WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Моральне виховання молодших школярів у процесі опрацювання казок на уроках читання - Реферат

Моральне виховання молодших школярів у процесі опрацювання казок на уроках читання - Реферат

емоціями. При цьому важливо враховувати вікові можливості саморегуляції дитини.
Щоб показати вплив казки на моральне виховання молодших школярів, ми повинні відштовхнутися від поняття "казка". "Казки - це епічні оповідання героїко-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних і сатиричному викриттю негативних образів, часто гротескному зображенню їх взаємодій" [3, 5]. Щодо класифікації казок, то за А. Нікіфоровим, це - фантастичні, чарівні, життєві та вуличні з соціальною композиційно-стилістичною будовою.
Казки - це художні твори, в яких закони краси виявляються у повній мірі. Народні казкарі заслужили славу тонких майстрів. Багато письменників (І.Франко, Леся Українка, В.Нестайко) відзначали моральну силу казок, визнавали їх взірцем національного мистецтва, наслідували казкарів, переймали у них прийоми художньої виразності, а головне, - цінували глибину змісту та естетику казок.
На відміну від міфу, казка - твір словесного мистецтва, побудований за певними законами композиції, поетики та стилістики. Казкар користується кращими фольклорними традиціями та водночас вільно виявляє індивідуальний хист.
Починаються казки, як правило, формулою-зачином: "Жив-був цар", "Жили собі котик та півник". Зачин вводить образи, предмети, події і потребує продовження. Крім того, зачин підкреслює, що події відбуваються за особливого, фантастичного часу, у фантастичному світі: "У якомусь царстві, в декотрому государстві жили-були..." Далі йдеться про дійових осіб і пригоди, що з ними відбуваються. Дійсність зображується у вигляді послідовного ланцюжка подій.
Закінчуються казки усталеними кінцівками: "І я там був, мед-вино пив, по бороді текло, а на душі не було..." або "...а в рот не попадало", "Ось вам казка, а мені бубликів в'язка" тощо. Герой же долає всі перешкоди, щоб досягти бажаного.
У казках завжди торжествує добро над злом, утверджується оптимізм, вигадка і розважливість виконують ще й дидактичну функцію.
Сюжет складається з епізодів або низки функцій. Під функцією (В.Пропп налічує їх 31) розуміють вчинок персонажа, важливий для розвитку дії. Головні функції властиві майже всім казкам: "початковий стан", "заборона", "порушення заборон", "одержання чарівних засобів", "перемога", "повернення" тощо. Поєднання функцій "перешкодництво", "посередництво", "протидія" та "споріднення" становить зав'язку казки, "ліквідація" ("перемога") - кульмінацію, "повернення" - розв'язка.
Казковий час - невизначений, лінійний (на відміну від циклічного часу міфів), бо рухається лише в одному напрямі, і рухає його головний герой. Казка не знає екскурсів у минуле і розповідей про майбутнє. Головні герої непідвладні часові. Крім того, час може або прискорюватися, або уповільнюватися. Уповільнюють час повтори епізодів (зустрічей, завдань), найчастіше - тричі. Якщо у міфі число три "укомплектовує" будову Всесвіту, то у казці потроєння підкреслює якусь рису героя. Тричі стаючи на двобій із змієм, герой демонструє мужність і силу; тричі відгадуючи загадку - розум.
Для казкової поетики характерні особливі часові формули ("йшов день, йшов два, а на третій дійшов", "чи довго, чи коротко, пройшов рік").
Найголовніша особливість жанру - характер художньої вигадки - поєднує в собі дві функції: ідейну та естетичну. Естетична функція виявляється в яскравому, динамічному зображенні подій, розважальності, гіперболізації фізичних і духовних цінностей персонажів, психологічному впливові на слухачів, що викликає в них почуття співпереживання, тривоги чи радості.
Аналізуючи казки, ми використали класифікації В.Анікіна та Л.Дунаєвської, які виділили два типи казок: народні та літературні, що у свою чергу поділяються на казки про тварин, чарівні та побутові.
Образи чарівних казок, на думку багатьох учених, утворюються за ідейно-смисловим значенням та взаємодією трикатегоріальної системи, яка, на наш погляд, охоплює кожну казку, незалежно від варіантності сюжету і його повноти. Чарівні казки мають в ідейно-художньому плані багато спільного з іншими казками, хоч і мають специфічні риси.
Індивідуалізація характерів персонажів у казках проявляється в їхній зовнішності, мові, поведінці, розкривається в образно-художній системі твору. Відомий вислів О.Пушкіна: "Що за краса ці казки. Кожна є поема!" - надзвичайно влучно передає поетичне зачарування кожної казки, її художню довершеність і, головне, глибоко визначає ідейно-художню особливість казки як жанру: емоційність мови, ліризм переживань, зосередження уваги на головних рисах характерів, які виявляються у найгостріших зіткненнях двох протилежних типів.
До умовно-смислової групи добротворців у чарівній казці можна віднести дивним чином породжених богатирів, наділених чудодійною силою, старців, бабусь, провісників, домашніх та лісових тварин, птахів, риб, предмети побуту, які мають чарівну здатність.
Категорія злотворців охоплює образи усіх противників головного героя (одно-, дво-, три-, шести-, дев'яти-, одинадцятиголовий змій, орел, вовк, ведмідь, рак, розбійник, мачуха) та зрадників (старший або молодший брат та сестра, баба-яга та ін.). Всі основні риси цих образів сконцентровані, в тій чи іншій мірі, у світовому образі змія.
Серед знедолених персонажів - переважно образи жінок: наречена, викрадена змієм, "бідна невістка".
Л.Дунаєвська вважає, що "художня сміливість ряду казкових персонажів - складна категорія розвитку поетичного мистецтва різних жанрів, їх мови, обрядовості, світобачення і втілюється найперше у словах певних образів, замовляннях, числах, яким приписувалися магічні властивості" [3, 6].
Якщо в чарівних казках особливе місце відводиться декільком яскравим гіперболізованим рисам зовнішності головного героя, то в казках про тварин персонажі одержують загальні лаконічні характеристики, що стосуються їхніх моральних, розумових та різних фізичних якостей.
На думку Л. Дунаєвської, у поетичній системі повчально-розважальних казок застосовуються художні засоби, притаманні жанру взагалі:
1) ретардація - наприклад, лисиця тричі вмовляє півника відчинити віконце ("Котик та півник");
2) градація, яка досягається ретардацією з наступною гіперболізацією часу і простору: козу-дерезу виганяє із зайчикової хати спочатку лисичка, потім вовк, потім ведмідь ("Коза-дереза");
3) гіпербола - лисиця скидає і з'їдає цілий віз риби ("Лисичка"); в рядовій рукавичці вміщається мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовк і кабан ("Рукавичка");
4) числова символіка, яка найчастіше виявляється через ретардаціюі зрідка - в кількісній структурі образної системи - 3, 7, 9, 12 образів.
Конфлікт повчально-розважальної казки ґрунтується на взаємодії двох персонажів або одного та групи персонажів (лисички і вовка, вовка та козенят тощо).
Цей різновид жанру казки розрахований переважно на учнівську аудиторію, тому її етично-естетична система дуже тонко враховує особливості дитячої психології. Ці казки виробляють певне ставлення до різних персонажів: до домашніх - доброзичливе, до хижих, лісових - осудливе. Цю властивість казки варто використовувати при роботі з дітьми саме молодшого шкільного віку.
Соціально-побутові казки за темою провідного конфлікту поділяються на:
1) про багатих і бідних;
2) антипанські;
3) антицарські;
4)
Loading...

 
 

Цікаве