WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Олесь Гончар – сумління України, любов пречиста, пісня і зоря - Реферат

Олесь Гончар – сумління України, любов пречиста, пісня і зоря - Реферат

Це , на мою думку , було неприпустимим як з моральної , так і з політичної точки зору . Поставте себе на місце чоловіка Лариси. Що б ви відчували ?"
Надводнюк Ольга :"Дозвольте Вам заперечити. Яка різниця, де художник шукає своїх героїв, аби лише вони були достойні і доби, і митця. Олесь Гончар шукав їх у полі серед хліборобів, робітників, воїнів, які ввійшли повновладними господарями в його твори. Олесь Гончар його світлість митець, і більшість його новел, на моє тверде переконання, - серед кращих у світовій новелістиці.
Щодо новели " Модри камінь". Словачка, до Вашого відома, загинула, поплатившись життям за допомогу нашим воїнам. А діалог про повернення "назавжди", - історично обумовлений, символічний.
У новелі ж "За мить щастя" на першому місці - велике кохання, яке спалахнуло раптово. І карати кохання - це злочин. Олесь Гончар думає про майбутнє. Війна скінчилася, попереду демобілізація, повернення додому, там - нове життя, у якому люди, що зустрілися зі смертю, будуть гуманніші, благородніші, добріші й насамперед щасливі, бо навчилися цінувати кожну мить. Твір проголошує гуманістичні ідеали, право людини на щастя."
Каплюк Катерина : "Свого часу Дмитро Павличко зазначив: "Якби можна окреслити, назвати одним словом розмаїті й многолюдні світи Олеся Гончара романів і новел, передати одним словом найважливішу рису позитивних, а це означає, майже всіх його персонажів, то це було б слово "чистота". Я повністю приєднуюсь до його слів. Це високородні характери, виведені письменником - від Брянського до Ягича , від Миколи Баглая - до Кирила Заболотного, і водночас це люди реальні, люди мозольної праці і важкого життя, обпалені війною. Та все ж помічаю, що в них є якась особлива внутрішня просвітленість, особлива грація душі, якої надав їм неповторний Олесь Гончар.
Спробую довести свою тезу на прикладі роману Прапороносці". Ось лише портрет Брянського - "з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть облитий промінням призахідного сонця", "як соняшник в цвіту". Назавжди цей герой увійшов у моє серце, як оповитий красою вірності до коханої, до своєї роти, до Батьківщини. І природно звучать його слова: "Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино... Все! Навіть наші серця. І хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому".
Патетика! - скажете ви. А, може, світлість душі?
А ось в іншому уривку патетика відсутня. Тут правда війни. Опис атаки. Ясногорській здавалось, що бійці "наче обмірювали все поле, як землевпорядники. Грузли по коліна, на голови сіявся дрібний дощ; вони уважно обходили острівці дротиків, в середині яких причаїлися міни, з поважною поквапливістю міряли велике й тихе поле..."
Зверніть увагу на слово "землевпорядники" - це та світлість, яку вони несли на своїх плечах дорогами війни.
Зубок Руслана : "Я приєднуюсь до того , що сказала моя колега . І для мене незабутніми лишаються "вічний солдат " Козаков , іронічно-сатиричний Сагайда , сміливий до авантюрності Вася Багіров . Адже ми сьогодні через їхні очі сприймаємо будні війни , щоденні клопоти рядового солдата і бачимо світло їхніх характерів .
Хіба можна забути сцену , коли селянською делікатністю нарізає хліб ординарець Шовкун , як поранений Роман Блаженко благає Черниша не гнати його в санбат . А ще вражає епізод , коли Роман Блаженко виносить із бою важкопораненого командира зі словами : "Був певен , що за такою святою роботою ніяка сила не може вбити людину " . На мою думку , правда Гончарева в тому , що він відтворює війну як одну із найважчих сторінок життя ."
