WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Політика російського царизму відносно України в другій половині XVIII ст. - Реферат

Політика російського царизму відносно України в другій половині XVIII ст. - Реферат

впровадження нового адміністративного поділу Гетьманщини було покладено на щойно призначеного Катериною II як другого губернатора Малоросії А.Милорадовича. Він очолив спеціальну комісію, яка, обстежуючи територію та проводячи перепис населення Гетьманщини, завершила свою роботу в 1781 р.
Указом від 16 вересня 1781 р. край, який входив у підпорядкування Малоросійської колегії, був розділений на три намісництва: Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське. Три намісництва складали Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого стояв генерал-фельдмаршал граф П.Рум'янцев. Однак друга Малоросійська колегія продовжувала діяти до 1786 р., коли на Україну було повністю поширено систему адміністративного управління Російської імперії.
Із запровадженням нової намісницької та повітової адміністрації старі українські інституції були скасовані, тільки у військових питаннях козацьку структуру і ранги було збережено.
Вносячи зміни в систему управління та адміністративно-територіальний устрій України , царизм "не забув" і про козацьке військо.
Ще в 1767 р. П.Рум'янцев нібито на основі боротьби з різними зловживаннями, які мали місце під час виборів сотників, запропонував Колегії "не дозволяти ніде сотенних старшин вибирати самим сільським козакам, як до цього відбувалося". З цього часу полкова рада давала кандидатуру на посаду сотника на затвердження безпосередньо П.Рум'янцеву, хоча були випадки, коли останній просто призначав самостійно".
Незабаром за наказом того ж таки П.Рум'янцева був ліквідований принцип комплектування козацького війська від козацьких дворів. Замість цього встановлювався порядок особистої військової повинності, який назавжди прикріплював певного козака до військової служби ^.Одночасно йшов процес переведення козаків із військових судів у відання звичайних судів.
У 1775 р. три козацькі загони вільних найманців було реорганізовано в регулярні армійські полки.
З утворенням намісництв в Україні військовий устрій козаків зазнав докорінної реорганізації.
Указом царської Військової колегії від 28 липня 1789 р. вони перетворювалися в регулярні частини російської армії. Згідно з цим указом, із лівобережного козацтва (враховуючи при цьому три компанійські полки) було організовано 10 регулярних кавалерійських полків.
За розпорядженням Катерини II з України наказано було вивезти козацькі печатки, військові прапори, бунчук, клейноди, булаву.
Козацька старшина, в разі залишення її на військовій службі (вже в регулярних частинах), залежно від попередньої посади в козацькому війську, одержувала той чи інший офіцерський чин російської армії. Козаки ставали окремою групою державних селян.
Новоутворені полки, названі за указом від 9 лютого 1784 р. карабінерними, розміщувались у селах за місцем проживання козаків даного полку. На козаків, що потрапили в ці полки, поширювалося найменування "солдати". Оскільки термін служби було визначено в 6 років, повна заміна особового складу відбувалася кожні 7 років. Водночас 48 найбільш рослих козаків з кожного полку систематично поповнювали елітарні російські частини.
Ці полки були перехідною стадією на шляху до повного злиття козацького війська з російською армією.
У грудні 1797 р. було проведено перший рекрутський набір із козаків Лівобережжя.
Отже, наприкінці XVIII ст. на території колишньої Гетьманщини система і організація набору вже нічим не відрізнялася від загальноімперських.
Проводячи політичну ліквідацію автономії України в другій половині XVII ст., імперський уряд, зрозуміло, не міг обминути і Запорожжя. Йому він також виніс смертний вирок. Російський уряд не хотів "терпіти, - як писав М.Грушевський, - таке гніздо свобідного духу, як автономна січова громада - хоч як вона поскромніла і похилилася у порівнянню з Січею Гордієнка".
Однак, виходячи із складної міжнародної ситуації, царизм на деякий час відклав це питання з порядку денного. Лише через 11 років після ліквідації Гетьманщини імперський уряд скасував Січ, яка залишалася більмом в очах царизму.
