WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Національна культура в розбудові громадянського суспільства в Україні - Реферат

Національна культура в розбудові громадянського суспільства в Україні - Реферат

ренесансно-бароковий (козацький) тип української культури, властивий багатьом сферам культурно-мистецького життя тогочасного суспільства. Саме за підтримки та активної участі гетьмансько-старшинської верстви відбувалосяпоширення та утвердження рис козацького бароко у пам'ятках архітектури, живопису, літератури, поетичного, музичного та інших видів мистецтв в Україні. Особливо яскраво бароко було виявлено у 90-ті роки XVII - перше десятиліття XVIII ст. (т.зв. мазепинське бароко).
Подальший розвиток елементів громадянського суспільства в Україні гальмувався багатьма чинниками, головним серед них була імперська політика російського царизму, що перетворювала українські міста та українську культуру на форпост русифікації.
У XIX ст. спроби лібералізувати політичні стосунки в державі здійснювалися культурно-громадськими діячами, а саме завдяки земствам як органам місцевого самоврядування (були запроваджені в Російській імперії в 1864 р.). В Україні такими культурно-громадськими діячами стали нащадки гетьмансько-старшинського стану, серед них: Т.Мілорадович, М.Василенко, О.Лазаревський, Ф.Лизогуб, І.Петрункевич та багато інших, які намагалися створити громадянське суспільство на зразок європейського, виступаючи проти обмеження прав людини, за чіткий розподіл влади, цивілізовані відносини між суспільством і державою. Але в умовах російського монархічного режиму та відсутності власної держави це було неможливим.
Натомість на терені Правобережної України після революції 1848 - 1849 рр. в Австрійській імперії конституцією закріплювалися політичні права (свобода слова, заснування політичних і громадських об'єднань, культурних осередків, право на соціальний захист), що сприяло реалізації ідеї тогочасної політичної еліти на межі XIX - XX ст. у напрямку домагання автономії або повної незалежної України [7. - С.11].
Історичну долю громадянського суспільства XX ст. можна назвати трагічною. Так, у соціалістичну добу не держава створювала громадянське суспільство, а суспільство творило державу, передаючи їй частину своїх прав.
В умовах пострадянського суспільства Україна ввійшла в нову фазу актуальності розбудови громадянського суспільства. Для цього склалися певні політичні, соціальні та економічні передумови. Проте водночас процес українського відродження, розбудови демократичної правової держави, створення громадянського суспільства зіткнувся з низкою перешкод, зокрема, духовного та культурного характеру. Ці перешкоди ускладнюють процес соціальної трансформації, вони також викликають інтелектуальну кризу, яка в свою чергу стає чинником неминучого подальшого відставання українського суспільства в світосистемній динаміці, що суттєво змінилася наприкінці XX - початку XXI ст. Ці зміни яскраво відбиті у виступі британського прем'єр-міністра Т.Блера: "У прийдешньому столітті конкуренція поміж суспільствами-націями буде не за економічними показниками, а за показниками знання, освіченості, інтелекту" [8, с.4]. Отже, в таких умовах потрібна нова цілісна політика в галузі освіти, науки й культури, спрямована на суттєвий розвиток інтелекту, духовності та громадянської свідомості нації. Ця політика повинна стати провідним напрямом антикризових дій держави, а її об'єктом мають бути інтелектуальна та громадянська культура.
У цьому процесі провідне місце повинні зайняти всі навчальні заклади України, які мають можливість надати універсальну підготовку особистості: розвинути і поєднати інтелект, знання, громадянську свідомість і моральні принципи через поєднання освітньої, наукової, культурної практики та суспільно-громадянського життя на українознавчих (національних) засадах. Саме на таких засадах розгорнута діяльність відомих Кембриджського, Оксфордського університетів та інших навчальних закладів, що готують інтелектуальну еліту для суспільств-націй.
У суспільстві, що входить у постіндустріальну еру, поняття інтелектуальної та громадянської культури все більш зближується [9. - С.429 - 431]. Оволодіння інтелектуальною культурою передбачає усвідомлення як специфіки вітчизняного досвіду пізнання, так і досягнень світової культури, науки, практики. На жаль, сьогодні не вистачає достатніх можливостей включатися в сучасні наукові дискусії, інтелектуальне життя світової спільноти. Мережа Інтернет, що розвивається, лише частково розв'язує ці проблеми. В умовах сучасної України держава повинна не тільки декларувати перспективи громадянського суспільства, а й активно підтримувати процес суспільного розвитку в цьому напряму, зокрема у сфері національної культури, правова, матеріальна підтримка національних культурно-громадських осередків (творчих спілок, народних та дитячих колективів); надання культурі національно-патріотичного характеру та змісту; підтримки зв'язків громадських організацій України з громадськими організаціями та культурними центрами українців за кордоном. Держава також має підтримувати видання сучасної наукової літератури, підручників та методичних розробок, комплектування бібліотек з різноманітних галузей науки й культури, а також навчальних дисциплін. Розвиток інтелектуальної культури безпосередньо сполучений з поширенням національної мовної політики й культури. А дух інтелектуальної, громадянської культури повинен пронизувати не тільки методику викладання навчальних дисциплін, а й взаємодію професорів та студентів, організацію соціального життя в навчальних закладах України.
Загалом процес творення громадянського суспільства є суперечливим і на його шляху виникає низка проблем, що потребують негайного вирішення. Головною з них, як на наш погляд, є низький стан культури та духовності в суспільстві як на глобальному рівні, так і стосовно окремих спільнот та особистостей. Без високої культури та духовності суспільства, особистості, що поєднують у собі, перш за все, такі якості як гуманність, толерантність, розуміння найвищої цінності людини та людського життя, повага до людей інших держав, націй та рас водночас із самоповагою до себе, до своєї національної приналежності, - буде неможливим успіх творення громадянського суспільства в Україні.
Проблема відсутності необхідних культурних, духовних засад для успішного суспільного розвитку проявляється як на загальносвітовому, так і на регіональному та національному рівнях. Науковий аналіз свідчить, що саме суттєві відмінності в системі культур, гуманітарних підходів до розуміння світу, до вирішення глобальних проблем привели певні сили з мусульманських країн до агресивних, варварських дій, пов'язаних з терористичними актами проти США, взагалі до тероризму в світі. На нашу думку, у подіях, що зараз відбуваються у світі, є прояв певної кризи відносин культур Сходу та Заходу, є прояв зіткнення цих культур. Можливо припустити, що по завершенні кризової ситуації, коли буде
Loading...

 
 

Цікаве