WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Петко Тодоров і Ольга Кобилянська (Українсько-болгарський діалог) - Реферат

Петко Тодоров і Ольга Кобилянська (Українсько-болгарський діалог) - Реферат


Реферат на тему:
Петко Тодоров і Ольга Кобилянська (Українсько-болгарський діалог)
На зламі століть проблема традиції і новаторства активізується, загострюється, у більшості слов'янських літератур відбуваються творчі діалоги. Якісні зміни у художній практиці відбуваються часом у плані гарячих літературно-критичних полемік. Ці процеси були пов'язані з виходом національних літератур на загальноєвропейський простір. Відбувався він під впливом західноєвропейських літератур. Внутрішній світ особи, психологічне життя становлять основу перших великих повістей української письменниці - Ольги Кобилянської - "Людина" і "Царівна", ліричної малої прози, сповненої подихом авторського саморозкриття, в чому виражено одну з найхарактерніших рис художньої творчості письменниці в цілому.
Філософські ідеї, закладені в цих повістях, перегукуються з мотивами німецьких романтиків, включаючи Гейне і Гете, з ідеями екзистенціалізму і ніцшеанства. Лунають також ноти руссоїстських ідей, виявляючи спільні риси й творчі інтереси, зокрема української письменниці О.Кобилянської і болгарського митця П.Тодорова.
Антропоцентристський характер проблематики відбився, зокрема, і на формі повістей, що наближаються до сповіді. Розвиток такої оповідної форми став величезним кроком уперед у художньому дослідженні внутрішнього світу людини в українській літературі. У першій повісті Кобилянської, яка має промовисту щодо її філософського звучання назву - "Людина", проблема особи набуває творчих вимірів ніцшеанства. Вона становить своєрідну полеміку з Ніцше, в якій, власне, доводиться неможливість реалізації "надлюдини".
Від німецького філософа героїня повісті Олена Ляуфер сприйняла елементи філософії, які є продовженням уявлень, вироблених ще Відродженням: стверджувати всупереч усьому природне в людині, йти за покликом власних прагнень. Для неї це означало боротися з тим способом життя, до якого її змушували обставини, піднестися над нормами поведінки і моралі, які панували в її середовищі.
Особливого значення для героїні набувала боротьба за можливість духовного зростання, розкріпачення душі. Проблема особи демократизувалась і соціологізувалася тим, що героїня відстоювала ідею жіночої рівності. Парадокс полягав у тому, що ця ідея заперечувала погляди самого Ніцше на жінку, хоча у межах його філософської системи могла працювати феміністична ідея на індивідуалістичне, бунтарське возвеличування особистого, незалежного від статі, "я". Колізія повісті дуже близька до традиційної - вийти чи не вийти заміж за нелюба. Захищаючи свою людську гідність, Олена відмовляється взяти вигідний шлюб з ад'юнктом суду, пояснюючи просто й лаконічно: "Власне, для того, що я людина".
Аморальна ніцшеанська позиція героїні виявляється у другому варіанті цієї колізії. Притиснута обставинами життя, героїня сама шукає вигідного шлюбу й розставляє "тенети" на лісничого, людину, з якою не мала не тільки нічого спільного духовно, але відчувала "глибоку фізичну відразу". Олена, як каже критика, була вимушеною ніцшеанкою. її ніцшеанство - це сумнівна зброя проти "безмилосердної прози життя", це місток до екзистенційної погорди раба, що перегукується з долею самої Кобилянської.
Людина!.. Що хотіла підкреслити письменниця новим заголовком твору? Чи що тут є Людина, як кажуть, з великої літери, у високому значенні цього слова? Чи що людина - особистість, з притаманними їй сильними та слабкими якостями характеру? Чи людина - Боже створіння - слабке і безпомічне під впливом зовнішніх обставин та умов?" [1, с.22] - ставить полемічне запитання В.В.Паращик оскільки повість "Людина" спочатку вийшла як оповідання німецькою мовою "Вона вийшла заміж". Але відповідь прихована саме в цьому триєдинстві: краса - драматизм - демократизм - сила творчого світу української письменниці Ольги Кобилянської.
Повість має високий рівень авторського самовиявлення, що йде від глибини й рівня постановки й трактування висунутих у ній проблем. Вона є першим в українській прозі ліричним філософським твором, що акцентує увагу переважно на внутрішньому світі людини.
Ще більшою мірою ці риси виявились у повісті "Царівна". Вона написана у формі "я", в якій декларується тема: "філософські висновки молодої дівочої душі". У дусі сповіді Руссо звучить головний принцип поетики твору: "Моя історія - це не те, що пережила, лише те, що я передумала головою і серцем".
Героїня повісті осмислює образи художньої літератури, новітні філософські й соціальні ідеї, прилучається до "вищих сфер духу", її багату фантазію живлять образи Гейне і Гете, Шіллера, Якобсона, Метерлінка, ідеї Лессінга і більш за все - Ніцше. У повісті зустрічаємо безліч явних і прихованих цитат, рядки з філософських поезій Шевченка, метафори з лірики Франка.
У "самобудуванні" героїні виразно проглядає протиставлення себе юрбі, утвердження особливої ролі "жриці", "артистки", перегукуючись з "Касандрою" болгарського митця П.Тодорова, естетизоване романтичне прагнення до краси й довершеності, оспівування гордощів "вразливої аристократичної душі", пошук "природності". Повість "Царівна" слід вважати й одним з перших творів мистецької теми, оскільки у ній йдеться про формування особи письменниці, про муки й радощі творчості, призначення й роль митця, вона дотримувалася лінії індивідуальної етики і суспільний прогрес пов'язувала з самостійним духовним зростанням окремої особистості. Письменниця не відокремлювала себе від народу, але народ для неї був інтегрованим поняттям першотворцем мови, високих етичних норм, естетики. Як і романтики, О. Кобилянська вбачала в етичних та художніх цінностях, у міфотворчості "еманацію народного духу". Праця як вищий оціночний критерій людини стає тою спільною позицією, що нею визначається ставлення до різних суспільних верств: "Розкішне жити і тим, що богові піддаються, і тим, що науці поклоняються ... їм всім весна процвітає. Кожне творить. Там велике матеріальне ... там духовне ... а всюди вона є - існує, стремиться".
Яскравий талант письменниці привернув увагу не лише і українських та російських критиків, а й західноєвропейських. У 1901 р. виходить у Німеччині збірка її творів "Klinische Novellen ". Через ці публікації, а також згодом безпосередньо через українські
Loading...

 
 

Цікаве