WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат

Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України - Реферат


Реферат на тему:
Механізми політико-правового забезпечення екобезпечного розвитку України
Екобезпечний розвиток - один з найголовніших інтегративних вимірів функціонування громадянського суспільства. Його досягнення забезпечується взаємодією різних гілок влади, з одного боку, й активністю самого громадянського суспільства - з іншого. Як доведено світовою практикою, випадання будь-якої складової призводить до суттєвих деформацій у цьому процесі, а нерідко до невдачі у досягненні поставленої мети.
До механізмів державного регулювання і забезпечення екобезпечного розвитку України належать відповідні дії основних гілок влади: законодавчої, виконавчої, а також судової системи. Певною мірою і засобів масової інформації (насамперед, офіційних державних ЗМІ: державних телевізійних каналів, радіоканалів, а також мас-медіа типу "Урядовий кур'єр" чи "Президентський вісник" і т.д.). До громадських механізмів належить діяльність різноманітних організацій екологічного і політичного спрямування, сформовані на добровільних засадах. Істотну роль виконують і різноманітні політичні партії, недержавні ЗМІ, громадянська експертиза, екологічна освіта і т. п. Зупинимось на кожному з основних елементів забезпечення сталого розвитку України.
Визначальним документом, у якому зафіксовані базові стратегічні орієнтири екобезпечного розвитку, є Конституція України, де чітко зафіксовані права громадян України на сприятливе для життя, здоров'я і достатку довкілля, на користуватися природними ресурсами, право забезпечувати для себе і для наступних поколінь оптимальний стан навколишнього природного середовища. Цей же документ визначає і відповідальність як держави, так і окремих суб'єктів господарювання, громадян України за завдання шкоди, нанесення збитків навколишньому середовищу і відповідальність за порушення, включаючи адміністративну та кримінальну. Конституція України визначає стратегічні орієнтири і служить базовою основою, підставою для подальших законодавчих, управлінських, виконавчих дій різних гілок влади, а також діяльності громадян у розумінні їхніх прав і обов'язків стосовно механізмів забезпечення екобезпечного розвитку України. На буттєвому рівні це - право громадян мати сприятливе для життя довкілля і відповідати за порушення сприятливих умов довкілля для власного життя і для існування інших громадян країни.
Законодавчо правову основу екобезпечного розвитку забезпечує Верховна Рада України, яка ухвалює відповідні закони стосовно діяльності в галузі охорони і використання навколишнього середовища, схвалює відповідні кодекси, які мають фундаментальне значення для використання тих чи інших природних ресурсів, а також затверджує державні екологічні програми. Всі документи, як правило, є актами прямої дії і підлягають безумовному виконанню органами державного управління і виконавчої влади. Законодавчий характер мають не лише закони, а й постанови Верховної Ради України, які, з одного боку, вводять у дію ухвалені закони в галузі екологічної безпеки, а з іншого - конкретизують ті чи інші параметри діяльності країни у сфері використання й охорони навколишнього природного середовища.
Серед знакових законів, важливих для відповідної сфери, можна назвати такі закони незалежної України: "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р., "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., "Про тваринний світ" від 16 березня 1993 р., "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р., "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1992 р., "Про надзвичайний стан" від 26 червня 1992 р., "Про відходи" 5 березня 1992 р., "Про космічну діяльність" від 15 листопада 1992 р., "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13 грудня 2001 р., "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 р., "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 р., "Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства" від 17 січня 2002 р., Основи законодавства України "Про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. та багато інших.
З точки зору процедурності, важливими є те, що кожний Закон України має затверджуватися, після прийняття Верховною Радою, Президентом держави, а до того, що Закони України не закостенілий, не застиглий, і Верховна Рада у міру необхідності має право вносити певні зміни до тих чи інших Законів України. Це надає їм певної мобільності, динамічності, дозволяє виправити огріхи, які були допущені на стадії схвалення того чи іншого закону. Але часто зміна того чи іншого закону погіршує його залежно від кланових, олігархічних чи відомчих інтересів тих чи інших її груп.
Особливе значення у сфері законотворення мають відповідні Кодекси України, які також ухвалюються Верховною Радою. Серед них можна назвати Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р., Кодекс України "Про надра" від 27 липня 1994 р., Водний кодекс України від 6 червня 1995 р., Земельний кодекс України від 13 березня 1992 р. з його останньою редакцією від 25 жовтня 2001 р., Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р., Кодекс України "Про адміністративні правопорушення" і відповідно Кримінальний кодекс України. Вони визначають відповідальність держави, суб'єктів господарювання, окремих громадян за порушення екологічного законодавства України. Така відповідальність може бути досить значною. Для прикладу візьмемо ст. 228 "Забруднення водойм і атмосферного повітря". Дії, що спричинили забруднення рік, водоймищ, каналів, ставків та інших водних об'єктів, підземних вод тощо неочищеними та зараженими водами, покидьками та відходами і т.д. та призвели до захворювання людей, масового знищення об'єктів рослинного і тваринного світу, або якщо розмір заподіяних збитків перевищує нормативні, встановлені у відповідному порядку - караються позбавленням волі на термін до 5 років.
Особливе місце у системі політико-правових механізмів екобезпечного розвитку займають нормативні акти Президента України. Сутність такого роду актів полягає в тому, що вони унормовують ті чи інші конкретні рішення. На практиці укази Президента мають не таку тривалу історію впровадження, як закони і постанови Верховної Ради, вони стали нормою управлінського життя з початку 1992 р.
Укази Президента можуть торкатися як питань внутрішньої екологічної політики України та конкретних шляхів її втілення, так і міжнародних зобов'язань та ухвал України. Можемо навести такі приклади: Указ Президента України "Про управління в галузі використання і охорони надр України" від 30 квітня 1992 р., Укази "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади", "Про комісію з питань ядерної політики та ситуаційний центр при Президентові України", "Про утворення Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України" від 15 грудня 1994 р., "Про систему прогнозування генетичного ризику впровадження нових технологій та забруднення навколишнього середовища" від 17 січня1995 р., "Про комісію з питань морської політики"
Loading...

 
 

Цікаве