WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки) - Реферат

Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки) - Реферат

творення змісту даного тексту. Таким чином, утворюється комунікативний простір між автором і дослідником. Стає зрозумілою запропонована схема: S1 - історик філософії, УР - умови розуміння та S2 - текст. Дослідник перетворюється на співрозмовника, якого поєднує з автором спільний результат "осягнення основної ідеї", вихідної інтуїції вчення. Отже, текст є учасником інтерсуб'єктивного діалогу.
Джерелознавство історії української філософії, опираючись на методологію історико-філософського українознавства, покликане вивчати джерела, що є результатом руху філософської думки. Серед завдань, які стоять перед історико-філософським джерелознавством, слід виокремити наступні:
1) з'ясування наявності та якості емпіричної бази історико-філософського дослідження;
2) визначення предмета, наукових принципів та методів роботи з джерелами історії філософії;
3) виокремлення теоретичного й методичного рівнів змісту джерелознавства історії філософії: перший - з'ясування структури і властивостей джерелознавчої інформації, історії, теорії, методики та організації цієї інформації, способи її зберігання та представлення; другий - принципи, правила та прийоми роботи з джерелами, спроба їхньої класифікації та типологізації [10, 86].
4. Діалектика історико-філософського процесу. Це методологічний принцип виокремлення в межах історико-філософського українознавства його генетичного та функціонального аспектів. Як генетичний, так і функціональний аспекти лежать у площині історії філософської культури та знаходять розкриття у положеннях, які відображають діалектику історико-філософського процесу:
а) загальні культурні підстави, які викликали до життя те чи інше філософське питання;
б) шлях теоретичної трансформації ідеї, що народжена цим питанням;
в) розкриття смислу твору, що є інтенцією філософської творчості;
г) вивчення особливостей діяльності, що сприяють кращому засвоєнню авторського смислу в колі однодумців;
д) дослідження деформації смислу філософської ідеї на різних етапах розвитку філософської теорії;
е) з'ясування ролі, яку відігравала дана ідея в контексті культур.
"Критерієм залучення до орбіти історико-філософського дослідження і визначення відповідно значення того чи іншого тексту є не належність його автора до спільноти філософів, а та роль, яку відіграє декларована у тексті ідея в історії філософії (генетичний аспект) чи історії культури (функціональний)" [7, 6].
5. Історія філософії і культура. Проблема співвідношення історії філософії і культури - основоположний принцип історико-філософського українознавства. Він не є апріорним, а постає як наслідок емпіричних досліджень в історико-філософській науці, в ході яких розкривається діалектика історії філософії, що уособлює функціонування філософських ідей в тілі культури. Українська історико-філософська наука повинна рухатись не від принципів до фактів, а навпаки - досліджуючи об'єктивний процес руху філософського знання та на основі результатів дослідження, формулювати положення цієї науки. Намагання втиснути всю палітру різноманіття історико-філософського процесу в апріорно-сконструйовану систему розвитку призводить до феномену "філіації ідей" в історії філософії. Запобігти цьому і намагається проект історико-філософського українознавства, наголошуючи на трансформації історико-філософського знання згідно з "каноном культури" [8, 193; 12, 110].
Зазначена постановка питання зумовлює поле історико-філософського дослідження, в якому, згідно з запропонованим проектом історико-філософської науки, можна виокремити наступні галузі досліджень: історію філософської думки, історію філософської теорії та історію філософів як індивідуальностей. Такий поділ є альтернативою традиційному погляду на історію, що був породжений традицією Просвітництва і який досі панує в українській історико-філософській спільноті. Згідно з цим підходом, історія філософії постає як однолінійний процес, який за основу має гегелівську історіософію (співвідношення філософії та історії філософії), що вимагає лише підкорення. Шлях самоусвідомлення Абсолютної Ідеї лежить крізь телеологічну детермінацію філософських вчень та систем. Всі ідеї, що теоретично не дозрівають до можливості "системоутворення", залишаються поза історико-філософським процесом. Як виклик даному підходу, історико-філософське українознавство бере на озброєння аналіз співвідношення історії філософії та культури, що пропонує на місце "філософії як системи" культуру як діалог. На зміну "історико-філософській науці логіки" приходить "історико-філософська монадологія" [13, 37]. Культура розбиває монологічні тенета бачення історико-філософського процесу та формує нове поле існування філософської думки як простору історико-філософського дослідження.
Отже, принцип співвідношення історії філософії і культури структурується за наступними галузями дослідження:
1. Історія філософської думки - складова історико-філософської науки, в межах якої відбувається самоконституювання філософської культури в часі та просторі, зміст якої утворюють філософські значимі ідеї, що виникають і функціонують як витвір епохи, народу, нації. На даному етапі історико-філософського дослідження постає завдання прослідкувати момент зародження, оформлення та успадкування культурою евристичного потенціалу ідеї, що виникає "на межі", де філософія має точки дотику з політикою, релігією, мистецтвом тощо.
2. Історія філософської теорії - складова українознавчої історико-філософської науки, що вивчає трансформацію та функціонування філософського знання на вищому інституційному рівні "академічної" або "шкільної" філософії, яка позначається утворенням спільноти, члени якої продовжують філософські пошуки на основі єдиної філософської термінології. Філософська теорія - одна або декілька філософських ідей, що пройшли етап "філософського вишколу" до рівня утворення системи як норми у межах філософської культури. Коло комунікації в межах даної спільноти утворюється за рахунок:
а) дослідницьких проблем, що об'єднують членів даної спільноти (онтологія, етика, естетика);
б) належності до певного напряму в межах відповідного кола (матеріалізм, ідеалізм тощо);
в) течій, які виникають при вирішенні спеціальних проблем даного кола (інтуїтивізм та трансценденталізм у гносеології, інтелектуалізм та евдемонізм в етиці);
г) належності до певної академічної школи на основі створених філософських систем (неокантіанство, Віденське коло, феноменологічне товариство).
3. У межах зазначених інституційних основ історико-філософського знання змінюється погляд і на постать суб'єкта філософування, що вимагає виокремлення наступного типу історико-філософського дослідження, а саме: історії філософів як індивідуальностей - галузі історико-філософського українознавства, що вивчає погляд на історію філософії як "наполе діяльності тих неповторних особистостей, які пручаються у відповідь на спроби повивати їх у "типовий образ", "загальні закономірності" [5, 27]. Прослідкувати життя неповторності особистості у межах творчості того чи іншого
Loading...

 
 

Цікаве