WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Національна культура в розбудові громадянського суспільства в Україні - Реферат

Національна культура в розбудові громадянського суспільства в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Національна культура в розбудові громадянського суспільства в Україні
Ідея громадянського суспільства широко розповсюджена в сучасному світі. У багатьох цивілізованих країнах вона використовується в офіційних доктринах і законодавстві протягом десятків років. Залучаючись до світових загальнолюдських цінностей, Україна також проголосила як мету створення сучасної демократичної правової держави, ядром якої і є розвинене громадянське суспільство. Саме тому проблеми громадянського суспільства широко обговорюються в українській пресі, науковій літературі, захищаються дисертаційні дослідження. Аналіз літератури свідчить, що загалом у суспільній (побутовій та науковій) свідомості цілісне уявлення про громадянське суспільство ще не склалося. Наведемо декілька визначень "громадянського суспільства", аби переконатися наскільки воно плинне:
1. Громадянське суспільство визначається як сукупність суспільних відносин, що розвиваються у позадержавній сфері [1].
2. Громадянське суспільство - це таке суспільство, де головною діючою особою, суб'єктом розвитку є людина з усією її системою потреб та інтересів, відповідною структурою цінностей [2].
3. Громадянське суспільство - це таке суспільство, в якому головною діючою особою є людина зі своєю системою запитів та інтересів, відповідною системою цінностей [3].
4. Громадянське суспільство - це певний механізм неформального соціального партнерства, який робить можливим здійснення й баланс існуючих інтересів у суспільстві [4].
5. Громадянське суспільство - це система забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної і духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління поколінню, система самостійних і незалежних від держави громадських інститутів і відносин, покликаних забезпечити умови для самореалізації приватних інтересів і потреб, або індивідуальних, або колективних [5].
6. Громадянське суспільство - це суспільство цивілізованих громадян. Це суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими відносинами між самими індивідами, неопосередкованими державою [6].
Серед факторів, за якими визначається конкретна форма громадянського суспільства є наступні: 1) Відносини власності, що реально існують у даному суспільстві; 2) Рівень і форми усуспільнення та рівень розвитку продуктивних сил; 3) Конкретно-історичні та культурні умови країни, система громадських і політичних інститутів, політика уряду [7. - С.9].
Концепції громадянського суспільства формувалися як складні політичні, культурологічні, етичні і соціальні вчення про суспільний розвиток, тому "громадянське суспільство" є категорією політичною, соціальною, культурологічною та історичною. У загальному контексті розвитку теорії і практики громадянського суспільства коротко зупинимося на історичному досвіді України. Як елемент громадянського суспільства в XIV - першій половині XIX ст. у деяких містах було поширене Магдебурзьке право (Сянок - 1339 р.; Кам'янець-Подільський - 1374 р. та ін. міста; Київ - 1430 р.). Українським містам воно надавалося польськими королями, великими князями литовськими й підтверджувалося українськими гетьманами та російськими царями, утверджуючи пріоритет права і виборності спадкоємності посад. Магдебурзьке право закріплювало певний судовий та адміністративний захист міст, специфічне правове становище міщан та інших верств населення. У свою чергу, впровадження Магдебурзького права сприяло створенню і поширенню музичних цехових об'єднань в Україні. Це складало відповідну базу для професійного розвитку в галузі освіти, науки, мистецтва, а також розмаїття культурно-музичного життя в Україні.
Суспільно-політичні, економічні та культурно-громадські заходи під патронатом українських гетьманів другої половини XVII - XVIII ст. сприяли створенню та утвердженню міст України як значних центрів освіти, науки та культурно-музичного життя. Так, з початку XVII ст., завдяки вступу гетьмана П.Сагайдачного з козацьким військом до Київського братства, Київ стає духовним центром української та слов'янської культури, хоча резиденціями гетьманів України були Чигирин - за Б.Хмельницького і П.Дорошенка, Батурин - за І.Мазепи, Глухів - за І.Скоропадського, П.Полуботка, Д.Апостола та К.Розумовського. Особливого значення як культурно-музичного центру XVIII ст. в Україні набуває Глухів. Тут діяли Глухівська музична школа, канцелярський курінь, приходські монастирські школи; Глухівська капела гетьманів Д.Апостола та К.Розумовського, Придворний театр К.Розумовського.
Гетьмани та козацька старшина як представники української інтелектуальної еліти стали фундаторами закладів освіти в Україні. Гетьмани закладали фундації братських шкіл на території Лівобережжя та Правобережжя України. Серед діячів культурно-освітнього руху були українські жінки гетьмансько-старшинського оточення (дружини Б.Хмельницького, І.Скоропадського, П.Полуботка, мати І.Мазепи, донька К.Розумовського - Наталія Загряжська). Гетьмани зініціювали створення спеціального навчального закладу - канцелярського куреня, який готував працівників державного апарату. Центрами української писемності, освіти й культури були канцелярії Лівобережної України другої половини XVII - XVIII ст. (генеральна, скарбова, похідна канцелярія гетьмана К.Розумовського, полкові, сотенні, ратушні). Заслугою гетьмансько-старшинської верстви було створення мережі полкових шкіл на території Лівобережної та Слобідської України, які виконували виховну функцію. Діяли спеціальні школи для навчання полкових військових музикантів. Функціонування цих навчальних закладів контролювали Генеральна військова канцелярія та інші державно-адміністративні органи.
З виникненням українського козацтва як нової політичної верстви, воно виконувало функцію регулятора позадержавних суспільних відносин, тобто складало ядро громадянського суспільства. Відповідно до цього почали викристалізовуватися й нові правові форми, зокрема, договірні форми станових відносин зафіксовано в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) як зразка тогочасної юридично-правової думки. Крім того, форма власності Української козацьке-гетьманської держави другої половини XVII - XVIII ст. була двоїстою (колективною та приватною), про що свідчать дольові частки Військового скарбу як в Україні-Гетьманщині, так і Запорозькій Січі. І козацькі полки були територіальними громадами теж з двоїстою формою власності. Правова система козацтва зафіксована під назвою "Права, по которым судится малороссийский народ" і заснована на литовських статутах, магдебурзькому та звичаєвому праві.
Національне відродження в Україні викликало створення значних здобутків матеріальної та духовної культури, які мали яскраво визначену стильову завершеність. Упродовж XVII - XVIII ст. український народ створив
Loading...

 
 

Цікаве