WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Мета мовної освіти – навчити думати, говорити і творити - Реферат

Мета мовної освіти – навчити думати, говорити і творити - Реферат

підручнику, пропонуємо творчі завдання, наприклад, пригадати імена письменників і утворити від них прикметники, звернувши увагу на складні орфограми. Для пожвавлення уроку можна запропонувати учням самим скласти усмішки за зразком наведених. У них може бути активізоване словотворення дитячої мови. Учитель використовує зразки дитячого фольклору як ілюстрацію способів словотворення.
Найбільшу кількість годин відведено для вивчення іменника. Подаючи загальну характеристику частин мови, учитель використовує науковий текст. Він звертає увагу, що в тексті вживаються різні частини мови. Рубрика "Пригадаймо" призначена для того, щоб учні актуалізували увагу на питаннях, що слово означає, на яке питання відповідає, які має граматичні ознаки, яким членом речення виступає. Культурологічна лінія "Славетні українці" втілена у вправах про Т.Шевченка, І.Пулюя, М.Остроградського, М.Пирогова, А.Кримського, І.Сікорського та ін. Найзагальніші відомості про іменник як частину мови подаються в контексті самостійних і службових частин мови. Вони функціонують у реченні як головні та другорядні члени. Характерною ознакою цього розділу є всебічне вивчення іменника: від розрізнення назв істот і неістот до визначення типової і нетипової синтаксичної ролі іменника в реченні.
Варто нагадати учням про значення слова предмет, яке в граматиці означає не тільки звичайні речі, до яких можна доторкнутися, побачити, а й назви почуттів, стану людини, явищ природи тощо.
Оскільки для засвоєння орфограми "Велика і мала буква" важливо розрізняти власні й загальні назви, то останні поняття розглянуто в цілій низці вправ, зокрема ребусів. У зв'язку з розвитком музейної справи, відкриттям нових музеїв, звертаємо увагу на написання власних і загальних назв із словом музей, наприклад: Ступа, прядка зберігаються в музеї народного побуту; Ми відвідали Музей народного побуту в обласному центрі. Орфограма "Велика буква" стосується також значної кількості абревіатур (складноскорочених слів), щодо розпізнавання яких можна запропонувати учням наводити свої приклади, наприклад, міські діти згадають поширену абревіатуру СТО (станція технічного обслуговування).
У вправі 202 наведено перелік назв, у яких є загальні та власні назви. Для того, щоб учні виконали завдання, списали і запам'ятали, як пишуться запропоновані назви, учитель урізноманітнює завдання: кожну із назв треба ввести у речення. Таким чином, побудувавши кілька речень, учні навчаться автоматично використовувати орфограму "Велика і мала буква".
Сучасна мовна практика засвідчує значні хитання у вживанні великої і малої букви. Це питання не до кінця унормовує і чинний правопис, тому варто говорити про найзагальніші правила використання великої літери і не обтяжувати учнів запам'ятовуванням винятків. Оскільки вони мають справу з текстами підручників, навчальної літератури, художніх творів, то варто оперувати саме цими джерелами, тобто засвоїти написання з великої букви назв міст, областей, прізвищ, прізвиськ, казкових істот тощо.
Учителеві варто обґрунтувати, для чого вивчаються, наприклад, поряд із загальними та власними назвами такі категорії іменників, як істоти та неістоти, або як допомагає у практичному оволодінні мовою розрізнення чоловічого, жіночого і середнього родів іменника. Адже це не тільки граматичні категорії іменника, які вивчає лінгвістика. Це ті важливі поняття, які визначають структуру мови, допомагають уникнути помилок. Відомо, що засвоєння відмінкової системи іменника теж пов'язане з розрізненням категорій роду, істот та неістот, а також категорії числа іменників. Практичне оволодіння мовою у розділі "Іменник" можна логічно пов'язати із правописом, відмінюванням власного імені учня (ім'я та прізвище), з вивченням такої особливості української мови, як форма кличного відмінка.
Звертаємо увагу учнів на терміни "чоловічий рід", "жіночий рід", "середній рід" (вправа 212, рубрика "Це цікаво"). Виконуючи цю вправу, учні мають змогу поміркуати над тим, чому одні слова належать до іменників чоловічого роду, а інші - до жіночого або середнього. Як відомо, в українській мові є іменники подвійного (спільного) роду. Пропонуючи учням вправу про вживання іменників спільного роду, використовуємо методику перебудови речення, націлюємо учнів на самостійне конструювання фраз, у яких вжито іменники спільного роду. Особливістю української мови є наявність незмінюваних іменників, рід яких визначається за статтю або за сполучуваністю з іншими словами. Практичне значення виділених незмінюваних іменників, насамперед, треба показати на прикладі вживання жіночих і чоловічих прізвищ, на зразок Бондар, Коваленко, Гладій тощо.
Для засвоєння іменникових орфограм важливо навчити учнів визначати, до якої відміни належить конкретний іменник. Вивчення І - ІV відмін іменників має бути добре вмотивоване. Учням треба розтлумачити, що за вибором відмінкових закінчень визначають грамотність людини. Вивчити відмінкові закінчення за таблицями - досить складне і невдячне завдання. Наведені у підручнику таблиці іменників - це лише певна систематизація сотень і тисяч іменників, групування їх за типами. Відмінювання більшості іменників не становить труднощів для носіїв мови. Можна запропонувати учням самим скласти таблиці відмінювання поширених іменникових назв. Сутність відмінювання полягає у розумінні того, що кожне слово існує не окремо, як наведено в таблиці, а у зв'язку з іншими словами у реченні, що воно відповідає на конкретні питання відмінків. Саме стовпчик із назвами відмінків та питання, на які відповідає відмінок, є центральним, стрижневим щодо вибору відмінкового закінчення. Хоча слова в таблицях подано осібно, варто привчати учнів наводити прості речення, в яких ці іменники відповідатимуть на різні питання і матимуть відповідні закінчення. Запропоновані таблиці розглядаємо як довідковий матеріал, як основу для конструювання простих, зрозумілих речень, в яких іменники відповідають на питання всіх відмінків. Більшість відмінкових закінчень учні засвоюють автоматично, слухаючи усну мову, читаючи тексти. Здебільшого вони відмінюють іменники правильно, не замислюючись, до якої відміни слово належить. Проте є складні випадки вживання відмінкових закінчень, зокрема учні помиляються щодо вживання форми орудного відмінка межею чи межою, кашею чи кашою.
Складним для засвоєння граматичним матеріалом є відомості про поділ іменників І-ої відміни на тверду,м'яку та мішану групи. Хоч у підручнику під рубрикою "Запам'ятаймо" наведено зразки відмінювання іменників усіх трьох груп, не варто вимагати від учнів формального переказування виділених відмінкових закінчень. Практичне знання мови виявиться в тому, яке закінчення виберуть учні, утворюючи конкретне речення. Як відомо, труднощі в написанні виникають у виборі відмінкового закінчення іменників м'якої групи у родовому відмінку множини (пісень, гривень, вишень, а не піснів, гривнів, вишнів), орудному відмінку однини (піснею, гривнею, вишнею, а не пісньою, гривньою, вишньою) та іменників мішаної групи в орудному відмінку однини (кашею, кручею, хащею, ношею , а не кашою, кручою, хащою, ношою). Такий самий підхід, тобто виявлення труднощів щодо вибору відмінкових закінчень, треба застосувати і до вивчення іменників чоловічого роду ІІ-ої відміни.
Цілком слушно виділено
Loading...

 
 

Цікаве