WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Олесь Гончар – сумління України, любов пречиста, пісня і зоря - Реферат

Олесь Гончар – сумління України, любов пречиста, пісня і зоря - Реферат


Реферат на тему:
Олесь Гончар - сумління України, любов пречиста, пісня і зоря
У листопаді цього року мала нагоду взяти участь у науково-пошуковому семінарі "Метод проектів у школі: традиції, перспективи, життєві результати", що проводився в рамках шкіл, асоційованих членів ЮНЕСКО, на базі 51-го ліцею міста Києва. В організації та проведенні заходу були задіяні поважні наукові та державні інституції Києва, освітяни багатьох регіонів України. Відбулися пленарні та секційні засідання, творчі майстерні, круглі столи, презентації деяких проектів та підсумкових матеріалів семінару - все за протоколом проведення такого заходу. Але по закінченні в душі залишилось відчуття незадоволення, гіркий осадок незавершеності. Мабуть, все почалося з неприйняття тези "З досвіду роботи". Про який, власне, досвід йшлося? Як на мене, тільки виступ Заслуженого учителя України Карпюк Галини Іванівни (вчителя нашого ліцею) був з досвіду роботи. А от все інше...
Так у виступі директора школи особлива увага акцентувалась на проектах з країнознавства. З почуттям гордості говорилось про поїздки до Англії, Норвегії, про поглиблене вивчення історії, культури, особливостей природи, про зацікавленість дітей проблемами цих країн. А мені раптом згадалася поїздка до Сосниці років шість тому, коли співробітники музею, з радістю зустрічаючи нас, з болем констатували, що ось уже впродовж багатьох років жодної екскурсії ні з Києва, ні зі Львова, ні з Донецька, ні з Харкова... Невже ж постать О.П.Довженка нікому нецікава сьогодні? І згадувався лист філологів 2003 року випуску, адресований Чернівецькій обласній адміністрації з вимогою в переддень 140-ї річниці від дня народження Ольги Кобилянської виділити кошти для реставрації меморіальних музеїв у Димці і в Чернівцях. Спливали у пам'яті Кам'янка і Гростянець, дорогу до яких давно вже забули наші туристичні агенції, поруйнований палац К.Розумовського в Батурині, розписані новітніми "геросґратами краси" садово-паркові скульптури в маєтку П.Ґалаґана. Чи не є це результатом такої, з дозволу сказати, "проективної діяльності" наших нинішніх державників, які всю свою потугу спрямували "на дослідження" проблем "благополучних" країн Європи, а своє дасть Бог". Але ж пам'ять...", "зостається пам'ять, як осердя", "лиш по пам'яті в людині пізнає людину світ". Чи все це занадто висока абстракція, до усвідомлення якої вже не піднімається навіть наше учительство (мабуть, "позадництво" занадто живучий інстинкт), яке ніяк не зрозуміє, що інноваційні підходи в освіті XXI століття починаються з україноцентризму, з бажання "міряти світ Україною".
Тож, у виступах на семінарі не прозвучало надзавдання методу проектів - плекати активну, творчу особистість, яка усвідомлює свою соціальну місію, мислить себе єдиним цілим зі своїм народом, зі своєю землею, - а це в умовах глобалізації суспільних процесів одне з основних завдань кожної держави. Саме звідси те відчуття гіркоти, що залишилось по закінченні семінару, бо ж про патріотизм у високому значенні цього слова на семінарі не йшлося.
Натомість згадую, що кожного року ось уже впродовж 12 літ (з тих пір, як колектив ліцею очолила Г.С.Сазоненко), наші ліцеїсти, а надто історики та філологи, в червні мають виїзну фахову практику, за результатами якої, за дослідженнями і вивченнями проблеми щороку восени проводяться захисти колективних наукових проектів випускних груп.
