WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Олесь Гончар – сумління України, любов пречиста, пісня і зоря - Реферат

Олесь Гончар – сумління України, любов пречиста, пісня і зоря - Реферат

(переклад):
Зустріч з Олександрою Терентіївною залишила після себе найсильніші враження. Коли ми приїхали до будинку в селі Ломівка, в передмісті Дніпропетровська, ця бабуся зустріла нас дуже гостинно та привітно. Вона свято шанує пам'ять про свого видатного брата, і найбільшою радістю для Олександри Терентіївни є бачити, що Олеся пам'ятає Україна. Я можу сказати без жодного перебільшення, що ніколи в житті ще не зустрічав такої мудрої та люблячої людини.
3) Людмила Щеголь - кореспондент журналу "What's on";
Нам відомо, що стараннями Валентини Данилівни зовсім недавно побачила світ збірка поезій Олеся Гончара "Поетичний пунктир походу". Охарактеризуйте її, будь ласка! Дякую!
Вєтрова Олександра:
Гончар писав: "Стати поетом я не збирався, і віршовані строфи були для мене тільки зручною формою, в яку я міг вмістити згустки своїх фронтових вражень, стиснуті конспекти почуттів". А й справді, наповнена духовним змістом і спрагою творення, життєва фронтова поезія (невідома широкому загалу), проте надзвичайно життєдайна, правдива, натхненна. Олесь Гончар своїм пером торкався тем краси вірності у коханні та дружбі, але основною з тем зображення були драматичні події війни; він оспівав постаті, овіяні салютом перемоги.
4) Дана Робочек - власний кореспондент газети "Слово просвіти":
Хотілось би знати, як у контексті дня сьогоднішнього продовжуються дослідження творчості Олеся Терентійовича? Дякую!
Сворак Ніна:
Серед дослідників літературної спадщини Олеся Гончара не бракує поважних імен. Це й Юрій Яновський, Остап Вишня, Дмитро Павличко, Павло Загребельний, Іван Драч. Відгуки про Олеся Терентійовича належать перу Анатолія Погрібного, Євгена Сверстюка, Петра Кононенка, Миколи Жупинського. Серед молодих дослідників творчості - Олександр Яровий, Ніла Зборовська, Гоча Кванта ліані. Сподіваємося, що й наші імена, можливо, увійдуть в історію української літературної критики.
5) Леся Коновал - редактор журналу "Дивослово":
Традиційно вважалось, що Олесь Терентійович народився на Полтавщині. А ось зовсім недавно ми дізнались, що місцем народження письменника було місто Дніпропетровськ, який ви також відвідали. Хотілося б почути ваші враження, шановні гості, від цієї подорожі. Дякую!
Шпак Галина (Німеччина):
Spak Galina - Studentin von der Ukrainischen Freien Universitate in Deutschland. Ja, wir hatten eine Exursion nach Dnipropetrovsk. Diese Stadt erinnert mir wirklich an Kyjiv, besonders Stadtzentrum. Die zahlreichen gemutlichen Parks, alte prachtige Gebaude, sehr viele Denkmaeler und Mahnschilder, schoner Flussufer.
Wir haben dort auch das Literaturmuseum zu Dnipropetrovsk besucht, wo wir den Stand von Oles Terentijowitsch gesehen haben. Wir haben auch seinen Handschrifte, die Erstausgaben seiner Buecher, Fotos kennengelernt.
Es war sehr interessant.
Danke fur Ihre Aufmerksamkeit!
Наумова Тетяна (Переклад ):
Добрий день! Мене звати Галина. Я студентка Українського університету в Мюнхені. У нас була екскурсія до Дніпропетровська, під час якої ми одержали багато незабутніх вражень. Дніпропетровськ, звичайно, дуже красиве місто з чисельними парками, чудовими старовинними будівлями. У місті багато визначних пам'яток, меморіальних дощок. Ми відвідали також місцевий літературний музей, де ми дізналися багато цікавого про творчість. Олеся Гончара.
Дякую.
6) Людмила Щеголь - кореспондент журналу "What's on ":
