мови, не всі реципієнти змогли визначити, яка саме мова - російська чи білоруська - є національною, тому відповіді були неоднозначними. Можливість вибору мови навчання є у школах для національних меншин у Словаччині та Литві. У Білорусі така можливість відсутня, більше того, у Гродно, за свідченням жителів цього міста, немає жодної школи з білоруською мовою навчання. Цікавим є погляд українських реципієнтів щодо можливості вибору мови навчання. Більшість з них вважає, що така нагода в Україні існує - можна обирати українську або російську мову навчання, але це більшою мірою залежить від учителя, а не від школи. З огляду на спільне історичне минуле країн, громадяни яких брали участь в опитуванні, цікавим є також запитання про вивчення іноземних мов у середніх навчальних закладах освіти. Більшість реципієнтів іноземною визначають англійську та французьку мови. І лише 6 з усіх опитаних (2 литовці, 2 білоруси, 2 українці) назвали російську мову. У Словаччині найпоширенішими іноземними мовами, що вивчаються у школах, є вже згадані англійська та французька, залежно від школи опановуються також і інші мови, але жоден з реципієнтів не згадав про російську мову. Іспит з національної мови при вступі до вищого навчального закладу освіти є обов'язковим у Литві та в Україні. У Словаччині - при вступі не до всіх навчальних закладів. У Білорусі більшість абітурієнтів, вступаючи до ВНЗ, складають іспит з російської мови, хоча там існує можливість вибору між російською і білоруською мовами. Вибір молоді пов'язаний, очевидно, з тим, що російську мову у білоруських школах вивчають довше і ґрунтовніше.
Важливе значення у мовній освіті відводиться також і заходам підтримки національної мови. Тому до моніторингу з питань освіти у мовній галузі було включено і цю проблему. За свідченням реципієнтів, у Литві проводяться Національні диктанти, коли кожен зацікавлений може перевірити рівень своїх знань, лише увімкнувши радіо. Вживання литовської мови контролюється органами державної влади. У Словаччині проводяться мовні конкурси, там існують спеціальні фонди для підтримки словацької мови, але, як констатують опитані громадяни цієї держави, не всі про це знають. Ситуація у Білорусі відрізняється: опитані мешканці цієї країни констатують відсутність заходів підтримки білоруської мови. Намагаючись згадати хоча б один з них, реципієнт навів приклад
Loading...

 
 

Цікаве