WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Поняття національного виховання у філософсько-освітньому вченні С.Русової - Реферат

Поняття національного виховання у філософсько-освітньому вченні С.Русової - Реферат

процесів державотворення, самоідентифікації, формування національної свідомості українців, відродження і збереження національної культури, освіти, школи, традицій, звичаїв та ін. Отже, згідно філософсько-освітнього вчення С.Русової, мова є обов'язковою ознакою єдності народу і обов'язковою передумовою згуртованості нації. А засвоюючи філософію і естетику рідної мови, людина прилучається до свого рідного кореня, до культурних надбань народу та досвіду, набутого попередніми поколіннями.
Іншим центральним питанням у розв'язанні проблем національно-патріотичного виховання, на думку С.Русової, є питання про вчителя. Разом із діячами освіти і політики свого часу І.Стешенком, Я.Чепігою С.Русова опрацьовує програми розвитку системи національної освіти, підготовки національних педагогічних кадрів. Провідним у підготовці кадрів для майбутньої школи вчена вважала "національне самовиховання" вчителя. Послідовно й цілеспрямовано дотримуючись принципу націоналізації виховання, вона вимагала від учителів української народної школи глибокого усвідомлення свого патріотичного обов'язку перед нацією і народом за їх майбутню долю, освіту і культуру, національну самовизначеність і незалежність. С.Русова переконувала, що, оскільки кожна конкретно взята дитина належить до якоїсь нації і, отже, характеризується рисами, притаманними лише даній нації, то "справу виховання бажано поставити якнайближче до природних нахилів дитини і до вимог життя, в якому дитина перебуває, у зв'язку зі світоглядом того народу, з психологією тієї нації, з яких походить дитина" [3, 89]. Не рахуватися з національними особливостями дітей, штучно й насильно прищеплювати їм чуже, незрозуміле й нерідне, означає за С.Русовою, робити велике зло дітям, народу і нації. Вчена вважала, що майбутня доля всього українського народу значною мірою залежить від учителя, тому вчитель повинен стати справжнім сином свого народу, поєднати свою долю з долею народу, жити й самовіддано працювати в ім'я народу, для його блага.
Щоб успішно виконувати свою високу функцію, бути корисним народові, плідно працювати для його блага і процвітання, учителеві необхідно узгодити свої цілі і прагнення з цілями і прагненнями свого народу, злитися з ним, жити його життям, турботами й тривогами. А це, на думку С.Русової, можливо тоді, коли вчитель виховуватиме в собі почуття любові до народу, відповідальності перед ним. Софія Федорівна писала про те, що "особа вчителя взагалі є найважливіший фактор в усякому шкільному вихованню, але в національній школі вона набирає особливого значення. Тут він не може не бути сам патріотом щирим і глибоким. Він мусить бути закоханим своїм завданням - виховувати майбутніх правдивих українців-патріотів. Він має тільки остерігатися не викликати в своїх учнях ворожого почуття до чужих націй, але бути завше готовим боротися з ким доведеться за незалежність і щастя свого народу. В усьому своєму навчанні учитель мусить додержуватися самої правди - чи в історії, чи в природознавстві. Правда мусить бути єдиним ґрунтом, на якому він будує своє навчання, і своє виховання. Велика місія учителя національної школи - в його руках майбутність його народу, бо діти, які вийдуть із цієї школи, мають бути каменярами в відбудуванні молодої української держави, мають розробляти свою культуру і вести свій народ на шлях світового поступу, приносячи до загальносвітової скарбниці усі свої національні скарби. А для такої майбутньої роботи української молоді потрібне очевидне національне виховання, яке може їм дати лише педагог - свідомий і щирий патріот.
Таким чином, С.Русова глибоко усвідомлювала, що без серйозного інтелектуального розвитку нації, без ґрунтовних підвалин у галузі освіти, школи, науки і культури, без розбудови власної національної школи і системи освіти важко претендувати на самовизначеність і визнання українського народу іншими народами світу. Вчена була впевнена в тому, що ми не матимемо історичної перспективи і держава формуватиметься на якихось вторинних засадах, якщо будемо ставитися до культури, до нашої духовності, до нашої мови за залишковим принципом.
