WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Петко Тодоров і Ольга Кобилянська (Українсько-болгарський діалог) - Реферат

Петко Тодоров і Ольга Кобилянська (Українсько-болгарський діалог) - Реферат

видання з творчістю О.Кобилянської знайомиться болгарський письменник П.Тодоров, життя якого тісно пов'язане з культурою, духовним світом Центральної та Східної Європи. "Як у минулому колись малоруські письменники Шевченко і Марко Вовчок розкрили нашим першим поетам і белетристам цілу сферу поетичного натхнення, дали перший поштовх болгарській белетристиці і навіть від тих письменників Петко Славейков і Л.Каравелов запозичили перші форми своїх творів, так і сьогодні і Стефаник, і О.Кобилянська, і Мартович, і Лепкий своїми мотивами і концепціями, і з своїми помилками навіть, змогли дуже багато допомогти болгарським письменникам знайти себе і вирішити, і звільнитись від багатьох сумнівів, які заважали на їхньому шляху, тому що якими б різними не були умови,в яких була змушена розвиватися малоруська культура, від наших, проте основи тієї культури були майже такими ж, як і наші", - робить висновок болгарський митець П.Тодоров у своїй статті, присвяченій творчості В.Стефаника [2, с.276]. Його інтерес до української письменниці не був випадковим.
Він диктувався, по-перше, науковими зацікавленнями (П.Тодорова розвитком слов'янських літератур й української зокрема. П.Тодоров довгий час працював над дисертацією "Про відношення слов'ян до болгарської літератури", по-друге, в О.Кобилянській він бачив не лише видатну представницю болгарської літератури, а й письменницю, близьку йому за художньо-естетичними поглядами. П.Тодоров 18 квітня 1900 р. звернувся до О.Кобилянської з листом, пропонуючи налагодити творчі контакти, зазначаючи своє ставлення до нової української літератури: "Я щиро шкодую, що ми, слов'яни, так погано знаємо один одного, і що спочатку мені довелося знайомитися з Вашими творами німецькою мовою, хоча їх переклад було створено авторкою. Останнім часом я займався малоруською літературою. Знаючи кілька слов'янських мов, міг уже читати Ваші твори, як і твори Маковея, І.Франка в оригіналі. Малоруська література мені дуже сподобалась, і я думаю, що у близькому майбутньому вона посяде одне з перших місць у слов'янській літературі".
Шість років тривалого листування між П.Тодоровим і О.Кобилянською перетворилося у творчий діалог, сприяючи процесу інтенсифікації взаємин між літературами, відбиваючись на творчості самих кореспондентів. Це питання привертало увагу як українських, так і болгарських літературознавців. Значно менше дослідники зверталися до художньо-естетичної творчості цих митців. П.Тодоров зустрічався й підтримував контакти з багатьма українськими громадськими діячами й письменниками (Франком, М.Драгомановим, В.Гнатюком, В.Щуратом, Стефаником і О.Кобилянською та ін.).
Звільнившись від дидактичності й сентиментальності ранніх творів, присвячених гострим соціальним проблемам, він заявляє про себе як модерний митець своїми ідиліями, про які Нічев писав: "В основу ідилій Петка Тодорова покладено конфлікт між особою і суспільством, між індивідом і відсталим, інертним середовищем, між колективом і відкинутим, ображеним ним інтелігентом, який не знайшов поле, де приклав би свої сили, як і неможливість здійснення своїх ідеалів, відчув гіркоту від їхньої марності для даного моменту. Ця колізія - як автобіографічна, так і характерна для ряду митців того часу" [3, с.584].
Герої П.Тодорова - це, перш за все, артистичні натури, які виділяються з оточення своїм талантом, особливим сприйняттям світу, поривом до чогось кращого, досконалого, максималізмом вимог до людських стосунків. Це фігури неоромантичні, що ріднить їх з героями О.Кобилянської. їх виникнення пов'язане з захопленням митця творами західних письменників, серед яких ті, хто значною мірою формував художній світ і української письменниці: Ібсен, Стрінберг, Гауптман, Фет, Толстой, Достоєвський, Гамсун та ін.
До того ж П.Тодоров на прохання О.Кобилянської постійно надсилав твори сучасних йому західних авторів, і розмова ця продовжилась у листуванні. У листі до Кобилянської П.Тодоров писав: "Усі почали обробляти народні легенди, пісні і не з фольклористським підходом, як це робили Влайков, Вазов, Каравелов, Величков і всі інші письменники періоду 80-х років". Письменник живиться народною творчістю, шукає там образи, близькі його художнім ідеям. Він вивчає фольклорні збірники братів Миладинових, Верковича та ін., проте переосмислюючи їх, вдається до т.зв. міфотворчого стилю, з позицій естетичних та морально-етичних він розкриває глибоко драматичні й психологічні колізії у своїх творах.
Трикутник - "митець - пісня - природа - становить основу багатьох ідилій П.Тодорова. Фантазія і пісня виводять героїв творів П.Тодорова за межі буденності. В оповіданні "Одруження Сонця" /1905 р./, близькому до ідилії, переосмислено кілька народних пісень про Сонце, через міфологічний образ висловлюється власне розуміння місії і долі митця. З приводу цієї "поеми або ідилії" П.Тодоров у листі /від 24 грудня 1905 р./ до О.Кобилянської писав: "Це наша казка, величний сюжет, в якій я втілив увесь Drang nach Freiheit nach Luft, nach uber menschliches сучасного генія, якому чужі буденні хатні радощі..." В оповіданні Бог визначив Сонцю таку долю: щоб "одне воно освітлювало цілий світ, усіх ніжило й пробуджувало, його ж нема кому зігріти й голубити" і щоб "само себе радило, піднісшись високо над усіма". Кохання не принесло щастя ані Сонцю, ані його Сонячній нареченій, бо не для хатнього щастя був призначений цей герой. Образ Сонця - це образ митця, один з найліричніших образів письменника, образ - концепція: "Широко розливши промені над галявиною, воно не знає відпочинку у своїх творчих ділах, не відчуваючи і не помічаючи, що вже виблискують золотом пишні ниви, неозорі рівнини, налився плід, загорнутий у листві, що до нього відправляють вони питання про своє буття і в тривозі чекають від творця відповіді і пояснення усього свого існування" [4, с.273]. Сонце не знає таких відповідей, воно лише знає у своїй праці "болісну насолоду життя". Рівень індивідуалізму у трактуванні природи й призначення художнього таланту у П.Тодорова й О.Кобилянської цілком співпадає. "Письменник поставив у центрі своїх художніх інтересів другий, новий час, нових болгар ... На початку століття, коли експериментальна психологія реєструє найбільші свої успіхи у вивченні людської
Loading...

 
 

Цікаве