WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Політика російського царизму відносно України в другій половині XVIII ст. - Реферат

Політика російського царизму відносно України в другій половині XVIII ст. - Реферат

перетворив його на щось етнонацонально та й соціально неповноцінне.
Одночасно тривала політика русифікації України і політика культурної асиміляції українського народу. Причому російський царизм знайшов моральну підтримку з боку російського духовенства.
Незважаючи на підпорядкування російській православній церкві та Синодові, українські єпархії все ще зберігали деякі особливості в організації та церковних обрядах.
На початку правління Катерини II виникла гостра суперечка між київським Митрополитом і Синодом, яка закінчилася перемогою останнього. Якщо з 1688 р. київський митрополит підписувався "Митрополит Київський і Галицький, і Малої Росії", то з 1770-го р. наказано підписувати: "Митрополит Київський і Галицький". Тобто він зводився до рядового митрополита звичайної єпархії. У зв'язку з новим територіально-адміністративним поділом Гетьманщини відбулися і зміни єпархіальних кордонів, межі яких повинні були відповідати кордонам намісництв.
Наступним кроком стала секуляризація церковних багатств. Українська церква володіла на той час величезними маєтками, на кошти яких монастирі проводили велику культурно-освітню роботу, утримували шпиталі, допомагали знедоленим. Ці землі постійно муляли очі Катерині II, оскільки її прихильникам землі постійно не вистачало.
Ще в середині 60-х рр. XVIII ст. Катерина II спробувала здійснити свій намір, але зустріла сильний опір з боку духовенства. Однак вона від свого наміру не відмовилася.
У 80-х рр. склалися більш сприятливі умови для реалізації цього задуму, і 10 квітня 1786 р. імператриця видала указ про секуляризацію монастирських та церковних земель, внаслідок чого було закрито 46 монастирів.
Розчиняючись у російському православ'ї, українське православ'я поступово втрачало свій зв'язок з українською культурою і літературою.
Ще в першій половині XVIII ст. російський уряд зажадав, щоб в Україні книжки видавалися не інакше, як за суворим узгодженням їх з російськими текстами. Ця політика тривала і в другій половині століття.
Українцям важко було розлучатися із своїми требниками, особливо з требником Петра Могили, оскільки він містив до сорока обрядів, до яких звик народ і яких не було в требнику московського друку. Тож київська друкарня продовжувала випускати свої колишні книги, мало турбуючись забороною царського уряду. Тоді указами Синоду від 1766 і 1775 рр. наказано було Печерській друкарні друкувати та продавати тільки ті книжки, котрі друкувалися в московській друкарні.
Архімандрит Києво-Печерської лаври Зосима Валькевич у 1769 р. просив у Синоду дозволу надрукувати українські букварі, оскільки народ не розуміє російських і не хоче їх купувати. Проте Синод не тільки не дозволив, але наказав відібрати назад ті букварі, що були вже на руках.
Аналогічна ситуація була і в освіті.
Так, в 1782 і 1787 рр. вийшла брошура Переверзєва під назвою "Короткі правила російського правопису, вибрані з різних граматик і доповнені згідно з характером української мови (українського діалекту) для вжитку українців (малоросіянамь)". Лише російською мовою велось читання усіх без винятку лекцій в Києво-Могилянській академії з 1784. Те саме було заведено й по всіх школах в Україні.
Русифікацію України Катерина II проводила також і через колонізаційну політику. Найбільші етнічні масиви росіян, які збереглися й до сьогодні, виникли у так званій Новоросії саме в останній чверті XVIII ст. Під час колонізації Чорноморських степів іноземці та росіяни мали певні пільги, чого не можна сказати про українців, які повинні були сплачувати великі податки. Крім того, російська адміністрація ставилася до них з великою підозрою, бо це, як правило, були козаки, які вміли шанувати волю.
Колонізуючи українські степи іноземцями, Катерина II, у той же час, у 1767 р. наказала зібрати 20 тисяч козаків і вислати їх на Аляску, щоб вони скріплювали там чобіт імперського загарбання.
