WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

екологічні організації хронологічно виникали наступним чином: до 1985 р. включно вони становили 6 % від сучасної загальної кількості, в 1986-90 рр. створено 35 % неурядових екологічних організацій, а після 1991 р. - 59 %. Якщо говорити про перший період, то мова йде про такі організації, як Українське товариство охорони природи, Студентський рух дружин охорони природи, Товариство мисливців, Товариство рибалок, які за статутом формально себе відносили до природоохоронних організацій. Колосальним поштовхом для виникнення великої мережі неурядових екологічних організацій став вибух на Чорнобильській атомній електростанції, тому і період 1986-1991 рр. був у цьому контексті "вибуховим". Цьому сприяло також і певне послаблення тисків тоталітарної держави, так звана епоха перебудови, яка не піддавала прямій кримінальній карі активність громадян в екологічній сфері.
Чи не найзначнішою подією стало створення Української екологічної асоціації "Зелений світ", яка у жовтні 1989 р. провела свій перший з'їзд, а через рік на її основі сформувалася Партія Зелених України (перший голова Юрій Щербак), яка активно включилась у політичну боротьбу. Починаючи з 1991 р., в умах незалежної України, громадський ініціативний рух набув дійсно загальнонаціонального масштабу. Про точну кількість зареєстрованих об'єднань нині важко говорити, оскільки постійно, майже щомісяця, низка об'єднань припиняє своє існування, а натомість виникають інші.
Чимало неурядових екологічних організацій існують незареєстрованими. Вони діють ситуативно, скажімо на період якоїсь масової акції, наприклад очищення берегів річок, насадження дерев і т.п. До цього кола можна віднести і об'єднання громадян, які не бачать особливого сенсу в тому, щоб свою благородну справу фіксувати як публічну акцію, щоб не запідозрив хтось у певних політичних амбіціях.
Важливим було налагодження тісної співпраці неурядових і колишніх громадських організацій з державними структурами, зокрема у 1996 р. при Мінекоресурсах України почала працювати Громадська рада неурядових екологічних організацій. До основних учасників складу цієї ради належать: Всеукраїнська екологічна ліга, Національний екологічний центр України, Всеукраїнський благодійний фонд "Паросток", Всеукраїнський екологічний благодійний фонд "Еко-ХХІ століття", УкрЮНЕПком (Всеукраїнський комітет підтримки програми ООН з навколишнього середовища), Всеукраїнська екологічна організація "Мама-86", Всеукраїнська дитяча спілка "Екологічна варта", Українська екологічна асоціація "Зелений світ", декілька фахових об'єднань, зокрема Ботанічне товариство, Географічне товариство, Товариство охорони природи, Товариство охорони птахів, Товариство стійкого розвитку та деякі інші. Це створило нові можливості для координації зусиль органів влади та громадського руху, особливо це стосується питань, які вимагають швидкого реагування і прийняття рішень на вищому рівні державного управління.
О. Г. Стегній за якісним складом членів організацій та характером їх основної діяльності виділяє вісім базових типів неурядових екологічних організацій: 1) масові організації уніфікованої екологічної діяльності ("Зелений світ", "Республіканське товариство охорони природи" та ін.); 2) масові організації профільованої екологічної діяльності ("Мама-86", "Союз рятування від Чорнобиля", "Комітет рятування Дніпра" тощо); 3) об'єднання професійних екологів; 4) інформаційні центри, агенції і редакції екологічного профілю; 5) громадські колишні організації, які працюють з дітьми (Всеукраїнський благодійний фонд "Паросток"); 6) туристичні групи, які мають екологічні проекти ("Екотуризм"); 7) громадські природоохоронні інспекції та дружини охорони природи; 8) організації нової хвилі, соціальний захист і споживання гуманітарної допомоги під екологічним прапором [4, 25].
Під гаслом екологічних об'єднань нерідко діють псевдоорганізації, які мають зовсім інші цілі, а не облагородження і захист навколишнього природного середовища. З цим пов'язано декілька криз в українському екологічному русі, які мали характер політичних інсинуацій, фінансових зловживань, економічних авантюр тощо. Зокрема, у 90-х рр. нерідко Зелений рух України і Партія Зелених у масовій свідомості ототожнювалися саме через амбіційні проекти партії, яка відділившись як самостійна організація, намагалася використати весь потенціал незалежного екологічного руху. Відомі також численні зловживання низки так званих "чорнобильських" об'єднань, які чимало зуміли використати з корисливою метою з гуманітарної допомоги, яка надходила в Україну. На це неодноразово звертали увагу наші парламентарії, ця тема піднімалася на декількох парламентських слуханнях. Нарешті, так званий екотуризм дуже часто виступає лише рекламним, піарним гаслом, за допомогою якого намагаються залучити клієнтів фірми, які до справжніх екологічних проектів не мають ніякого відношення. Цим завдано дуже багато шкоди справжньому українському екологічному рухові, бо викликало настороження до його відкритості, чесності і цілеспрямованості з боку міжнародних як урядових, так і неурядових організацій. Як зазначають відомі представники та експерти екологічного громадського руху, "серед громадських організацій існує таке явище, як псевдоЕНО (екологічних неурядових організацій), породжене недосконалістю законодавства про ЕНО та грантової політики міжнародних донорських організацій. ПсевдоЕНО юридично зареєстровані як громадські організації, але створюються чиновниками державних структур різного рівня, комерційними структурами, політичними партіями для обслуговування їхніх інтересів у галузі природоохоронної політики, використання природних ресурсів і забезпечення інших інтересів, не пов'язаних з громадською діяльністю. Під ЕНО часто маскуються консалтингові структури і різні рекламно-ресурсні центри, представництва деяких міжнародних організацій, фондів тощо, діяльність яких також не є, по суті, природоохоронною і громадською. Такі організації працюють переважно в Києві і великих містах, де зосереджені представництва міжнародних благодійних фондів" [5, 72].
Діяльність неурядових екологічних організацій, втім, як і життя кожного з громадян, ґрунтується на фундаментальних засадах екологічних прав громадян, що є політико-правовою підставою для діяльності і об'єднання в різні організації. Як відзначає президент авторитетної громадської організації "Екоправо-Львів", директор Центру громадської екологічної адвокатури, професор пані Світлана Кравченко, право - це система загальнообов'язкових правил поведінки - соціальних норм, установлених або санкціонованих державою, які відображають волю панівного класу або всього народу, спрямовані на врегулювання суспільних відносин і забезпечуються державою. С. Кравченко конкретизує стосовно основного права людини, що екологічне право - цекомплексна галузь, яка регулює екологічні, суспільні відносини, тобто відносини щодо ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та захисту екологічних прав громадян
Loading...

 
 

Цікаве