WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Мова і культура у контексті глобалізації - Реферат

Мова і культура у контексті глобалізації - Реферат

обмеженою, виникає перспектива її поступового витіснення другою, більш уживаною, мовою міжнародного спілкування (наприклад: російська мова в Білорусі, англійська мова в Ірландії).
Глобалізація створює передумови для зміни ціннісних орієнтацій частини двомовців у бік більш уживаних, а відтак і більш престижних світових мов, що зумовлює формування так званого вертикального типу двомовності (за термінологієюЛ.-Ж. Кальве) [7]. На відміну від горизонтального її типу, за якого перша і друга мови мають приблизно однаковий статус на шкалі цінностей двомовця, доповнюючи одна одну у певних сферах комунікації (інформація, освіта, наука, міжнародні контакти), вертикальна двомовність характеризується наданням другій мові вищої ціннісної позиції відносно першої (рідної) мови. У разі, коли вертикальний тип двомовності поширюється і стає панівним у соціумі, відбувається звуження сфери уживання першої (рідної) мови з відповідним розширенням застосування другої мови білінгвів, які прагнуть надати їй офіційний статус. Утім надання такого статусу веде до законодавчого закріплення переваг, які вже й так має друга мова як засіб міжнародного спілкування, що може спричинитися до втрати першої, національної, мови.
Тверезо оцінюючи глобальні виклики для національної мови як головного надбання національної культури, у демократичних країнах світу, зокрема й у тих, що згадувалися вище, не роблять жодних кроків для юридичного захисту мови міжнародного спілкування (англійської), яка фактично стала другою. При цьому держави всіляко заохочують її знання, яке є одним з головних критеріїв прийняття на державну службу, роботу у сфері послуг тощо. Однак внутрідержавні комунікації, особливо на офіційному рівні, залишаються ферою виключного вживання національної державної мови.
Мовна політика абсолютної більшості країн, де державна мова не є мовою міжнародного спілкування, спрямована на всіляку підтримку національної мови і культури, забезпечення їх домінування в суспільному житті, у сферах освіти, управління, масової інформації. При цьому на офіційному рівні ніде не проголошується вищість національних мов відносно інших мов світу та необхідність відмовитися від вивчення і застосування мов міжнародного спілкування. Культивується горизонтальний тип масової двомовності/ багатомовності, за яким за другою/третьою мовами закріплюються певні сфери комунікації (міжнародні відносини, міжнародна інформація).
Подібна політика сприяє відкритості сучасних постіндустріальних суспільств і водночас захищає їх від розчинення у глобалізованому світі, забезпечуючи підтримку власної ідентичності шляхом збереження національних лінгвокультурних цінностей. Не секрет, що тиск на них з боку глобальних мов і культур породжує інтерференцію, наслідками якої є численні мовні і культурні запозичення. У випадку, коли останні сприяють збагаченню національних мов і культур, розширюючи їхню концептуальну базу, немає жодної загрози в їхньому використанні. Так, наприклад, термін американо-англійського походження "імпічмент" (амер.-англ. empeachment) вживається сьогодні практично в усіх європейських мовах не тільки для передавання американської реалії, а й для позначення явища суто внутрішнього життя. Отже, його можна вважати інтернаціональним терміном.
Інтернаціоналізація мовних і концептуальних картин світу значно збільшує прошарок інтернаціональних слів і словосполучень у кожній окремій мові, де вони вступають у відносини з питомою лексикою, збільшуючи її виражальні можливості і функціонуючи за правилами мови-реципієнта. Тут можна було б навести чималий список словосполучень-кальок, які вживаються у сучасній політичній фразеології. Це, зокрема, фразеологічні інтернаціоналізми типу "політичні ваговики", "дати зелене світло, "взяти/набрати друге дихання", "взяти курс", "набирати очки", "зійти зі сцени" тощо [8].
Однак серед запозичень є й такі, які жодним чином не збагачують мови-реципієнта, а, навпаки, руйнують її специфіку, працюючи на витіснення власних мовних одиниць. Такі запозичення треба розглядати як результат діяльності невибагливих білінгвів, для яких характерним є вертикальний тип двомовності (див. вище), а мода на іншомовні слова визначає індивідуальний мовний ужиток. Подібні запозичення, мігруючи від тексту до тексту, так і не знаходять собі місця в загальнолітературному вжитку. Залишаючись за межами літературної норми, вони можуть оказіонально вживатися у писемному мовленні як елементи певного соціального чи професійного жаргону.
За роки незалежності професійний жаргон сформувався у частини вітчизняних журналістів, які безмежно полюбляють вживати англо-американізми за потребою і без неї. На шпальтах київських газет та в електронних ЗМІ можна часто зустріти такі слова і звороти, як PR (піар чорний/білий), "піарист", "піарити", "бренд", "ньюс-мейкер", "топ-менеджер", "гед-лайн", "новини хай-теку", "спічрайтер" тощо. Очевидно, що вживання цих одиниць не тільки спотворює фонетичну і морфологічну будову мови-реципієнта, а й руйнує її семантичну мережу, якій, таким чином, приписується неспроможність фіксувати звичайні поняття. Однак не тільки українському читачеві чи слухачеві, який не володіє англійською, а й багатомовному лінгвістові зі стажем важко зрозуміти, чим вираз "під брендом Руху" кращий за усталені "під прапором/ гаслом/ маркою Руху". Можливо, тим, що в ньому багато інтригуючої екзотики? Не менш екзотичними виглядають і наведені вище слова, зокрема "гед-лайн" (замість "заголовок"), "спічрайтер" (замість "секретар"/"референт"), "ньюс-мейкер" (замість "редактор новин"), "піар" (замість "пропаганда"), "піарист" (замість "політтехнолог"), "хайтек" (замість "сучасні/ новітні технології").
Екзотична лексика ніколи не буває нейтральною, вона завжди експресивно-оцінна. Чи то зі знаком плюс, чи то зі знаком мінус. Екзотизм, вжитий для позначення екзотичного поняття-реалії чужої, далекої дійсності з наступним його поясненням, може бути сприйнятий позитивно. Водночас невиправдане вживання іншомовних слів-оказіоналізмів для вираження звичайних понять і власних реалій нічого, крім здивування, викликати не може. Чи сприяє воно ефективності мовної комунікації, без якої важко уявити собі роботу сучасних ЗМІ? Відповідь однозначна - ні, бо в такій комунікації завжди буде більше непорозуміння, аніж розуміння. Комунікація, в якій порушуються норми літературної мови, навряд чи досягне ефекту впливу на масового адресата (перлокутивний ефект), і наслідком її буде не об'єднання, а роз'єднання мовців.
Проблема дотримання літературної норми мови у формальному (офіційному) спілкуванні
Loading...

 
 

Цікаве