У червні 2003 року майбутні філологи побували в Сухій Балці, що на Полтавщині, і в Дніпропетровську, бо ж у передмісті Ломівці народився Олесь Терентійович Гончар - письменник, духовний наставник багатьох поколінь українців, у центрі творів якого красиві, інтелектуально наснажені герої, що в них сьогодні бачимо ідеал людини-творця, мислителя, ідеал, який може протистояти огрому псевдокультури, бездуховності, що торжествують нині в нашому суспільстві. Ця поїздка, пошукова робота з архівними матеріалами, щоденниками Олеся Терентійовича дала багатющий матеріал, стимулювала творчий потенціал юних філологів. І все це вилилось у цікавий, видовищний, глибоко науковий Проект, який розкриває постать Митця планетарного виміру.
Задум проекту "Олесь Гончар - сумління України, любов пречиста, пісня і зоря" виник ще минулого року, бо ж добре пам'ятали, що 2003 рік - це рік 85-ліття письменника, до того ж Указом Президента цей рік оголошено Роком О.Т.Гончара. Сім років тому за сприяння фундатора нашого ліцею П.П.Кононенка у нас склалися цікаві творчі стосунки з Валентиною Данилівною Гончар, тому щороку наші ліцеїсти в День народження Олеся Терентійовича постійно беруть участь у заходах Спілки письменників.
Захист колективних наукових проектів випускних груп в Українському гуманітарному ліцеї - це завжди свято інтелекту, завжди публічне дійство, на яке запрошуються відомі науковці, політичні та громадські діячі, викладачі університету імені Тараса Шевченка, батьки.
Ось і цього року захист Проекту 31-ї філологічної групи проходив у конференц-залі Будинку вчителя. Серед гостей: В.Д.Гончар, представники Фонду О.Т.Гончара, Ради миру, відомі науковці, серед яких Петро Петрович Кононенко, народний депутат України Г.И.Удовенко, письменник, громадський діяч, директор видавництва "Веселка" Я.П.Гоян (видавництво опікується публікацією Щоденників Олеся Терентійовича Гончара), представники київських шкіл, асоційованих членів ЮНЕСКО, освітянська депутація із Балтської школи імені Олеся Гончара, представники Піклувальної ради ліцею, батьки, власні кореспонденти українських ЗМІ.
По закінченні захисту директор ліцею Г.С.Сазоненко запросила до слова В.Д.Гончар, П.П.Кононенка, Г.И.Удовенка, Я.П.Гояна. Всі вони, високо поцінувавши Проект, були одностайними, - якщо в Україні є такий заклад, є такі діти, то про духовну кризу в українському соціумі (а саме це питання слухалось нещодавно на одному із засідань Верховної Ради) говорити немає підстав. Бо ж підростає молодь, яка зможе продовжити оту "золоту сув'язь поколінь українського народу", про яку мріяв Олесь Гончар.
Л.О.Доненко, учитель української літератури Українського гуманітарного ліцею КНУ імені Тараса Шевченка
Розповідає Валентина Данилівна Гончар: Після семирічки в селі Бреусівка Олесь Гончар почав працювати в редакції газети "Розгорнутим фронтом", а до того вже писав до газет району дописи про громадські справи, до яких уже підлітком був небайдужий. В редакції працював невтомно, як про це згадує його тодішній друг Олесь Юренко. В його архіві зберігається більше ста листів Олеся Терентійовича.
А спонукало мене звернутися в моєму слові до вас цими листами ось що. Переглядаючи спогади одного з письменників, який надіслав їх свого часу Олесю Терентійовичу і які він уважно прочитав, роблячи на кожній сторінці свої зауваження, Олесь Терентійович з особливою виразністю виявив себе і як митець і як людина. Ось окремі приклади. На одній із сторінок бачимо напис: "Сергію, друже! Спогади річ делікатна. Благаю, не треба клюкви". Ці слова Олеся Терентійовича й спонукали менезвернутися до нас уривками з деяких листів тих юних літ письменника. Мені цікаво було їх перечитувати знову, може буде цікаво і вас послухати деякі із
Loading...

 
 

Цікаве