Національне виховання С.Русова розглядає як виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного краю, його традиціях, звичаях і обрядах, ідеях, поглядах та ідеалах, де головним чинником виступає рідна мова, а оскільки, на думку педагога, національна культура є вселюдським надбанням і багатством, яскравою формою вияву суті народу в мистецтві, традиціях, трудовій діяльності, побуті, остільки виховний процес повинен утверджувати єдність загальнолюдської і національної культури. Таке виховання сприяє реалізації природних задатків дітей, збуджує інтерес донавчання, формує національний склад мислення, психіки, національний характер і світогляд, готує до творчої праці по збагаченню рідної духовної і матеріальної культур, а через них - до участі у загальнолюдській культурі, до культури міжнаціональних взаємин, тобто утворює цілісну індивідуальність.
Сьогодні, у ХХІ ст., в час, коли відбуваються активні процеси глобалізації, філософсько-освітні погляди С.Русової актуальні, бо суспільство потребує національної єдності, національного згуртування, встановлення тісніших контактів між народами. І лише та нація, та держава, яка згуртує народ, яка на найвищому рівні усвідомить свої національні інтереси і в співпраці, в конкуренції з іншими державами забезпечить реалізацію цих національних інтересів, зможе створити кращі умови для життя громадян тої чи іншої держави. У цьому випадку для України. Проте розвинена нація характеризується не лише рівнем соціального добробуту, а й здатністю високоосвіченого, критично думаючого народу своєчасно виявляти й розв'язувати суспільні проблеми, не породжуючи при цьому інших, ще жахливіших проблем, бо "розвинена нація - не маса, що вміло керується, дай Боже, розумною і порядною верхівкою, а діалектична єдність вільних і незалежних людей, які в діалогах між собою визначають напрями і способи свого особистого й суспільного розвитку" [8, 8], тому сучасна українська освіта має стати орієнтованою, перш за все, на особистість; бути демократичною, конкурентноспроможною у світовому освітньому просторі. Базуючись на національній ідеї українського державотворення, сучасна освіта має бути спрямованою на утвердження національних інтересів, відповідати потребам особистості й суспільства.
Література:
1. Андрущенко В. Філософія як теорія і методологія розвитку освіти // Філософія освіти ХХІ ст.: Проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000 р. Зб. Наук. Праць. Вип. 3. - К.: Знання, 2000. - С.17 - 23.
2. Богуш А. Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1994.
3. Зайченко І. Педагогічна концепція С.Ф.Русової: - Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, 2000.
4. Зязюн І. Філософські засади освіти в Україні // Філософія освіти в сучасній Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні" (1 - 3 лютого 1996 року). - К.: ІЗМН, 1997.
5. Кононенко П. " Свою Україну любіть...". - К.: Твім інтер, 1996.
6. Лутай В. Філософія сучасної освіти: Навчальний посібник. - К.: Центр "Магістр - S" Творчої спілки вчителів України, 1996.
7. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? - К.: Институт социологии НАНУ, 2001.
8. Пауло Ф. Формування критичної свідомості / Пер. з англ. О. Дем'янчук. - К.: Юніверс, 2003.
9. Русова С. Вибрані твори. - К.: Освіта, 1996.
10. Русова С. Ідейні підвалини школи // Світло. - 1913. - Кн. 8. - С.33 - 38.
11. Русова С. Моральні завдання сучасної школи // Рідна школа. - Львів, 1938. - №7. - С.109 - 113.
12. Русова С. Проект новой свободной школы для Украины // Народный учитель. - 1907. - № 9. - С.5 - 9.
13. Русова С. Сучасна мрія виховання // Життя і знання. - Львів, 1930. - С.165 - 166.
14. Русова С. Суспільні питання виховання // Життя і знання. - Львів, 1929. - С.161 - 163.
15. Ушинский К. Избранные педагогические произведения. - М.: Просвещение, 1968
Loading...

 
 

Цікаве