WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Обряд як фактор людської екзистенції та консолідації соціальних груп - Реферат

Обряд як фактор людської екзистенції та консолідації соціальних груп - Реферат


Реферат на тему:
Обряд як фактор людської екзистенції та консолідації соціальних груп
Ще від 1-ої третини ХІХ ст. традиції та обряди як універсалії культуротворчих процесів були й залишаються сталим предметом уваги: від простої зацікавленості до ретельних студій, від напівобдуманого відкидання (або, навпаки, інерційних, майже нерефлектованих прихильностей) у повсякденній поведінці до свідомого культивування чи не менш усвідомленого їх викорінення.
В основі цих суперечливих і розбіжних позицій, дій та налаштувань лежать різноплощинні й різнорівневі чинники екзистенційного, політичного, повсякденно-побутового а то й цинічно-прагматичного характеру. Та хай би як там не було, але факт залишається фактом: історичне буття людини в часі постає перед нею і засвоюється не лише крізь абстрактні схеми логіки суспільних процесів, але не меншою мірою і через образно-емоційне уявлення себе в живому сплетінні подій, у безкінечній тяглості переживань і бажань. Це засвоєння не можливе поза відчуттям людиною вживленості власних життєво-практичних актів у таку континуальність. І ось тут традиції, обряди, ритуали постають як звичний і ефективний механізм прилученості (або ж ілюзії прилученості) людини до чогось питомого, свого, але в той же час чогось вищого і більш значущого, аніж вона сама, вищого й ціннішого за ті обставини, що її (людину) наразі оточують.
Кожне суспільство час від часу входить у такий стан свого розвитку, коли старі цінності й смисложиттєві настанови виявляються нездатними виконувати в житті особистості роль духовних демаркаційних ліній між добром і злом, доцільністю й цинізмом, як у ситуаціях повсякденного спілкування, так і в намаганнях зорієнтуватись у підосновах власної буттєвості. У такі моменти люди, намагаючись зберегти наявний потенціал культурного досвіду, "запас людськості", відчувають потребу осмислити глибинну сутність своєї духовності, віднайти (чи хоч би пережити ілюзію такого віднайдення) ті інваріанти культурних норм, які могли б стати опорою в незвичних і дискомфортних життєвих обставинах. Зазвичай полем пошуку виступає минуле власного етносу, роду, держави. А на побутово-сімейному рівні живильним джерелом постають традиції, обряди.
Ці речі помічені й затверджені в науковій та філософській рефлексії вже досить давно. Як наслідок, узвичаїлись і погляди на суть та значення традицій та обрядів у суспільстві: і на соцієтальному, і на особистісному рівнях його існування.
Варто, однак, зауважити, що драматизм світобачення сучасної людини, проблематичність майбутнього, пов'язані з міжцивілізаційними та міжкультурними конфліктами, примушують по-новому поглянути на багато, здавалось би, звичних явищ. Проблема місця й меж традицій та обрядів вже виходить за межі усталених дефініцій, контекстів. Зокрема, це стосується питання вичленування раніше не помічених функцій традицій та обрядів. У цій статті зупинимось лише на аналізі феномена обряду, при цьому за предмет аналізу будемо брати українські календарні, побутові та весільні обряди. З одного боку, це зумовлено тим, що українські обряди не піддавалися такого роду аналізу в працях наших дослідників. З іншого - українські обряди імпліцитно зберігають у собі немало рідкісних прикладів екзистенційних прагнень людини на ранніх стадіях її становлення. Вивчення їх могло б послужити продуктивним матеріалом для серйозного збагачення наших загальноісторичних та філософсько-антропологічних уявлень про важливі культуротворчі процеси.
Обряди складають органічний чинник усіх видів тих культурних відмінностей, за якими етнічна група вирізняється з-поміж інших близьких чи далеких їй за культурними ознаками спільнот. Такі ознаки виявляють себе в системах життєзабезпечення (способах ведення господарства, специфіці зведення й форм житла, приготування й споживання їжі, в традиційному одязі тощо). Кожен з названих компонентів найчастіше втілюється у відповідній традиції та системі обрядів і, що не менш важливо, усвідомлюється саме як обрядова традиція. Деякі з них виявляють надзвичайну стійкість і живучість. Окрім того, відмінності цього роду виявляють себе у формах соціальної організації спільноти, в особливостях стереотипів, реакцій індивідів та груп на явища суспільного порядку.
Загальновідомим чинником національних відмінностей виступає система релігійних уявлень, приписів, ритуалів. Тут традиції і обряди дуже часто входять у саму тканину священних текстів, священних передань та священної історії, беруть участь у формуванні уявлень про священне начало. Але особливу роль відіграють обряди (обряди, що супроводжують спілкування, оприявлюють толерантність, комплементарність або, навпаки, ксенофобію) в моделях поведінки релігійних груп, а саме, в моделях стосунків між віруючими, у ставленні груп віруючих до представників інших релігій чи невіруючих. Інтегральним показником етнічних відмінностей постає і система комунікацій, зокрема, мова.
Які ж функції обрядів породжуються цими обставинами і як вони актуалізуються в житті сучасної людини?
Зупинимось на здатності обрядів бути важливим формотворчим компонентом опозиції "особистість - референтна група" в соціумі. Як відомо з соціології та соціальної психології, референтна група - такого роду соціальна група, яка виступає для особистості уособленням її уявлень про існуючі в даному соціумі суспільно значущі цінності та ідеали. Це група, з якою людина вважає себе внутрішньо пов'язаною і авторитет якої вважає для себе обов'язковим. Як правило, особистість має кілька референтних для себе груп, що дозволяє їй більш адекватно вести себе в найрізноманітніших життєвих ситуаціях і зреалізовуватися в різних сферах суспільного життя. З літературних джерел відомо, яку важливу роль відігравала в житті й свідомості українців сільська громада. Це була типова референтна група для особистості традиційного українського суспільства. Часто особистість намагається ототожнити себе з цієї групою чи групами. Відповідно особистість формує в собі усвідомлення відмінності, окремішності цієї групи (а заодно й себе) стосовно інших, навіть подібних їй груп. За приклад можна взяти лицарські ордени або ремісницькі цехи в Середньовічній Європі.
Одним з найдієвіших і найпоширеніших засобів такої самоідентифікації виступає феномен обряду. В історії української культури залишаються, на жаль, маловивченими, з точки зору історії соціології, історії релігії, психології, такі цікаві феномени, як парубоцька та жіноча громади. Їх ширше вивчають етнографи.
Loading...

 
 

Цікаве