Терп 'як Галина: "Для мене найближчим і найдорожчим є роман " Людина і зброя" . Можливо тому , що вік героїв роману і наш вік збігається . "З повагою ставлюся до майже своїх однолітків : Павла Дробахи , Андрія Степури , Слави Лагутіна , Мирона Духновича , Тані Криворучко . Це через них я бачу пекло війни і бажання захистити рідну землю". Я вважаю , гуманістичний пафос цього твору особливо високий . Для нас, нинішніх, феноменом залишається патріотизм Богдана Колосовського , адже у нього був репресований батько . Підозра й ярлик ворога народу завжди з ним , але він піднімається над особистим в ім'я найвищого , в ім'я захисту своєї Батьківщини."
Родіна Олена : "Дозвольте не погодитися з вашою думкою про ці твори . Як на мене , ці романи проникнуті рядянською ідеологією , ідеєю керівної ролі КПРС у ході Великої вітчизняної війни , надмірним показом героїзму тощо, московською ідеєю інтернаціонального єднання народів . Згадайте , як автор устами Блаженка ратує за соціалізм , а Хома Хаєцький агітує селян у Європі об'єднуватись у колгоспи ! А горезвісна літера "Л" , що була дороговказом, це ж перша літера вождя Леніна . То що радянські воїни несли в Європу? Безсмертя ленінських ідей?
Надводнюк Ольга : "Дозвольте з Вами не погодитись ."Прапороносці" та "Людина і зброя " - це спроба Олеся Терентійовича захистити наш український народ, який зумів вистояти і перемогти у цій жорстокій і кровопролитній війні і при цьому не розгубити своєї людяності й щирості. Герої "Прапороносців" - це вчорашні шахтарі , комбайнери , трактористи , яких покликала Батьківщина до боротьби , і вони виправдали її сподівання , не віддали рідну землю на поталу німецьким окупантам . Письменник не вириває своїх героїв із життєвих реалій . Вам потрібні приклади? Розгорніть будь-яку сторінку "Прапороносців" - і в цьому вже вкотре переконають Вас і Брянський, і Воронцов , і Шура Ясногорська , і Хома Хаєцький! Так само і в інших творах : "Людині і зброї", "Тронці", "Циклоні", у "Бригантині", "Березі любові". Кожен із героїв за свій моральний стрижень бере святе слово "любов". Вчитайтеся: "Любов рухає армії вперед". Ось Вам і розкритий секрет літери "л" зі стрілкою. Любов!!!"
Бурмаченко Кирило : "І ще я хочу сказати про проблему "українців у війні" . Не забувайте , що "Прапороносці", "Людина і зброя" з'явилися тоді , коли після війни про українців поширювалися підленькі анекдоти , коли говорили про якусь "зраду українців " у війні . Згадайте , що сьогодні ситуація не змінилася , і образи найпідліших героїв у російських серіалах - це образи українців . Отож Олесь Терентійович у той час показує , що українське слово , гнучке і пружне , здатне виразити всю гаму людських почуттів , зобразити війну . Пам'ятаєте , як уодній повоєнній пісні співалася: "Тут живет семья российкого солдата , грудью защитившего страну.
А Олесь Гончар показує , що не тільки російські , а й українські солдати захищали рідну землю від фашистів.
Теплова Ганна : "Дозвольте заперечити ! Я усвідомлюю , що така людина , як Олесь Гончар не потребує ніяких адвокатів , за нього говорить час . Проте ...
Сама героїка , кажете , в його "Прапороносцях" - високий пафос ? А не думаєте ви , що ці речі народжені ідейно-естетичними принципами митця . Ось його слова , слова післявоєнного письменника : "Нас вабила передусім героїка, епічний розмах боротьби народу проти завойовників , високий злет людського духу ". Дріб'язкові люди , як і в повсякденному житті , вони , звісно , траплялися на фронті , та чи їх ставили в центр подій (а саме така тенденція
Loading...

 
 

Цікаве