Напередодні поїздки у Дніпропетровська та на Полтавщину ви зустрілися з Валентиною Данилівною Гончар - музою письменника, берегинею його дому та творчості. Поділіться з нами своїми враженнями від цієї зустрічі. Дякую!
Залюбовська Юлія:
Так , у червні напередодні поїздки ми зустрілися з чарівною Валентиною Данилівною біля пам'ятника Олесю Терентійовичу. І зрозуміли , як непросто бути дружиною відомого письменника . Валентина Данилівна й не стверджувала , що легко , проте любов долає все . Любов і вірність супроводжували їхні стосунки завжди . Висока жертовність цієї жінки може викликати лише захоплення . Ми знаємо , що сьогодні Валентина Данилівна робить так багато для збереження пам'яті про Олеся Терентійовича : працює у фонді , готується до випуску щоденники, і на цій зустрічі Валентина Данилівна подарувала нам перший том щоденника Олеся Терентійовича , вона також займається упорядковує архіви і зберігає пам'ять про ту "золоту сув'язь поколінь", про яку письменник так мріяв.
Ганна Теплова (ведуча):
Наша прес-конференція підходить до завершення. І мені здається, що вона досягла поставленої мети, адже усвідомити велич постаті, торкнутися криниці, з якої п'ємо, - це значить зберегти оту "золоту сув'язь поколінь", про яку так мріяв Олесь Терентійович Гончар.
Частина Друга : Науковий диспут
Вербило Людмила: "Наш диспут хочеться розпочати словами Миколи Жулинського: "Митець не має повної влади над собою. Творчий процес - це завжди вихід за межі свого "я" з єдиною метою: досягти абсолютної свободи самовираження, а отже, звільнитися від земного, обтяженого реаліями буття, заперечити себе гріховного і утвердити себе божественного, очищеного духовно від скверни та зла. Художник приречений на саморозп'яття в ім'я наближення людини до свободи, істини, краси і добра. Для цього йому доводиться переживати не лише свою власну долю, а й долю тих, до кого він звертається словом. Переживати долю людини, народу, людства". Саме таким письменником і був Олесь Терентійович Гончар. По-різному він увіходив у життя кожного з нас, але прийшов назавжди зі своєю долею і долею героїв, зі своїм світлом, з болем, а головне... з правдою у всіх її проявах. Тож давайте поговоримо сьогодні про те, хто для нас є Олесь Гончар, та яке значення його творів у нашому житті."
Залюбовська Юлія: "Для мене знайомство з творчістю О.Гончара розпочалось , як і для багатьох моїх однолітків , з новел "За мить щастя " та "Модри камінь". Вражає високий спалах почуттів закоханих . Мені так прикро , що розбилось їхнє щастя , знівечено молоді долі . Виявляється , що і на війні люди живуть не лише страждаючи , а й кохаючи .Як на мене , то історія кохання нашого бійця і словацької дівчини надзвичайно зворушлива , чиста , поетична .
Надзвичайно вражає новела "За мить щастя". Між Сашком Діденком і Ларисою при зустрічі мов іскра спалахнула - виникло кохання . Захоплює благородність Сашка , який заступається за кохану , караючи за брутальність, грубість і цинізм її чоловіка , а потім Діденкатрибунал засуджує до смерті .
Думаю , хіба ж можна так карати за почуття , адже і в роки війни люди залишаються людьми .?!
Бурмаченко Кирило: "А у мене інші погляди на новели Олеся Терентійовича . І в "Модри камені" є деяка неприродність у поєднанні реального й ірреального ! Герой у своїй уяві прагне замінити жахливу реальність на щось омріяне . Та й виникає сумнів , чи не було зрадою кохання до словачки ?
А щодо новели "За мить щастя" , то я повністю згоден з рішенням військового трибуналу . Сашко Діденко втрутився в чужу родину , у чужій країні , через свої бажання , що породило конфлікт між радянськими солдатами і населенням визволених територій .
Loading...

 
 

Цікаве