WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

від 18 грудня 1995 р., "Про заходи щодо залучення інвестицій для розробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами" від 18 червня 1996 р. та ін.
Можна також згадати Укази Президента вже початку третього тисячоліття, зокрема: "Про заходи щодо забезпечення виконання зобов'язань, взятих Україною за міжнародними договорами з питань ядерної та радіаційної безпеки" від 1 жовтня 2001 р., "Про заходи щодо забезпечення ефективного прогнозування повеней і паводків та ліквідації їх наслідків" від 15 березня 2002 р. та низка інших. Названий блок Указів Президента України стосується діяльності органів виконавчої влади, зокрема Кабінету Міністрів та інших виконавчих структур по втіленню в життя на підставі законодавчої бази, яка створюється Верховною Радою України, щодо нагальних питань у сфері екологічної політики.
Варто звернути увагу на особливий блок указів Президента, які торкаються розширення системи природно-заповідних об'єктів України. Саме на їх основі виконавчі органи на місцях отримують прямі доручення щодо створення тих чи інших об'єктів. Це акти: Укази "Про створення Азово-Сивашського національного природного парку" від 25 лютого 1993 р., "Про створення заказників загальнодержавного значення" від 10 грудня 1994 р., "Про створення природного заповідника "Єланецький степ"" від 17 липня 1996 р. тощо.
Особливою формою нормативних актів Президента є розпорядження Президента, які також спрямовані на виконавчу сферу управління державою. Наприклад, розпорядження Президента від 26 червня 1996 р. "Про проведення імунізації дітей проти поліомієліту", розпорядження Президента 1995 р. "Про впорядкування санітарно-курортної діяльності на території курорту "Трускавець"" тощо. Такі документи мають нормативний характер для органів виконавчої влади і дозволяють залучати державні кошти, людські та природні ресурси для виконання відповідних указів та розпоряджень.
Опредметнення політико-правових рішень держави відбувається у сфері виконавчої влади, тобто Кабінетом Міністрів та його відповідними структурами на регіональному та місцевому рівнях. На виконання прийнятих рішень Кабінет Міністрів оприлюднює нормативні акти, які носять характер постанов Кабінету Міністрів України. Серед цих актів необхідно відзначити державні екологічні програми. Серед прийнятих програм такого чину можна назвати Державну програму переробки радіаційних відходів, Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами, Державну програму охорони та відтворення Азовського та Чорного морів, Кліматичну програму України, Національну програму перспективного розвитку природоохоронних територій, Національну програму екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води, Програму припинення в Україні виробництва та використання озонових речовин, Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі та деякі інші. Названі програми мають комплексний характер, причому комплексність досягається за рахунок, з одного боку, узгодження виконавчих структур, які залучають до виконання таких програм державні інспекційні органи, виробничі структури, транспортні засоби і т. ін., а з іншого - вирішення проблеми як певного цілісного об'єкту, якщо мова йде про річкову, морську системи та систему природоохоронних територій або в цілому про клімат України. Тобто коли сам характер об'єкта вимагає комплексного підходу із залученням зусиль багатьох структур, організацій і т.п.
Число більш конкретних постанов за роки незалежності вимірюється навіть не сотнями одиниць, а тисячами. Тут мова йде про всі нагальні (принаймні має йтися) проблеми впорядкування нашого природного довкілля та його використання: лісові ресурси, корисні копалини, введення державного земельного кадастру, вдосконалення кінологічної роботи, будівництво нафто-перевалочних комплексів, заходи безпечного перевезення радіоактивних речовин, встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних вуличних факторів на атмосферне повітря, вдосконалення безпеки та транспортування радіоактивних речовин, проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин передачу розвіданих родовищ корисних копалин, про затвердження такси на деревину лісових порід, здійснення державно-гірничого нагляду і т. ін. Мова йде про конкретну практичну роботу на всіх рівнях виконавчої влади щодо користування ресурсами, промислової сільськогосподарської діяльності, нормування й оцінки використання ресурсів, економічних засобів регулювання природокористування та фінансової відповідальності за користування, регулювання і використання результатів діяльності, зокрема відходів. Отже, і про сферу реального функціонування всього економічного і промислового комплексу України.
Постанови Кабінету Міністрів України часто конкретизуються у нормативно-правових актах, зокрема Міністерства навколишнього природного середовища, міністерств транспорту, економіки, освіти, а також відповідних комітетів, наприклад, ядерного регулювання і т.п. Ця практика збереглася ще з часів Радянського Союзу, і вона має як позитивні, так і певні негативні сторони. Позитивні полягають у тому, що кабмінівські рішення конкретизуються як правила і порядок дій певних конкретних міністерств і відомств, у цьому контексті можна чітко визначити ті обов'язки і функції, які покладаються на конкретне міністерство. Негативні фактори у тому, що нерідко те чи інше міністерство, відомство адаптує до себе постанову Кабінету Міністрів України з тим, щоб мати для себе якісь особисті, (відомчі) переваги, пріоритети, прибутки, податкові пільги і т. ін. Внаслідок цього загальнодержавна програма починає розриватися на відомчі блоки, зникає координація між різними виконавцями тих чи інших програм, постанов, в результаті чого проблема залишається нерозв'язаною. Це одна з головних проблем виконавчої влади по втіленню в життя політико-правових рішень вищої законодавчої влади і президентських рішень.
У структурі самого Кабінету Міністрів України реалізація екологічної політики розподілена відповідно до функціонального призначення підрозділів Кабміну. Головне профільне міністерство - Міністерство охорони навколишнього природного середовища, але відповідальні функції мають втілювати в життя також і Міністерство охорони здоров'я, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет по рибному господарству, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет по водному господарству, Міністерство економіки, Міністерство транспорту, Міністерство закордонних справ, Міністерство сільського господарства, Міністерство фінансів та інші відповідні структури.
З часу проголошення незалежності і сама структура, і назви міністерств, і функції, які вони мають виконувати, час від часу реформувалися, але основні напрямки діяльності закріплювалися за відповідними профільними міністерствами і відомствами і, звичайно, вони мали повноваження по реалізації відповідних державних завдань,повинні були нести відповідальність за реалізацію екологічної політики у своїй відповідній
Loading...

 
 

Цікаве