WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Поетичне слово Ліни Костенко - Реферат

Поетичне слово Ліни Костенко - Реферат

ноти на пюпітрі.
("Нехай підождуть невідкладні справи")
Лексико-семантичне поле "час" об'єднує слова: безсмертя, віки (вік), вічність, вчора, завтра, дні (день), ніч, епоха, ера, літа, роки (рік), століття, хвилина, мить, майбутнє, минуле, пора, темп, сучасність, а також похідні від них типу: вічний, одвічний, вовіки, сучасний та ін.
До часових параметрів належать також іменники: пам'ять, спогад, згадка, дієслова: минати, іти, промчати, пройти з ознаками-прислівниками: швидко, шалено, повільно, неквапно. Навколо названих ключових слів у поетичній мові Ліни Костенко групуються характерні образні вислови, афористичні фрази. Вони побудовані на актуалізації звичнихрозмовних зворотів або на авторських несподіваних асоціаціях. Порівняймо:
Здається, часу і не гаю,
А не встигаю, не встигаю!
("Здається, часу і не гаю…")
…не розстрілюй часу робочого
кулеметною чергою слів!
("Відозва до балакучого гостя")
Загальновживане конкретне значення слова час реалізується в усталених стереотипних словосполученнях не гаяти часу, робочий час. Із розмовної практики входять у поетичний монолог вислови типу: не ті часи, не той театр, що вживаються у значенні "конкретна історична доба". Таку саму семантику, але з іронічним відтінком передає слово ера:
..наша ера
чомусь і досі не дає Гомера.
("Скіфська Одіссея")
Нерідко авторський словник актуалізує значення "часовий відрізок", пов'язаний із добою (днем) або з роком, наприклад:
Він (довіра - звір) любить час. Хвилини. Дні. Роки.
("Не треба класти руку на плече")
У мовній свідомості Ліни Костенко тісно переплітається час як вимір особистого, інтимного і час як осмислення глобальних загальнолюдських тем, порівняймо: І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, - на сьогодні, на завтра, назавжди! - ти залишишся в серці моїм ("Розкажу тобі думку таємну"); Юдоль плачу, земля моя, планета, блакитна зірка в часу на плаву ("Юдоль плачу…").
Невблаганний час змінює все - і природу, і людей. Те, що видавалося колись вічним, принаймні довговічним, може змінюватися за життя одного покоління. Не випадково вислів через віки уточнюється змістом іншого вислову - через роки, наприклад:
Через віки, а то й через роки,
Ріка вже стане спогадом ріки.
("Мені відкрилась істина печальна")
Відчуття скороминущості життя, зокрема й життя природи, змушує нас замислитися і над долею річки, і над долею лісів. Тоді й з'являється емоційне звертання-замовляння:
Ліси мої, гаї мої священні!
Пребудьте нам вовіки незнищенні!
("Одкам'янійте, статуї античні")
Усвідомлення фізичної плинності часу, незгода із переінакшенням етичних орієнтирів, що суперечать вічному зв'язку людини з природою, виливається у відшліфовані мовні формули - застереження нашим сучасникам:
Минають фронди і жіронди,
Минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
Вона ніколи не мине.

В епоху спорту і синтетики
Людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
Торкнуть вам серце і вуста.
("Вже почалось, мабуть, майбутнє")
Справжні цінності в житті людства вимірюються часом, тому й з'являється у згаданій поезії такий семантично-звуковий (звуковий, тому що повторюються однакові склади слів) образ:
рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам.
У поезії Ліни Костенко віки, вічність, вовіки, навіки, одвічний - слова-знаки. Вони часто виникають поряд із "заземленими" поняттями, викликають в уяві поетеси доісторичні картини, наприклад:
І хочеться часом в двадцятому віці
забитись в печеру і няньчить вогонь.
("Готичні смереки над банями буків")
Нереальні, нездійсненні бажання спричиняють самоіронію:
Щоб оце в двадцятому сторіччі
Та шукати те, чого нема!
("У селі одному на Поділлі")
Поєднання образу часу як високого поняття, непідвладного людині, з типовими українськими реаліями втілюється в авторське самовираження:
І засміялась провесінь: - Пора! -
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом -
Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра -
Усі ідуть за часом, як за плугом.
Останній рядок наведеної строфи вірша "І засміялась провесінь", по-різному модифікований, повторюється у всіх строфах, передаючи лейтмотив твору, порівняймо:
Невже і я в тумані - як туман
І я вже йду за часом, як за плугом?
Сема "час" наявна не лише в прямих називаннях відповідних понять. У значенні прислівників, часток типу: ще, досі, вже, тепер, тоді, колись давно, а також у префіксі пра= виявляється значеннєвий темпоральний компонент. У поетичних текстах Ліни Костенко спостерігаємо актуалізацію семи "час" в утвореннях із префіксом пра=: якщо слово прадід належить до загальновживаного словника, то пракорова, прапес і подібні з'являються під впливом історичних алюзій - як потреба відтворення знаків скіфської доби, де є скіфський місяць, зоряне Прадерево (Шлях Чумацький), порівняймо:
І спало все - пракішка й праконяка,
Прапівень, пракорова і прапес…
("Скіфська Одіссея")
Так само, як у словах із пра=, прочитується сема часу у співвідносних прислівникових словах ще і вже, які набувають актуалізованого темпорального змісту в контексті:
Ще назва є, а річки вже немає.
Однойменний вірш розкриває через зміст цього стрижневого рядка семантичне й асоціативне наповнення епітетів мертві річки, колишні береги. Поетеса тонко підкреслює різницю між словами ще і вже. Іноді невеличке слівце ще зміщує час, націлюючи думку читача на прочитання інших культурних пластів національної мови, зокрема фольклорних:
Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.
("На конвертики хат")
Виміри часу в Ліни Костенко надто різноманітні. Вона опиняється на шляху із варяг у греки, в саду нев'янучих скульптур, вона в часі Марусі Чурай і Богдана Хмельницького. Літературні і фольклорні ремінісценції озиваються в конкретних спогадах, проектуються на дні сучасні. Тільки в поезії можна поплисти назад по річці "незворотнього часу", щоб осягнути вартість того, що втрачає людство із здобутками цивілізації:
Іде епоха моя головата
Кудись від етики до
Loading...

 
 

Цікаве