WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки) - Реферат

Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки) - Реферат

філософа ("особиста драма") та показати її вплив на характер його філософування. Розкрити актуально значущу екзистенцію мислителя, як вияв певної філософської традиції, за умови важливості цього змісту для розуміння сучасних філософських проблем - призначення філософської пам'яті.
Розширення кола джерелознавчих ресурсів історико-філософського дослідження та новий ступінь осмислення матеріалу є недостатнім у силу невідповідності вихідних методологічних засад рівневі об'єктивних потреб культури. Філософська пам'ять виступає новим критерієм позиціонування власного ego історика філософії, який орієнтується не по відношенню до "системи" чи "канону", а стосовно багатовимірності проявів екзистенції філософа як суб'єкта історико-філософського процесу [1, 25]. Історик філософії не повинен забувати, що у героїв його інтересу є або було власне життя, а не "прислужництво" Абсолютній Ідеї чи Схемі.
У світлі нового бачення предмета історико-філософського дослідження постають зрозумілими головні завдання історико-філософського українознавства:
1. Дослідити і представити етапи розгортання процесу філософування в послідовності "ідея - вишкіл - система" як механізм, що спричиняє трансформацію знання на кожному етапі за умови врахування долі тих індивідуальностей, які реалізують завдання, що постають під час філософського пошуку.
2. Прослідкувати тенденції взаємовпливів систем, що виникли з іншими ідеями, які є носіями філософських змістів, але розміщені в політиці, релігії, економіці тощо.
3.Виявити вектор руху філософських ідей в історії у напрямку прогресу чи регресу за схемою: (див. PDF)/
6. Категоріальний апарат історико-філософського українознавства.
Визначення основних понять - важливий етап будь-якого дослідження. Категоріальний апарат є визначальною складовою науки. "Дійсно властивим для сучасної науки є не яка-небудь категорія або який-небудь метод, а універсальність у розробці категорій і методів… Піддаються вивченню усі форми та предмети. Наслідком цього є можливість безмежного розширення категоріальної сфери, а звідси відсутність завершеного вчення про категорії" [15, 104-105]. Категорії - основа наукового знання. Як у кожної нації є своя мова (або діалект), так і кожна галузь наукового чи технічного знання має свій категоріальний апарат. Знання є тоді науковим, коли воно обґрунтовується чітко визначеною системою понять та категорій, які є способом самоідентифікації будь-якої науки.
Категоріальний апарат складається з понять та категорій. Спільне між ними те, що вони постають як засоби пізнання, а відмінне - вони виконують різні функції. Поняття - засіб фіксації певного змісту, суттєвих ознак (як загальних, так і особливих) об'єкта; опис встановленого змісту об'єкта, під час якого розкриваються не лише його зовнішні особливості, але і внутрішні закономірності існування. Категорія спрямована на організацію процесу пізнання та розкриття кожного з важливих елементів цього процесу. Звідси: виокремлення змісту об'єкта не є для категорії самоціллю, а лише способом визначення його місця серед інших об'єктів, встановлення закономірних тенденцій існування об'єктивної дійсності. Тому поняття можуть розглядатись ізольовано, а категорії - лише в системі категорій. Система категорій є критерієм існування науки.
Викладене вище стосується й історико-філософської науки. Спроба виокремити понятійно-категоріальний апарат історії української філософії як науки можлива лише за умови розбудови емпіричного та теоретичного рівнів історико-філософського дослідження. Історія філософської культури, історія філософської теорії, філософський вишкіл, діалог, монолог, канон культури, філософська школа, простір історико-філософського дослідження, процес філософування, інтерпретація тексту, історико-філософський процес, суб'єкт історико-філософського процесу, філософська ідея, філософська система, філософський пошук - ці та інші поняття утворюють категоріальний апарат історико-філософського українознавства. Вони охоплюють певний аспект української філософської думки (до рівня теоретичного осмислення), і на цьому все зупиняється. Спроби побудувати систему категорій української історико-філософської науки натикаються на перешкоди, якими є відсутність традиції україномовних перекладів філософських текстів, низька історико-філософська культура роботи з текстом, відсутність чіткого бачення змісту поняття "історія філософії" та неуважність при розробці методології історико-філософського дослідження. Виявлення недоліків - перший крок до їх усунення. Подібний характер і мають prolegomena до історико-філософських студій в Україні.
7. Періодизація історії української філософії. Спроба здійснити періодизацію історії української філософії є результатом емпіричного і теоретичного вивчення історії руху філософської думки в контексті культури. Тому цілком виправданою є періодизація історії філософії України з урахуванням змін історичних типів національної культури, що вирізняються, передусім, характером світоглядної "матриці", яка відповідає структурним особливостям даного типу культури. Ця матриця у своїй структурі має три головні компоненти: а) духовно-змістовний (належність до певного типу культури та панування в ній відповідної моделі світу), б) морфологічний (риси філософії як самостійної системи в контексті культури, що визначають її якісний зміст, встановлення процесу трансформації та розгортання філософського знання тощо), в) інституціональний (врахування зміни становища філософії в системі культури, за умови співвідношення її з іншими сферами знання та діяльності). Такий підхід дозволяє виокремити в межах історико-філософського українознавства наступні періоди:
1. Філософська думка Київської Русі (з XI - до середини XIVст.). Духовно-змістовий компонент: відображення греко-слов'янського (християнського) типу культури з акцентом на проблемі "людина - Бог"; морфологічний: переважання в колі філософських питань, що пов'язані з осмисленням проблем людини та історіософських проблем; інституціональний: органічне поєднання філософії з релігією. У межах давньоруської культури, мабуть, недоречно вести мову про спосіб філософування, відірваний від життя (теорія). Філософія ще не виокремилась у самостійну сферу теоретичного освоєння світу, тому історико-філософське дослідження здійснюється на рівні історії філософської культури. Центрами філософських пошуків були Київ, згодом Галич. Рух філософської думки здійснювався в напрямку від Центру на Захід.
2. Культура Козаччини ( VI - XVIII cт.). Духовно-змістовий: орієнтація на культуру бароко, зв'язок з ренесансними та реформаційними ідеями, усвідомлення хаотичності світу, невизначеність у ньому місця людини (драматизм і трагізм світосприйняття, перенесення акценту на проблему"людина - Всесвіт"; морфологічний: у колі проблематики - питання етики, історіософії, натурфілософії, діалектики, метафізики; інституціональний: у складі культури відбувається формування філософської теорії як особливої сфери науково-теоретичної діяльності в межах філософської культури. Віхи - філософія
Loading...

 
 

Цікаве