Доля Запорозької Січі остаточно була вирішена 23 квітня 1775 р. на раді при височайшому дворі. На ній з проектом скасування Січі виступив новоросійський генерал-губернатор Г.Потьомкін.
Для операції з ліквідації Запорізької Січі були використані війська, що поверталися з російсько-турецької війни, чисельність їх перевищувала 100 тисяч. Командував цими силами Петро Текелій.
Російські війська досить швидко зайняли Січ, певним чином завдяки раптовості нападу, а також нечисленності залоги. Січ охоронялася тритисячним гарнізоном з 20 невеликими гарматами.
На зелені свята - 4 червня - ніде не зустрічаючи опору, російські війська підійшли до фортеці, а наступного дня козакам оголосили волю Катерини II про скасування Запорізької Січі.
Царські війська, ввійшовши у Січ, за наказом П.Текелія з січових сховищ забрали й вивезли у поле боєприпаси й архів запорозької військової канцелярії. Розграбована була й запорозька скарбниця - 400 тисяч карбованців. Не пошкодували навіть святині - храм Божої Святої Покрови - пограбувавши та вчинивши над ним наругу.
На підставі документів архіву катеринославської консисторії, архієпископ Гавриїл дає докладний список взятих з січової церкви предметів й зазначає кількість їх до 84127. Гармати, військовий скарб, клейноди і частина архіву пізніше були перевезені до Петербурга.
За розпорядженням військових властей всі будівлі, крім укріплень, було зруйновано. Як писав А.Скальковський, "жодної балки не залишилося на місці".
Адміністративно-територіальна система на Запорожжі була ліквідована, а землі увійшли до складу спочатку Новоросійської та Азовської губерній, а з 1784 р. - до Катеринославського намісництва.
Тільки через два місяці після вступу військ П.Текелія на Запорожжя, 3 серпня 1775 р., Катерина II видала маніфест проскасування Січі, де в шести артикулах перелічуються так звані "злочини" запорожців.
Таким чином, внаслідок колонізаторської політики царизму, впала і Запорозька Січ, яка впродовж двох століть приваблювала скривджених і поневолених, була зразком демократизму і республіканізму не тільки в Україні, але й у Європі. Поступове обмеження автономії України обумовило неабияке звуження не тільки політичних, але й економічних прав.
Ще в 1754 р. було видано указ про скасування митних кордонів між Україною і Росією. Однак митниці на кордонах, підпорядковані тепер вже чиновникам з Росії, продовжували існувати. У 1782р. відповідно до указів цариці й Сенату виходить розпорядження намісницького правління, в якому ще раз наголошувалось про необхідність остаточного скасування внутрішніх митниць.
Одночасно царський уряд сприяв російським купцям у проникненні в Україну, надаючи їм різні пільги. В той же час створювалися перепони для українських купців, наприклад, вивіз мав здійснюватися тільки через російські порти.
Крім давніх джерел оподаткування П.Рум'янцев (згідно рекомендаціям російського уряду ) запровадив ряд нових. Саме в часи його правління однією з характерних рис соціально-економічного розвитку Лівобережної та Слобідської України стає поступова заміна натуральних податків грошовими, причому помітною була тенденція до швидкого зростання останніх на користь скарбниці. Крім грошового податку, українське населення зобов'язувалося надавати квартири російським військам, оскільки в той час не існувало військових казарм.
Важливим кроком у підготовці царського уряду до повного закріпачення українського селянства став Генеральний опис 1765 - 1769 рр.
Указом від 3 травня 1783р. Катерина II юридичне оформила кріпосне право на Лівобережжі і Слобожанщині: селянам було заборонено переходити від одного поміщика до іншого.
Продовжуючи курс на взаємопорозуміння з тодішньою українською елітою і намагаючись прихилити її на свій бік, Катерина II від 21 квітня 1785 р. поширила чинність "Жалуваної грамоти дворянству" в Україні й цим юридичне урівнювала нову шляхту в правах із російським дворянством. Цей крок мав далекосяжні наслідки, оскільки, відірвавши тодішню еліту від українського народу, російський царизм
Loading...

 
 

Цікаве