WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Основи геополітики Фрідріха Ратцеля - Реферат

Основи геополітики Фрідріха Ратцеля - Реферат

географічні якості простору і положення держави, тоді як мові надаємо, зазвичай, занадто велике значення. Тоді як мова не може бути кінцевою метою політики. Мова є лише знаряддям духу; вважати її цілком тотожною духові - велика помилка. І у цьому і захована причина безцільності та неуспішності національної політики, що концентрує основну увагу на тому, щоб завербувати своїй мові нових вірних. Така політика, зрештою, змушена буде визнати, що вирішальним фактором є не сама мова, а те, що вона в собі несе і виражає у державі, головним чином, політичний дух, волю і культурну могутність."
Важливим у політичній географії Ф.Ратцеля є розуміння центральної ролі суспільства. Тривалий шлях уніфікації географічних, культурних та психологічних особливостей народу в один політичний організм не може становити його кінцеву мету, "у своєму розвитку держава повинна здобувати собі нові сили, і з цього ось і випливає внутрішній тісний зв'язок держави із суспільством, що є носієм цього розвитку."32 Соціокультурна зорієнтованість суспільства на сприяння економічним успіхам своїх громадян завжди була двигуном розвитку і самої держави, її культурної та економічної міцності. Усі великі морські держави, - нагадує Ф.Ратцель, - чи то фінікійці, чи то афіняни, чи то британці, завжди були економічно розвиненими державами.
У свою чергу, зростання економічного добробуту сприяло зростанню чисельності населення цих країн, а згодом його чисельність починає випереджати можливості заселеної території у життєзабезпеченні такої кількості народу; виникає біосоціальна потреба у розширенні життєвого простору конкретного народу. Лише новий простір може дати нову силу для життя. Осмислюючи цю історичну проблематику, Ф.Ратцель робить важливий узагальнюючий висновок: держави, як і всі інші біогеографічні організми, щоб розвиватися, мають рухатися і рости. Як наслідок цього росту виникає природна конкуренція між державами за новий простір, власне, у цьому і полягає суть держави: боротися за життєвий простір народу. Описуючи процес зростання держави, Ф.Ратцель виділяє два його взаємопов'язані етапи: перший охоплює період освоєння незайнятих земель всередині країни - його він називає внутрішньою колонізацією; другий - це вихід за історичні межі країни, "і тоді виникають всі ті форми просторового росту..., які, зрештою, невідворотно ведуть до придбання нових земель: зовнішньої колонізації."
Тому розуміння війни як форми зовнішнього вираження внутрішньої природної необхідності у зростанні держави є одним із головних принципів класичної геополітики. Роздуми про загальну конкуренцію, а також недоліки національної освіти у сучасній Ратцелю Німеччині, підштовхнули його до висновку про необхідність виховання народу на просторових принципах. "Кожен народ повинен бути вихований на концепціях розвитку великих і малих країн: це виховання весь час мусить посилюватися, щоб вберегти народ від його повернення до концепції малих просторів. Руйнування (розкладання) кожної держави починається з її відмови від концепції більшого простору".
З цього випливає й інший важливий висновок: чим більше здійснюється зусиль на зовнішнє посилення держави, тим слабкішими стають внутрішні суперечності. Більше того, історія знає немало прикладів, коли народи, зорієнтовані на великі простори, підкоряють собі народи, культурно розвиненіші (римляни підкорили греків), звісно, за цим ішло і політичне панування.
Ф.Ратцель найґрунтовніше розгорнув ці міркування у глобалістській концепції розвитку держав і в одній із останніх своїх праць "Про закони просторового росту держав" (1901р.). Він виводить сім взаємопов'язаних законів, у яких розкриття одного явища логічно переходить в осмислення іншого, а в міру переходів виявляється весь механізм універсалізації політичного простору світу через проблематику росту держав.
Перший закон описує взаємозалежність розвитку культури народу і детермінованого ним просторового росту держави.
Другий закон показує, як просторове зростання держави активує розвиток інших структурних елементів суспільства, зокрема, морську і сухопутну торгівлю, національне виробництво, стимулює виникнення і розвиток нових ідей, посилює активізацію місіонерської роботи - своєрідної форми нав'язування культурної переваги над чужоземцями. Просторове зростання, говориться тут, у прямій, або опосередкованій формі сприяє розвиткові усіх сфер суспільного життя.
Третій закон вказує на те, що сама форма росту держав відбувається способом приєднання і поглинання слабкіших держав.
Четвертий закон розглядає проблему кордонів держав як рухливу форму політичної організації простору. Ратцель показує, як цей периферійний орган держави може бути показником її розвитку або занепаду.
П'ятий закон присвячений описуванню росту держави як форми вбирання в себе найкорисніших складових довкілля - районів, багатих природними ресурсами, низовин і височин, басейнів річок та внутрішніх морів, океанічних берегових ліній тощо.
Шостий закон звертає увагу на те, що дуже часто для початку просторового росту конкретній державі потрібен зовнішній поштовх. Це може бути викликане як фізико-географічною неоднорідністю земної поверхні, так і перепадом цивілізаційних рівнів сусідніх народів.
Сьомий закон просторового росту держав досліджує динаміку зростання сили, коли тенденція поглинання слабких сильними державами переходить від однієї до іншої держави і в міру цих переходів сама набирає силу, підштовхуючи до наступного збільшення території.
Література:
1. Киссель М. Философский синтез А.Н.Уайтхеда. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. - М.: Прогресе, 1990. - С.3 - 55.
2. Пригожий Й., Стенгерс Й. Порядок из хаоса. Новый порядок диалога человека с природой. - М.: Прогрессе, 1986. - С.325.
3. Уайтхед А.Н. Избранные работы по философии. - М.: Прогрессе, 1990. - С.52.
4. Ратцель Фридрих. Земля и Жизнь. Сравнительное землеведение. - С. - П.: Издание АО Брокгауз-Эфрон. - Т.1, 1905. - С.66.
5. Там само. - Т.2, 1906. - С.1 - 2.
6. Там само. - Т.1., 1905. - С.86 - 89.
7. Макконнел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - М.: Республика, - Т.1., 1993. - С.18.
8. Медоуз Донелла X., Медоуз Деннис, Рэн-дерс Йорген, Беренс Вильям. Пределы роста. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 208С.
9. Ратцель Ф. Земля и жизнь. Сравнительное землеведение. - С.-П.: Издание АО Брокгауз-Эфрон, 1905. - Т.1. - С.86 - 89.
10. Там само. - Т.1. - С.88 - 89.
11. Там само. - Т. 1. - С.260.
12. Там само. - Т.1. - С.261.
13. Там само. - Т.2. - С.302.
14. Там само. - Т.1. - С.269.
15. Там само. - Т.2. - С.307.
16. Там само. - Т.2. - С.307.
17. Там само. - Т.1. - С.272.
18. Ратцель Ф. Народоведение. - С. - П.: "Просвещение". - Т.2, 1901. - С.393.
19. Там само. - Т.2. - С.396.
20. Там само. - Т.2. - С.395.
21. Там само. - Т.2. - С.394.
22. Ратцель Фридрих. Земля и жизнь. Сравнительноеземлеведение. - М.: АО Брокгауз-Эфрон, - Т.2, 1906. - С.646.
Loading...

 
 

Цікаве