WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Науковий інструментарій українознавця - Реферат

Науковий інструментарій українознавця - Реферат

цілісні утворення.
На цій основі і відбуваються серйозні зрушення як в організації, так і в змісті науки. Змінюється сам характер бачення світу, місця та ролі в ньому людини.
У центрі наукового самопізнання все виразніше постають не окремі складники: сфери, явища, процеси людського буття, а великі й малі його системи, їх взаємовплив та взаємодія у всіх аспектах системного прояву. І з цього часу вже не тільки окремі дослідники, а й людські спільноти, нації, народи, людство в цілому починають все глибше усвідомлювати свій взаємозв'язок і взаємовпливи у процесі розвитку, і те, що відповідь на вічне питання про сенс людського буття необхідно шукати не десь у невідомих світах, а у власній природо-соціальній сутності, в її фізично-біологічному, психологічному, етнічному, економічному, політичному, духовному вимірах, в історичному досвіді поколінь. Питання ж про характер та межі людського буття - це питання не тільки і не стільки індивіда, окремої особистості, навіть не покоління й держави, а питання буття нації, народу, життя розумного на Землі, це питання - яким шляхом і на яких засадах у подальшому вони розвиватимуться.
Тільки за такого підходу відбувається своєрідне "подовження" кінцевості суб'єкта буття в тому розумінні, що природна загибель окремих індивідів, речей, явищ не веде до знищення їх виду та роду. А саме видове буття набуває вигляду "подовженого" за межі буття "індивідуального". Дорогою ж до нього є прості, зрозумілі й доступні кожному сходинки, по яких людину веде сама Природа: від сім'ї - до роду, від роду - до племені, етносу, нації, народу та вселюдства. І пам'ять про людину та її присутність у справах і здобутках, у духовності спільноти будуть тим відчутнішими й тривалішими, чим значимішими й вагомішими будуть її діяння на благо спільноти. Такою є логіка природного буття людини. Такою має бути і логіка науки самопізнання.
При визначенні змісту українознавства важливо з'ясувати зміст і структуру основних сфер буття людини й спільноти, те, наскільки їх чинники у своїй мотивації, організації та дії єдині у творенні і розвитку особи, нації, народу, життя розумного на кожному етапі, відповідно до їх природно-історичного покликання.
Це необхідно зробити тому, що саме в них (сферах життєдіяльності) найбільш чітко проявляється людська сутність і не тільки стосовно певного спектра буття, а й усіх його складових. Бо хоч людина діє відповідно до специфіки тієї чи іншої сфери, вона завжди несе в собі цілісну мотивацію буття. І на її дії у сфері суспільної організації, державотворення, економіки, політики, соціальних відносин, культури, права, моралі і т.д. завжди накладаються мотивації та трансформації усіх інших складових. І тільки разом вони здатні відтворити всю повноту людського єства.
У такому змісті логічною постає і концепція українознавства, розроблена проф. Кононенком П.П. (Див. ст. "Концепція українознавства"). У ній на більш цілісному системному рівні розвиваються думки попередників - кінця ХІХ - поч. ХХ ст. - про основні концентри знань, на засадах яких твориться українознавство як цілісна наука і як методологія освіти та виховання. Саме принцип побудови знання за концентрами дає можливість відтворити у свідомості реальне людське буття в таких його сферах, як природа, етнонаціональні, соціальні відносини, суспільне, державне життя, економіка, культура тощо. В них проявляється людська сутність. І саме тому пізнання (самопізнання) людини, спільноти має відбуватися за тим же принципом. Та хоч прояв людської сутності відбувається у певній сфері: в економіці, політиці, громадському житті, культурі тощо, але неодмінно з людиною, зі спільнотою як цілісностями, які завжди несуть у собі знання й мотивації інших концентрів, і тільки в їх єдності творять людське буття, стають критеріями його відповідності. З цих позицій можна пояснити виникнення все більш складних явищ духовності, що акумулюють у собі не вузький спектр специфічних знань та дій, а набувають комплексного, інтегративного характеру, зокрема таких, як: "національна ідея", "етнопсихологія", "етнокультура", "економічна, політична культура", "гуманітарна політика", "соціальна політика", "громадянське суспільство" тощо.
У методологічному сенсі виключно важливо завжди ставити перед собою питання: як усі ті знання, що інтегруються навколо того чи іншого стрижня (концентра), сприяють не тільки усвідомленню досвіду специфічної дії, а й тому, яке місце належить цьому специфічному знанню і досвіду специфічної дії в цілісній системі знань про людину, спільноту в єдиному процесі їх самотворення?
Це важливо, оскільки посилення процесів інтеграції стає визначальним не тільки на рівні спільноти, а й уселюдства.
Закономірно, що на нинішньому етапі в розвитку українознавства головною проблемою постає вироблення у спільноти потреби інтеграції знань, сформованих на рівні концентрів, у яких відтворюється досвід основних сфер життєдіяльності народу.
Для науки в цілому і українознавства зокрема головним стає не просте накопичення та поширення знань, а їх систематизація, системне, синтетичне осмислення, пізнання законів та закономірностей розвитку природи, людини й суспільства.
Термін "інтеграція", вжитий стосовно українознавства, несе в собі значно більше навантаження і не може бути зведеним до механічного поєднання знань з певних концентрів людського буття. Інтеграція знань в українознавстві відбувається на рівні синтезу. Саме синтез знань дає можливість творити їх нову якість, яка відтепер стає вирішальним чинником не лише розвитку цілісного українознавства, а й розвиткузнань у кожному з концентрів. Що ж стосується окремішності концентрів, то вона є відносною, як відносним є поділ цілісного людського буття на окремі його сфери.
Українознавство не є і не може бути антиподом своїх складників. Воно виростає з чинних концентрів, розвивається в органічній єдності з ними. Виступаючи методологічним центром єдиної науки самопізнання нації, народу, українознавство має своє коло знань у вигляді концентрів, які, поширюючись, перекриваючи один одного, і творять те цілісне коло науки, яке має розкрити сенс нашого буття, в т.ч. й етнонаціонального.
Літ.: 1. Декарт Р. Міркування про метод . - К., 2001; 2. Лейбниц Г.В. Предварительные сведения к энциклопедии или универсальной науке. Соч. в 4-х т. - Т. 3. - М., 1984; 3. Кононенко П.П. Українознавство. Підручник. -- К., 1996; 4. Токар Л.К. Національна ідея як внутрішня сутність і самовираження нації // Українознавство. -2002. - Ч. 4; 5. Токар Л.К. Зміст українознавства: системно-функціональний підхід до структурування знань // Українознавство. -2004. - Ч. 3-4.
Методи українознавчих досліджень - один з пріоритетних компонентів методологічного інструментарію наукового пізнання, комплекс прийомів і способів здобуття істини. Чільне місце серед методів українознавства займають загальнонаукові методи аналізу і синтезу, системно-структурного та проблемно-функціонального підходів, логічний, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, порівняльний, ретроспективний, біографічний, методи конкретно-соціологічних досліджень, типологізації, класифікації, наукометрії, контентаналізу та ін. В сучасних умовах українознавці дедалі ширше застосовують кількісні методи, які важливі у роботі з комп'ютерною технікою.
Розвиваючись як
Loading...

 
 

Цікаве