WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

досліджується промислова сфера, зокрема, міра шкідливого впливу тих чи інших об'єктів користування на довкілля. А органи екологічної експертизи, яка є державною і мусить бути державною, часто-густо потурають замовнику у плані прийняття рішень, які вигідні саме для них. Маємо достатньо негативних прикладів у сфері будівництва нових блоків атомних електростанцій, у плані функціонування низки металургійних заводів та інших об'єктів важкої промисловості, у містобудівництві, під час стрімкої розбудови столиці та деяких інших міст України, коли екологічна експертиза дає санкцію на масову забудову рекреативних територій, які знаходяться в межах міст та їх околиць.
У цьому контексті зрозуміло, що органи державного управління мають бути дійсно відділені одні від одних, тобто повинен реалізовуватися принцип незалежності в діяльності різних гілок влади, кожна з яких має виконувати свої функції. Повинен реалізовуватися і справді альтернативний підхід до оцінки стану довкілля та комплексний підхід до збереження його людиновимірності, тобто забезпечуватися основне право людини на збереження сприятливого для життя, здоров'я та достатку навколишнього середовища.
Нині особливі надії покладаються на реформи, які нині обговорюються громадськістю, а саме ті, що пов'язані з реформою адміністративно-територіального устрою України і стосуються істотного підвищення прав органів місцевого самоврядування щодо регіональної і місцевої політики у фінансовій, економічній, екологічній, освітній, культурній сферах. Це дало б змогу визначити на місцях і визначати надалі міру адекватності конкретного довкілля, саме для конкретних людей і, таким чином, ввести у систему державного управління аксіологічний вимір на всіх рівнях самоврядування, починаючи з місцевого самоврядування і до законодавчих рішень Верховної Ради. При цьому для органів місцевого самоврядування з'являться і фінансові можливості для реалізації екофільних проектів, і судочинні можливості для реального притягнення до відповідальності порушників існуючого екологічного законодавства.
Як відомо, сутність громадянського (демократичного) суспільства полягає у специфічній взаємодії держави і суспільства. Мова про те, що саме народ формує державні структури, органи влади, делегує їм певні повноваження для захисту власних інтересів, для захисту національних інтересів суспільства, для ефективного розвитку суспільства в цілому. В іншому випадку народ шляхом волевиявлення, тобто тих чи інших виборів, відкликає попередні органи влади і делегує свої повноваження наступним структурам. Зрозуміло, що найважливішим механізмом контролю за екологічною політикою держави якраз і виступає воля громади.
Україна впевнено крокує шляхом розбудови громадянського, демократичного суспільства. Не можна говорити про те, що ця стадія розвитку вже осягнута повністю, але практика і реальність свідчать, що чимало елементів громадянського суспільства в Україні вже існує. Дії українського народу у 80-ті та на початку 90-х р. якраз і були тим потужним каталізатором, могутнім чинником руйнування попередньої тоталітарної системи і впровадження, утвердження елементів громадянського суспільства. До речі, саме навколо питань природокористування, навколо питань взаємин людини з довкіллям виникали чи не найперші паростки нового демократичного механізму як фактора, що стримуював хижацькі й утилітарні підходи, утверджував екофільний світогляд, як фактора, який акцентує увагу державних органів на пріоритети і принципи стабільного, сталого розвитку, тобто пошуку механізмів еволюції людини і природи.
Наприкінці 80-х та на початку 90-х р. особливу роль у формуванні нового екологічного світогляду, який мав би лягти в основу стратегії екобезпечного розвитку, відігравала громадська думка, особливо позиція харизматичних людей, видатних діячів літератури, мистецтва, культури, освіти. Ми пам'ятаємо, що наміри збудувати чергові атомні станції в Чигирині, на Кримському півострові, розширити вже на той час існуючі станції були призупинені саме завдяки позиції громадськості, і, зокрема, таких видатних лідерів нації, як Борис Олійник, Іван Драч, особливо патріарха української культури, письменника і громадського діяча Олеся Гончара.
Згадаймо бодай деякі фрагменти з його виступу на відкритті міжнародного семінару "ЄвроЧорнобиль", який відбувся в Києві у 1989 р.: "Ось Україна, колись квітуча земля, з благодатним кліматом, найчистішими річками, розкішними лугами і напрочуд плодючими ґрунтами. На очах одного покоління вона перетворюється у багатьох місцях на землю малопридатну для життя, на край перенасичений промисловістю, де міста задихаються від хімії, води не вистачає, де дорослі і особливо діти масово хворіють, де ниви-годувальниці отруєні хімікатами, а спотворені землеробною технікою і байдужістю могутніх меліораторів мальовничі річечки, колись сповнені життя, чистоти, сьогодні тисячами гинуть, обертаючись на канави для нечистот. Та й сам могутній Дніпро, в наші дні почетвертований, гниє. В аспекті екологічному, Україна сьогодні якоюсь мірою може правити за образ нашого недалекого майбутнього, постає моделлю планети, що швидко виснажується" [3, 7]. Подібна громадянська позиція відігравала подвійну роль. З одного боку, вона певною мірою стриножила владні структури у їхньому бездумному бажанні розорати все і вся, осушити все і вся, посадити на українську землю будь-які відомчі станції, заводи, фабрики, а з іншого боку, така позиція пробуджувала громадську свідомість, ламала у людей стереотипи, викликала в них почуття власної гідності і впевненість у тому, що можна щось зробити, подолати існуючу хижацьку систему природокористування. Логічним наслідком активізації суспільної свідомості стало виникнення мережі громадських екологічних організацій, тобто об'єднань громадян, котрі поставили за мету ефективний контроль, ефективну громадську позицію у справі ставлення людини до довкілля.
Згідно закону України "Про об'єднання громадян", "об'єднанням громадян є добровільне громадянське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод" (Ст. 1). Відповідно, об'єднання громадян екологічного спрямування згуртоване суто екологічними інтересами, тобто інтересами збереження, відтворення і розвитку природного довкілля. В Україні екологічні об'єднання громадян функціонують у різних формах: товариства, клуби, асоціації, центри та ін. Структура громадських екологічних організацій не є уніфікованою і відображає волю і можливості громадян як в загальнонаціональних межах, так і на регіональних або місцевих рівнях. Тому в Україні існують громадські екологічні об'єднання всіх рівнів. Вони можуть мати як загальнонаціональний характер, так і об'єднувати подвижників екологічного руху в окремій школі, в окремому селі, місті, районі, інституті і т.п. Саме це засвідчує, з одного боку,масовість екологічного руху, а з іншого - його дійсно добровільний подвижницький характер.
За підрахунками відомого українського соціолога О. Г. Стегнія [4, 9-14], в Україні неурядові
Loading...

 
 

Цікаве