Як бачимо, російський царизм використовував різні засоби та методи для досягнення своєї мети - підкорити Україну, позбавити властивих їй прикмет і законів, знівелювати її так, щоб не залишилось навіть імені.
У складі монархічної абсолютистської Росії Українська держава з властивими їй демократичними і республіканськими традиціями була просто приречена на те, щоб рано чи пізно її суспільно-політичні інституції поступилися загальноімперській системі. Причому русифікація та інтеграція Гетьманщини в склад Російської імперії проходила успішно багато в чому завдячуючи власне українській новій шляхті, яка сприймала це як певну закономірність. І як би не хотілося, щоб цією "закономірністю" українці перехворіли знову, але тепер уже на початку XXI століття...
Література:
1. Василенко М., Г.Н.Теплов і його"Записка о непорядках в Малороссии" // Записки наукового товариства імені Шевченка. - 1911. - Книга IX. - С.18.
2. Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 году // Киевская старина. - 1883. - Т.VІ. - С.317 - 345.
3. Когут 3. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760 - 1830. - К., 1996. - С.85.
4. Теплов Г. Записка о непорядках в Малороссии // Записки наукового товариства імені Шевченка. - 1911. - Книга IX. - С.34.
5. Хрестоматія з історії Української РСР : - В 3-х т. - К., 1959. - Т.1. - С.532.
6. Когут 3. Назв, праця. - С.92.
7. Історія Русів. - К., 1989. - С.315.
8. Україна після 1654 року. Історичний начерк. // Записки наукового товариства імені Шевченка. - 1899. - Т. XXX. - Книга VI. - С.33.
9. Нольде Б. Автономія України з історичного погляду. - К., 1995. - С.22.
10. Історія Русів. - С.316.
11. Горобець В., Струкевич О. Українсько-російські політичні відносини другої половини XVII - ХVІІІ ст.: тенденції, характер, етапи // Український історичний журнал. - 1997. - №1. - С.37.
12. Полонська-Василенко Н. Історія України. В 2-х т. - Т.2. - К., 1992. - С.101.
13. Гуржій О. Остаточна ліквідація державних кордонів України в другій половині XVIII століття // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. - Київ - Черкаси,1994. - С.91.
14. Багалій Д. Історія Слобідської України. - Харків, 1993. - С.86.
15. Історія Української РСР : - У 8 т. 10 кн. - Т. 2. К., 1979. - С.400 - 401.
16. Бутич І. Географічні описи Київського намісництва // Історичні джерела та їх використання. - К., 1979. - С.166.
17. Лазаревский А. По поводу ста лет от смерти графа П.А.Румянцева // Киевская старина. - 1896. - Т.IV. - С.380 - 381.
18. Путро А. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века. - К., 1988. - С.79.
19. Путро О. Козацьке військо України - Гетьманщини в останні часи свого існування // Українська козацька держава... - С.38.
20. Стороженко Н. К истории малороссийских казаков в конце XVIII и в начале XIX века // Киевская старина. - 1897. - Т.LVIІ. - С.151.
21. Історія Української РСР... - С.402.
22. Грушевський М. Ілюстрована історія України: Репринтне відтворення видання 1913р. - К., 1990 - С.462.
23. Апанович О. Не пропала їхня слава // Вітчизна. - 1990. - №9. - С.170.
24. Там само. - С.170.
25. Біднов В. "Атакування" Запорозької Січи1775 року // Літературно-науковий вісник. - 1925. - Т.LXXXVIІІ. - Книжка IX. - С.54 - 55.
26. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. - К., 1992. - С.375.
27. Біднов В. Назв, праця. - С.59.
28. Скальковський А. Історія Нової Січі або останнього Коша Запорозького. - Дніпропетровськ, 1994. - С.566.
29. Стороженко Н. Реформы в Малороссии при гр. Румянцеве.// Киевская старина. - 1891. - Т. XXXIV. - С. 465.
30. Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в України: Навч.посібник: У 3-х книгах. Кн.З. - К., 1994. - С.105.
31. Панашенко В. Органи управління та їх канцелярії на Гетьманщині XVIII ст. // Ділова документація Гетьманщини. - К., 1992. - С.22.
32. Шишов І. Самозахист на чужині // Українська діаспора. - 1992. - № 1. - С.47.
Loading...

 
 

Цікаве