WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки) - Реферат

Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки) - Реферат


Реферат на тему:
Предмет та завдання історико-філософського українознавства (до питання про теорію науки)
Стан історико-філософської науки в Україні є невтішним. Досить влучно його було охарактеризовано організаторами "круглого столу" на тему "Історико-філософське знання в сучасній українській культурі та освіті", що проводився у межах "Могилянського історико-філософського семінару": "Загальна байдужість до вивчення й осмислення концептуального і методологічного досвіду, накопиченого історико-філософською наукою і гуманітаристикою XX ст., брак систематичних студій у галузі методології історико-філософського пізнання, якими особливо відзначене останнє десятиліття, не тільки створюють серйозну небезпеку перетворення світоглядного плюралізму на черговий моноідеологізм, а й торують шлях дилетантизму та медитаціям на історико-філософські теми. Останні, хоч як то прикро, загрожують залишитися характерною прикметою нашої історико-філософської науки, що потерпає сьогодні не тільки від методологічного невігластва, а й від засилля кон'юнктурщини, наукової недоброчесності, браку професіоналізму й очевидної фахової непридатності деяких "фахівців".
До означення проблеми, здається, більше нічого додати. Правда ріже слух. Мені як історику філософії досить неприємно чути такі речі, однак я змушений погодитись із наведеним твердженням. Але погодитись - то визнати як факт, оцінити та чинити у відповідності до даного визнання. Змиритись - скласти руки... Але хіба таким повинен бути філософ як історик філософії? Якщо таким, тоді, можливо, це про нього йшлося, коли був натяк на "фахову непридатність деяких "фахівців"?
На сьогодні в межах філософської науки існує два типи теоретичного ставлення до історії філософії: есеїстичний та науковий. Відношення між ними - як між реальним і належним. І, дійсно, перший тип - то є сьогодення історії філософії. Есе на тему "a la історія філософії" - майбутнє, яким його бачать деякі дослідники цієї науки. Спробую пояснити, в чому ж недоречність цього бачення. Що таке "есе на тему a la історія філософії"? Це коли є наявність знань з історії філософії та сильне бажання бодай щось написати; "змальовувати" історико-філософський процес завдяки уяві. Звідси і походить основна відмінність: стихійність уяви та методичність розуму.
Чому виникає есеїстика як тип історико-філософської творчості? По-перше, провінційність та "хуторянство" нашого філософського менталітету, що виявились породженням довготривалого панування марксистсько-ленінської концепції історії філософії, є "ідолами розуму" на шляху до створення української історико-філософської науки. По-друге, відсутність чіткого розуміння значення поняття "історія філософії" призводить до появи нових теоретично викривлених термінів - "минуле філософії", "досвід філософування", "одиниця збереження", "спосіб існування філософії", "книга життя філософії" тощо. Там, де з'являються такі "крилаті висловлювання" про історико-філософський процес, починаються ознаки "захворювання" історії філософії на есеїстичність, тобто відсутність чіткого термінологічного слововжитку. Поява елементарних норм наукової етики в історико-філософському середовищі починається з уміння виокремити в понятті "історія філософії" три головні аспекти: а) об'єктивний історико-філософський процес, б) способи та підходи до дослідження історико-філософського процесу та в) вчення про ці способи та підходи. Отже, історія філософії - це історико-філософський процес, теорія та методологія цього історико-філософського процесу.
Від уяви до розуму, від жанру до методу - вектор руху історико-філософського знання до науки. На цьому шляху повинні вирішуватися наступні завдання:
1) "ренесанс" історико-філософського джерелознавства та підняття культури роботи з текстом;
2) утворення колективу або спільноти фахівців, котрі б займалися розробкою методологічних проектів у галузі історії філософії;
3) вивчення зарубіжного досвіду з питань теорії та методології історико-філософського пізнання шляхом перекладу творів іноземних авторів, які займались цими проблемами, періодичне обговорення напрацьованого на колоквіумах, семінарах тощо;
4) створення традиції перекладів іноземних праць з даної тематики;
5) забезпечення джерелознавчою та технічною базою при дослідженні історії філософії;
6) розробка проектів та методик результатів дослідження з питань впровадження в освітніх колах.
Цей далеко не повний перелік завдань розпочинає собою комплекс студій, що має на меті розбудову української історико-філософської науки. Біля витоків цього процесу знаходиться проект сучасного історико-філософського українознавства, одним з фундаторів якого є Вілен Сергійович Горський. Дана стаття покликана представити основні аспекти історико-філософського українознавства у вигляді план-проекту, їх загальну характеристику та перспективи подальшого розвитку в межах історії української філософії. Пропонуємо вдатися до наступної схеми та поступового роз'яснення її концептів (див.PDF).
1. Історіографія історико-філософського українознавства. Термін "історіографія" зазвичай вживається у двох значеннях: сукупність досліджень та опублікованих джерел з історії та вивчення розвитку історичної науки (як в цілому, так і в окремому періоді, питанні тощо). Стосовно терміна "історіографія історії філософії", то він стосується не творів, в яких відображається історико-філософський процес, а тих праць, предметом дослідження яких є теоретичні проблеми історії філософії. Слідом за Гогоцьким і Радловим можемо вигукнути: українська історико-філософська наука має свою історію! На відміну від історіографії історії світової філософії, історико-філософське українознавство ще працює над пізнанням історії свого становлення. На сьогодні можна виокремити наступні періоди розвитку цієї науки:
1. Публікації, що вийшли наприкінці XIX - на початку XX ст.: Hantkiewtch Cl. Gr?ndz?ge der slavischen Philosophie. - 1-е вид. Краків, 1869, 2-е вид. Рятів, 1873; Щурат В. Українські джерела до історії філософії. - Львів, 1908. "Роль їх зумовлювалась не стільки одержаним результатом, скільки постановкою питання про доцільність, поряд з вивченням історії української мови, літератури, мистецтва тощо, спеціально досліджувати розвиток філософської думки України" [2, XXXI].
2. Поява наприкінці 20-х - на початку 30-х років праць з історії української філософії Д.Чижевського, передусім "Філософія на Україні. Спроба історіографії питання" (Прага, 1926) та "Нариси з історії філософії на Україні" (Прага, 1931). В.Горський називає його "фундатором історико-філософського українознавства" [3, 145]. З цим частково можна погодитись, якщо вважати, що у своїх роботах він подав "могутній стимул" та "реальний початок" для створення історії філософії як науки в Україні. Серед основних "важелів" його історико-філософської концепції, які потребують ґрунтовного дослідження, можна виокремити:
а) звернення до проблематики з позиції "історика духу" та спроба податицілісну картину історії української філософії у співвідношенні з
Loading...

 
 

Цікаве