WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Моделювання характеру розмислу Г.Сковороди в методологічній культурі філософії XVI – XVIII ст. - Реферат

Моделювання характеру розмислу Г.Сковороди в методологічній культурі філософії XVI – XVIII ст. - Реферат

ширшої цілісної збірки "Між інтелектом і культурою: дослідження з історії української філософії" [8].
Грандіозна джерелознавча історико-філософська робота Д.Чижевського вражає своєю дидактичністю, шкільною вимогливістю до мислительної праці, яка мала б претендувати на науковість. Мабуть, наразі не існує систематичнішого викладу філософії Г.Сковороди, який мав настільки взірцевий характер. Проте і сам філософ насамкінець власних трудів визнає, що, попри очевидності співставлень з контекстом західноєвропейської філософської культури, попри тисяч джерел, опрацьованих за усіма канонами історико-філософської науки, витоки характеру розмислу Г.Сковороди залишаються невтішно прихованими - настільки він був невловимий: "Отож залишається лише шлях припущень на підставі яскравої паралельності стилю та змісту творів (паралелі в великій кількості маємо з "нових" у Сковороди з Вайгелем та Ангелом Сілезієм) та шлях збирання матеріалу про читання українських сучасників Сковороди..." [8, 375].
Відтак дослідження питання співзвучності розмислів філософа з європейською новою філософією вже має тривалуісторико-філософську та культурологічну традицію як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників західної чи східної щодо українського терену думки.
Проте слід зазначити, що на сьогодні не існує системного дослідження творчості Г.Сковороди, яке б визначало певний, методологічно виважений стрижень творчості філософа. В більшості вагомих досліджень наголос здійснюється на одному тематичному принципі творчості, що, врешті-решт, призводить до певних конфліктів з іншими тематичними напрямками філософської думки. Наукова гіпотеза дисертаційного дослідження полягає в тому, що стрижнем філософування Г.Сковороди є не уніфікований певний принцип, а інтегративна структура розмислу, яка має власні принципи поєднання складових інтеграції.
Власне, проблема висвітлення філософії Г.Сковороди завжди опинялася в лещатах необхідності відповіді на питання - чи є Г.Сковорода філософом знання, представником "строгої науки", і тим самим "новим" філософом, чи представником містично-романтичного європейського струменя, і його належність до "новочасової" традиції є виключно історично хронологічною: "Що Сковорода де в чому випереджує пізнішу романтику (українську та західну), що він є найцікавіший слов'янський "передромантик", у цьому теж немає дива: традиція розвитку містики та платонізму вела саме до романтичної філософії" [8, 379].
Відтак, нагальним для досліджень стає історико-філософське моделювання форми та структури розмислу Г.Сковороди в контексті методологічної культури нової філософії XVI - XVIII ст. Сформулюємо у тезах мету та завдання такого дослідження. Мета передбачає підтвердження чи заперечення, згідно з науковою гіпотезою дослідження, встановлення типологічної спорідненості характеру розмислу філософа з класичними зразками методологій європейської філософії зазначеної доби. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:
1. дослідити можливості методу моделювання в сфері завдань і спроможностей історико-філософської методології;
2. визначити підстави застосування категорії культури щодо означення певного предметного явища в історико-філософському процесі. Зокрема, сформулювати підстави застосування категорії - методологічна культура нової філософії XVI - XVIII ст.;
3. типологізувати найістотніші зразки методологій Нової філософії XVI - XVIII ст. в єдиному середовищі методологічної культури;
4. визначити шляхом історико-філософського моделювання форму та структуру розмислу Г.Сковороди як методологічний засіб філософування;
5. дослідити еволюцію літературної форми філософсько-методологічної творчості основних представників нової філософії XVI - XVIII ст.;
6. розглянути проблему формотворчості розмислу як складової розвитку певної методології;
7. здійснити порівняльний аналіз моделі розмислу Г.Сковороди з модельними зразками методологічної культури нової філософії XVI - XVIII ст.;
8. здійснити аксіологічний аналіз моделі розмислу Г.Сковороди з модельними зразками методологічної культури нової філософії XVI - XVIII ст.;
9. встановити зразки історичного наслідування форми розмислу, запропонованого Г.Сковородою в європейській історико-філософській перспективі та сьогоденні.
Безперечно, що у наслідку застосування методу моделювання, спрямованого до філософської і, в ширшому значенні, гуманітарної царини, передбачаються і очікувані результати.
Сенс очікуваних результатів полягає у наступному - формулювання узгодженого з робочою науковою гіпотезою дослідження твердження, зміст якого заключається в тому, що стрижнем філософування Г.Сковороди є не уніфікований певний принцип, а інтегративна структура розмислу, яка має власні принципи поєднання складових інтеграції, трансформатизм та естетичну пластичність.
Це дає змогу цілісного представлення творчої спадщини мислителя і, водночас, позбавляє необхідності зведення чи уніфікації принципової основи. Відтак розгляд проблеми набуває вигляду дослідження методологічної основи розмислу мислителя. Саме в цьому ключі висувається припущення щодо рецепції Г.Сковородою методологічних зразків нової філософії, які стали йому відомі впродовж освіти в європейських університетах та науковому співтоваристві. Зазначимо, що йдеться не лише про рецептивну природу розмислу філософа, але й про збагачення європейського методологічного культурного досвіду, що є самостійною дослідницькою проблемою. Г.Сковорода є засновником унікальної і, водночас, суто європейської форми філософського розмислу - симфонії. У цій літературній формі філософського розмислу подані найістотніші твори Г.Сковороди. Проте значення цього доробку можливо висвітлити лише в середовищі методологічної культури європейської нової філософії, встановлюючи порівняння з класичними зразками у галузі становлення певних типів методологій.
Література:
1. Джон Локк. Опыт о человеческом разумении // Джон Локк. Соч.: В 3-х т., 1985. - Т.1. - С.95.
2. В.Эрн. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. - М.,1912.
3. Г.Г. Шпет. Очерк развития русской философии // Русская философия. Очерки истории. А.И.Введенский, А.Ф.Лосев, Э.Л.Радлов, Г.Г. Шпет. - Урал. ун-т., 1991.
4. Дарина Тетерина. Григорій Сковорода - український письменник, філософ і педагог // Київ-Мюнхен, РВА "Тріумф", 2001.
5. Коментар та примітки // Тичина П. Сковорода. Симфонія. - К., 1971.
6. Дмитро Чижевський. Філософські твори: У 4 т. - Київ: Смолоскип, 2005.
7. Дмитро Чижевський. Філософські твори: У 4 т. - Київ: Смолоскип, 2005. - Т.1.
8. Дмитро Чижевський. Філософські твори: У 4т. - Київ: Смолоскип, 2005. - Т.2.
Loading...

 
 

Цікаве