WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Національно-патріотичного виховання молоді - Реферат

Національно-патріотичного виховання молоді - Реферат

Кличків, Андрія Шевченка та ін., які, роками проживаючи та виступаючи за кордоном, зберегли українське громадянство, сприяють зростанню патріотизму, а вболівання за них гуртує наших співгромадян різного походження, мови та політичних переконань (як кумедний приклад можна навести вигуки вболівальників київського "Динамо" на матчах з московським "Спартаком": "Бєй-бєй маскалєй!"). Найкраще засвідчило це й піднесення, яке охоплювало всю країну у дні матчів української збірної з футболу, що зуміла увійти до вісімки кращих команд планети на чемпіонаті світу у Німеччині.
Згадавши про національну збірну, слід зауважити, що, як повідомляла преса, з її складу лише четверо гравців підспівували під час виконання гімну України. Як не прикро, та це не дуже здивувало, оскільки у багатьох школах України учні, хоча й вивчають слова гімну, та співають його "з папірця". Більш того, навіть серед присутніхна згаданому Педагогічному конгресі переважно патріотично налаштованої інтелігенції, не так вже й багато осіб підспівували слова гімну під час його виконання у залі. Поміж тим, ще у 2003 р. гімном України офіційно узаконено не лише музику М. Вербицького, як до того, але й слова П.Чубинського.
На щастя, нашим футболістам, очевидно, вказали на невідповідну поведінку, а дружній спів численних українських вболівальників компенсував цей недолік й засвідчив світові наш патріотизм. Це нагадало київський Майдан: спільне й врочисте, слідом за Олександром Пономарьовим, виконання Державного гімну України сотнями тисяч громадян-однодумців стало для них одним з найяскравіших вражень того періоду, свідченням громадянської зрілості нації, чинником єднання, що засвідчила поява своєрідного "братства" учасників цього та інших Майданів. Чи не вперше за останнє десятиліття бути українцем стало престижно.
Школа та мова - у державі своїй та чужій
Щоб належно оцінити нинішнє становище у цій сфері, варто подумки повернутись у минуле. Отож, з 320 тисяч населення Львова станом на початок 1939 р. українці становили лише 16,0% (до того ж, 2,9% з них були польськомовними), поляки - 50,9%, євреї - 31,9% [12]. Один з польських урядовців відкрито заявляв, що "за 20 років українців у Польщі не буде". У таких умовах ті заснували низку приватних шкіл з українською мовою навчання, зокрема мережу шкіл товариства "Рідна школа". Освіта в них була платною, на відміну від державних польськомовних шкіл. Це, однак, за свідченням колишньої учениці однієї з таких шкіл, нині професора медицини у Києві, не спиняло патріотично налаштованих українців. Нині, натомість, у столиці української держави Києві, його 19-річна мешканка, онука цієї пані професора, як і чимало її однолітків, маючи всі можливості для опанування рідної мови, рішуче відмовляється користуватись українською...
По-різному складається становище в діаспорі. Так, серед мешканців російського Санкт-Петербурга, за їх свідченнями, значний відсоток українців - починаючи від місцевих губернатора і митрополита. Водночас, у місті немає жодної української школи. І хоча можливість відкрити школу чи принаймні окремі класи існує (від чільників місцевої української громади довелося почути, що російська держава не чинить цьому перешкод - як звично вважається у нас, хоч, певно, і не дуже сприяє), та на заваді, як видається, стоїть інертність самих членів цієї громади ("це ж бо далеко діток возить...").
Як протилежний, хочу навести приклад знайомої родини з канадського Торонто, де її голова (колишній вояк дивізії "Галичина", а згодом відомий винахідник у галузі нафтопереробки) поставив справу виховання дітей так, що вони вдома не розмовляли англійською, аж доки не йшли до школи. Це може видаватися дивним, зате у школі діти швидко опановували англійську, а за нею й інші, але українська назавжди залишилася для них рідною. Національні пріоритети панували в цій родині й під час обрання подружньої пари. Не завжди це відбувалося у злагоді: одному із синів через одруження з дівчиною чеського походження довелося обрати місцем проживання інше місто. Задля одруження з однією із доньок, її обранець - правдивий англосакс - спромігся опанувати українську мову. Показовим є факт, що семеро членів цієї родини взяли діяльну та ефективну участь у місії міжнародних спостерігачів під час виборів Президента України 2004 р.
Національний виробник і вибір покупця
У передвоєнній Галичині, за словами згаданої пані професора, товари у мережах українських кооперативних товариств "Центросоюз", "Маслосоюз", "Нова фортуна", "Просвіта" були дещо дорожчими, аніж в інших, проте багато українців купували їх саме тут задля підтримки "свого" товаровиробника. Гасло "Свій до свого по своє!" було дієвим засобом економічного спротиву окупаційній владі (а такою була польська для українців Галичини у міжвоєнний час).
До речі, успіх антиалкогольної акції українських націоналістів у селах Галичини у передвоєнний період обумовлювався також і тим, що здійснювалась вона за умов державної монополії на виробництво й продаж алкоголю та тютюну, що давало польській державі значні прибутки. Це варто мати на увазі тим, хто обмірковує нову, нагально необхідну кампанію подолання алкоголізму в українських селах, оскільки бездумне копіювання давніх підходів може не спрацювати (нині горілчані підприємства належать уже українській державі), хоча частіше - приватним власникам.
Нині, за умов глобалізації (Світова організація торгівлі, ЄС, ЄЕП тощо) і вільної конкуренції, все складніше говорити про надання переваги продукції національного виробника, окрім тих, як правило невисокотехнологічних, сфер, де наші товари складають гідну конкуренцію імпортним. Мабуть, небагато наших співгромадян, за умов рівноцінного вибору, замислюються про те, щоб зробити його на користь свого виробника.
Подібним явищем є й "отоварення" багатьох українців у супермаркетах та гуртівнях прикордонних місцевостей сусідньої Польщі, хоча нині більшість таких же товарів можна придбати і в Україні, сприяючи поповненню податками своєї казни, а не сусідньої держави.
Вибір покупцем тієї чи іншої продукції - досить потужне політичне знаряддя, як показав сумний досвід Данії у мусульманських країнах (застосування бойкоту товарів виробництва певної держави у відповідь на недружні дії з її боку може бути достатньо дієвим).
Чи не поодиноким наразі прикладом таких заходів у сучасній Україні можна вважати акцію "Україна без матрьошок", що виникла на межі 2005/06 років у відповідь на відвертий газовий шантаж Росією. У молодіжному середовищі зродились і ширились заклики типу: "Не купуй російське - зроби Путіну трубу! Підтримай національну солідарність - відішли цей SMS 5 друзям", "Пам'ятай про газ, Тузлу, терор НКВД, знищену Січ! Не
Loading...

 
 

Цікаве