WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Основи геополітики Фрідріха Ратцеля - Реферат

Основи геополітики Фрідріха Ратцеля - Реферат


Реферат на тему:
Основи геополітики Фрідріха Ратцеля
Незважаючи на культурну гетерогенність людства та на різний рівень розвитку окремих народів світу, Ратцель вказує, що у них у всіх у вигляді фундаменту лежить спільність самих головних здобутків культури.
Вже із самої методології органіцизму логічно повинен випливати висновок про гомогенну природу людства. Наш автор говорить, що з погляду природодослідника всі люди, які населяють планету, незалежно від рівня їхнього розвитку, незважаючи на географічні відмінності їх розташування, є особинами одного виду. Людство має цілком конкретну структуру своєї будови. Уже від сивої давнини воно поділяється на три раси, які є різновидами одного цілого. Кордони між ними сильно стерті через те, що люди є істотами, що перебувають у постійному русі. Тому людство має багато перехідних расових груп. Можливість визначити епіцентр розташування всіх трьох рас дає змогу зробити припущення про просторово-кліматичну природу їх відмінностей, коли довготривалий адаптивний період окремого існування виробив наявні сьогодні характерні ознаки. Отже, за низкою зовнішніх рис ми можемо (хоч досить умовно) говорити про спільного пращура кожної окремо взятої раси, тобто про кровну спорідненість їх.
Рух за межі свого проживання, що постійно стимулювався обмеженим простором, приводив до постійних сутичок між ними. Особливо загострилася боротьба між расами після перших навколосвітніх експедицій, що були продовженням політики зовнішньої колонізації низки європейських країн.
"Ця нездатність рас жити мирно одна біля одної відноситься до своєрідних властивостей природи людини. Біла шкіра витісняє червону, довге волосся оголошує війну хвилястому. Не зовнішніми ознаками, що нібито одне одного заперечують, не різницею у здібностях вартує пояснювати цю дивну схильність людської природи, а, найперше, ненавистю до всього чужоземного; тільки згодом та чи інша теорія... прагнула виправдати цю вроджену ненависть."
Коментує вчений і поширені в його час ідеї про меншовартісність мішаних раc. Цьому переконливо суперечать історичні факти, бо дуже часто носіями культури виступали саме мішані раси. Так, наприклад, стародавні елліни є мішаниною елементів світлої європейської раси із окремими представниками темних південно-європейських, західно-азійських і північно-африканських племен. Тут, розмірковує Ратцель, очевидно, важливішим є не саме змішування, а з ким воно відбувається, що нового і корисного приносять у життя нації асимільовані нею інородці. Важливішим є питання, чи посилюють вони її, чи ослаблюють, чи піддаються вони асиміляції взагалі.
"Для розвитку нації дуже важливо, щоб цей постійний притік нових елементів не супроводжувався відповідним виділенням із себе. У цьому відношенні виявляється велика перевага впливів, що змінюють дану расу у порівнянні з тими, що сприяють її чистоті".23 Бо перші з них сприяють її розвиткові.
Розмірковуючи над природою людини, її розвитком та залежно від просторового розташування, Ратцель навіть назвав один із параграфів своєї "Антропогеографії" "Людина як частина поверхні Землі". І хоча людина не може бути визнана за істоту, цілковито віднесену до Землі, все ж вона "створена із землі, і її складові частини розвивалися у нескінченному рядові поколінь одного походження, у безпосереднім зв'язкові із землею." Організми споживали органічні та неорганічні речовини як їжу, і немає на Землі такої речовини, яка не була б втягненою у цей процес тотального споживання живими істотами.
Важливий у концепціях класичної геополітики термін "ґрунт" Ратцель пояснює читачам як "довкілля" у найширшому сенсі цього слова, сюди він зараховує і повітря, і світло, і небесне склепіння, що відображене в його душі. Вплив довкілля відображений у релігії та науці, поезії та традиційно культурних вартостях. Порівняємо хоча б землероба і кочівника, мешканця низин і горянина, а також території їх проживання, клімат, рослинний та тваринний світи, форми господарювання, і ми побачимо, як буквально конкретний ґрунт детермінує людині напрямок її розвитку. Ґрунт із самого себе ліпить людину, її фізіологію та психологію, ніби підкоряючись невидимій силі небес.
"Положення, простір і межі людства та окремих народів - все детермінується поверхнею Землі, і вже положення і контури окремих її частин позначають ті відмінності, які мусять колись виявитись в тих племенах, які їх населяють."
5. Політична географія
Під завершення своєї творчої діяльності Ратцель зосередив увагу на дослідженні феномена держави як живого, закоріненого в ґрунт організму. Найважливішими із праць, що були написані ним на цю тему, можна назвати "Політичну географію" (1897) і військово-політичну доктрину "Про закони просторового росту держав" (1901); вихід їх у світ фактично засвідчив появу нової академічної науки - політичної географії.
У сучасному політичному мисленні, що спирається переважно на ліберальне уявлення про державу як базовий інститут політичної системи і політичної організації суспільства, своєрідний обездуховлений і нейтральний щодо довкілля і природи людини регулятор соціальних процесів, очевидно, буде цікаво порівняти його з органістським розумінням держави як живого організму, що постійно перебуває в процесі росту, і є складовою становлення єдиної світової політичної системи.
Концепцію політичної географії Ф.Ратцель починає із викладу наріжного положення, що "політична організація території перетворює державу в організм, до якого певна частина земної поверхні входить так, що властивості держави виявляються складеними із властивостей народу і території. Найважливішими із цих властивостей є розміри, положення і кордони, потім вигляд і форма території з її рослинністю і водами і, нарешті, її відношення до інших частин поверхні."26 Включення до поняття держави трьох складових - ґрунт (довкілля), етносу і суспільства, як взаємодіючих, взаємопроникаючих і взаємозмінюючих одне одного елементів єдиного процесу адаптації конкретного народу до конкретної території опосередковано через механізм державного регулювання цього процесу, дає змогу, на його думку, говорити про наявність між ними особливого біогеографічного зв'язку, що відображає ознаки індивідуальності; цю індивідуальність можна описати поняттям біогеографічний організм. Саме на цьому Ф.Ратцель робить радикальний висновок, що держава є живим, закоріненим у ґрунт організмом, а характерною ознакою цього державного організму, як усякого іншого живого, є властивість зростати.
Саме виникнення держави автор "Політичної географії" відносить до найдавнішого історичного періоду - епохи первісного суспільства, вказуючи на особливість виникнення держави, яка відрізняє її від первісної сім'ї, це тісний зв'язок із ґрунтом. Протидержавне утворення виникає там, де кочова сім'я виокремлює собі із довкілля ділянку землі і починає її постійно обробляти. Загрози, що перманентне виникають для окультуреного ними поля, - як із світу рослин та тварин, так і з середовища іншихлюдей або природних
Loading...

 
 

Цікаве