WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Основи геополітики Фрідріха Ратцеля - Реферат

Основи геополітики Фрідріха Ратцеля - Реферат

стихій, - змушують їх об'єднуватись для захисту своєї території і себе від небезпек у якісно нову спільноту, особливістю якої є усвідомлення необхідності постійних колективних дій. Держава виникає там, - каже Ф.Ратцель, - де група людей об'єднується однією метою, держава є наслідком домінування загального над індивідуальним.
Разом із розширенням ділянки, окультуреної для вирощування рослин і тварин, зростає і група людей, що за нею доглядає, поступово переростаючи у народ, що заселяє значний простір. Держави на всіх стадіях свого розвитку розглядаються як організми, які з необхідністю зберігають свій зв'язок із ґрунтом... Держави розвиваються на просторовій базі, все більше поєднуючись і зливаючись із нею, витягуючи з неї все більше і більше енергії. Таким чином, держави виявляються просторовими явищами, що керуються і оживлюються цим простором... Держави вписуються в серію явищ Експансії Життя, будучи найвищим рівнем цих явищ."
Ф.Ратцель ретельно досліджує й описує, які найважливіші особливості ґрунту (довкілля) відтворюють індивідуальні риси держави. Найперше, розмір держави, а також місцеположення та міцність кордонів є найістотнішими факторами формування напрямку її розвитку, її могутності. Важливими показниками виступають типи ґрунту, зайнятого державою, з їх рослинним та тваринним світом, з рівнем іригації земель. Він зазначає, що важливим моментом є співвідношення з іншими конгломератами земної поверхні, дотичними до держави - пустель, морів і незаселених земель. Усі ці характеристики, взяті разом, творять таке важливе поняття, як "Країна". Та коли ми розглядаємо конкретну її форму "Наша Країна", - наголошує автор, - то слід до цього додати все, що людина створила на цій землі, що вона пережила впродовж однієї історичної долі. Поступово у цих людей формується спільна національна культура, релігія та традиції. Вони починають зовнішньо відрізнятися і відрізняти себе від інших груп людей, мислячи етнічними категоріями "ми" - "вони". Ф.Ратцель зауважує, що вже саме тривале "перебування на одному і тому ж місці, можливо, здійснює особливий, ще до кінця не вияснений вплив на фізичну та духовну організацію і непомітно змінює її для всіх в одному напрямку".28 Так, каже він, чисто географічне поняття "Країна" трансформується в духовний та психологічний зв'язок мешканців країни та історії "Наша Країна".
Сполучною ланкою двостороннього зв'язку "держава-ґрунт" виступає народ (етнос), який одночасно теж є складовою частиною держави. Якщо місце проживання етносу добре захищене природними кордонами, що обмежують на першому етапі розвитку доступ сюди руйнівних чинників і дозволяють відтворювати одні й ті ж самі характеристики, що надходять із ґрунту і втілюються в народ, то тоді сила народу зростатиме, об'єднуючи ґрунт і народ у нерозривне ціле. Коли ж цей зв'язок постійно обриватиметься. - каже Ф.Ратцель, - то й народ буде кволим, а держава аморфною.
Сукупність усіх цих впливів сформувала два різних типи народів: "народ панів" і народ слуг". Перші з них здатні до самоусвідомлення себе як індивідуальної цілісності, спроможні на активні колективні дії і розуміння свого історичного призначення, другі - ні. Є дві альтернативи самоорганізації народів, які особливо яскраво відображають вибір "між народом, що замкнувся у собі, який при стосунках з іншими народами не приховує своєї індивідуальності та усвідомлення єдності, і народом доступним, що відкриває свою душу для всіх побічних впливів, між ними існує велика різниця. Ця відмінність рельєфно проступає вже у схильності до наслідування, наприклад, переймати чужу мову, звички та звичаї. Перша якість сприяє створенню відомого національного обличчя, що характеризує, наприклад, англо-кельтів, що залишаються за будь-яких обставин і у всіх зонах проживання постійно одними і тими ж; другою якістю пояснюється швидке романізування вестготів та норманів, що відбулося у більшості випадків протягом двох поколінь, каже Ратцель.
Варто зауважити, що під замкненою державою він розуміє демократичне, сучасне йому суспільство, а не пізніші тоталітарні альтернативи. "Закрита держава" - це держава панівної нації, яка у світових змаганнях перемагає слабші "відкриті" нації. Він говорить: "Держави висококультурних народів всі замкнені, в них добре визначені кордони, які деколи залишаються незмінними сотні років; держави ці відрізняються установами, що служать для захисту громадян і на вигоду їх духовному та матеріальному добробуту. Чудові шляхи сполучень, адміністративні установи, військова та морська сила служать для блага громадян. Держави відсталих народів малі, слабкі, і в них немає тих установ, немає навіть певних кордонів."
Розвиваючи думку про два різні типи народів: "народ-вожак" і "народ-слуга", він вказує на поліетнічний характер утворення багатьох держав, коли один народ поневолює інший і добровільно бере на себе тягар служіння новоутвореній державі. Цей народ захищає її від зовнішніх ворогів, виконує поліцейські та управлінські функції, а всередині країни, інтенсивно експлуатує поневолене населення, поступово в процесі симбіозу увіковічує себе в панівну верству новоутвореної держави. Ілюструючи свої дослідження про поліетнічну основу формування багатьох народів, Ф.Ратцель наводить приклад античної Еллади, де "залежність піриетів та ілотів була прямим наслідком підпорядкування автохтонних мешканців Еллади могутності нових пришельців-дорійців."
Ф.Ратцель зауважує про важливість світоглядних засад замкненості народу, усвідомлення стародавніми греками (дорійцями) особливої історичної місії, унікальності свого національного буття - різке відмежування себе від навколишнього світу інших народів. Підсумовуючи цю проблему, він наголошує, що якщо на одній землі збираються народи з різними здібностями і вмінням засновувати й керувати державами, то керівництво обов'язково дістанеться здібнішому в політичному відношенні.
Подібну тенденцію спостерігаємо ми тепер і в процесі створення глобального співтовариства, - коли одні народи формують його еліту, інші - планетарну масу підданих. Очевидно, саме цим пояснюється нестримне бажання деяких народів якщо не увійти, то вже влізти в Європейське співтовариство, - образ однієї з панівних верств у світовому масштабі (яка, у свою чергу, теж диференційована). Такий підхід Ф.Ратцеля до сучасного аналізу економічних, політичних, воєнних та конспірологічних дій великих держав дає нам можливість, з одного боку, говорити про його вірність і в наш час, а з іншого боку, дає підставу розцінювати сучасну політику як нестихаючу боротьбу за світову владу.
Цікава його позиція і в мовному питанні, що була актуальною для Німеччини кінця XIX століття. Прокладаючи аналогію з українською мовною ситуацією, варто не забувати, що німці ніколи не зраджували рідній мові, в іншому вона може бути корисною для розуміння і вироблення правильних підходів для вирішення цього питання в Україні. "Зазираючи вперед, у майбутнє тієї чи іншої національності, ми нерідковипускаємо із зору наскільки очевидні
Loading...

 
 

Цікаве