WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі - Реферат

Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі - Реферат

розробленій становій і кастовій класифікації давньоіндійського суспільства терміном ugra означується нащадок чоловічої статі від батька-кшатрія (воїна) й матері-шудрянки (селянки); нащадки від таких шлюбів творили навіть окремі громади й племена, які означувалися терміном ugra. А що давні українці знали слово шудра, засвідчують їхні навіть сучасні прізвища: Шудря, Шудра, Шудрак, Шудрик, Шудренко, Шудриченко. Знали українці й термін кшатр (ксахр, ксар, сар) "сила, влада", з якого утворене кшатрій і з яким споріднені українське цар і ціла низка прізвищ від нього: Цар, Царко, Царук, Царюк, Царик, Царів, Царевич, Царенко, Царченко, Цариченко. Це свідчать не за те, що предки їхніх сучасних носіїв походили з царського роду, а за те, що вони належали саме до воїнського, кшатрійського стану.
Що людність Давньої України знала 4-становий суспільний поділ, підтверджує Геродот, коли каже про 4 магічні дари, що впали з неба й далися до рук наймолодшому з трьох братів - Колаксаєві, який і став першим скіфським царем, родоначальником скіфської царської династії. Чотири небесні дари - це золоті чаша, сокира, плуг і ярмо. Символіка їх, хоча про неї досі сперечаються вчені мужі, прозора навіть для пересічного сучасного індійця: чаша символізує жерців, сокира - воїнів, плуг - землеробів, ярмо - залежних общинників. Отож скіфи-сколоти знали 4-становий суспільний поділ, а це, за шастрами, перша ознака праведності, закону, дгарми. Такий поділ знали предки сучасних українців, бо в їхніх прізвищах відбито всі 4 терміни на означення цих станів. Та воно й зрозуміло: адже таври-руси-поляни й скіфи-сколоти - українці, про що впевнено й недвозначно каже "Влес-книга": "ми - кравенці: скіфи, анти, руси, боруси й сурожці" (дощечка 7є). Де кравенці давня форма сучасного етноніму українці, який означає коровичі, бичичі, туричі [6, 21-28].
Уґра називалася давня країна на теренах найпівденнішого індійського штату Керала, в якому розташована й найпівденніша точка Індії - мис Каньякумарі, інакше - мис Коморин. А на ньому - славнозвісне святилище Деві-Діви. І сьогодні ця богиня шанується в Індії як цнотлива, непорочна дівчина - канья, що й відбила назва Каньякумарі "Діва-царівна". Такою найпівденнішою точкою для України є Севастополь (літописний Корсунь, античний Херсонес). Берегинею і Захисницею його, Матір'ю-Покровою, як ми вже знаємо, була Деві-Діва, ім'я якої споріднене з укр. діва, дівка, дівчина (дружину Святослава Реріха звали Девіка) й рясно відбите в "дівочих" та "дівиних" гідронімах по всій Україні. І в назвах узвиш, пагорбів і стрімких скель, де зводилися її святилища, наприклад, Дівоча Гора в Трипіллі й Сахнівці, Дівич-гора в Каневі й Києві. Втім, і сама назва Канів може споріднюватися з інд канья "діва" й означати "Місто Діви", "Дівень". Надто з огляду на те, що в Каневі є Дівич-гора, на якій вочевидь було святилище Діви, і що неподалік був літописний Родень. Знаходження майже поруч Дівич-гори в Каневі й міста Родень у гирлі Росі навряд чи випадкове: в Індії поклоніння Деві-Діві невіддільне від поклоніння Шіві-Рудрі. Так і в полян-русів поклоніння Діві-Мокоші було невіддільне від поклоніння Роду-Влесу. А за 18 км від Херсонеса-Корсуня (столиці таврів-русів) і теж на мисі, що звався Парфенон, тобто Дівин, стояло святилище богині. А Парфенон-Партенон - семантичний двійник назви Каньякумарі.
Таким чином, українські назва Угринів та прізвище Ідзьо виявляють давні індоарійсько-угорські зв'язки, низку прикметних і промовистих фактів, пов'язаних iз Кримом-Таврикою, таврами-індоаріями й уграми-угорцями, культовими термінами id та ij, наявними в угорській та індійських мовах. Отже, і в таврській мові, бо вона - індоарійська, а назви з ij відбиті саме в західній частині південнокримського узбережжя, ареалі таврів. Ці факти й дозволили перекинути місток до досі загадкових князівського, воїнського імені Ізяслав та сучасного українського прізвища Ідзьо. А вони, як виявилося, знаходять пояснення у санскритському ijya (ідж'я) "пожертва, підношення, дарунок", а ще - "вчитель, наставник". Що цілком точно й повно характеризує нинішній гормадський і науковий статус Віктора Святославовича - носія прізвища Ідзьо, вихідця з Угринова.
До цього варто додати, що ці ім'я та по-батькові й собі лягають у загальну канву нашої розмови. Ім'я Святослав може тлумачитися як "Славний святістю, праведністю" (санскр. ідж'я й укр. ідзьо саме й відбивають це поняття) і як "Славний на весь світ". У першому випадку йому семантично відповідає ім'я Ізяслав, яке означає: "Славний пожертвинами (богам)", що містить і значення "Славний праведністю, святістю". У другому випадку, зокрема, польське swiat (сьвят) означає саме "світ", тоді як святий буде swiеtу (сьвенти). У цьому разі імені Святослав відповідає індійське Вішвашравас (санскр. вішва "все, світ"), прямий відповідник якому - слов'янське Всеслав. Всеслав та Святослав і собі виявляються значеннєвими двійниками, іменами-синонімами.
Що ж до імені Віктор "Переможець", то індійські відповідники йому - Джай, Джаїн, Віджай, Віджаїн, Віджета, Джіт [14, 165, 173, 175, 487]. Столицею штату Раджастхан в Індії, де нині живуть нащадки войовничих раджпутів, що виявляють стільки спільного з українськими половцями й запорозькими козаками, є Джайпур "Місто перемоги", "Переможне місто". Імена Віджета й Джіт, зважаючи на численні мовні відповідності в індійців і слов'ян, цілком можуть споріднюватися з поширеним у слов'янських іменах і назвах компонентом Жит. Так, індійське ім'я Вішваджіт "Переможець світу" може співвідноситися з українською назвою Житомир, тільки з переставленими компонентами. Тим більше, що в слов'янських мовах мир (інд. мітр, іран. міхр) означає "всі, громада, світ" (пор. Шевченкове миром, громадою обух сталить і рос. мир "світ"). А Вішну-Вишень-Вишній має ім'я Джітамітр, яке вже етимологічно (тобто спільним походженням і однаковим значенням) відповідає назві Житомир.
Література:
1. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. К., 1993.
2. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К., 1985.
3. Карамзин Н.М. История государства Российского: в 4-х тт. М., 1989.
4. Константин Багрянородный. Об управлении империей // Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. М., 1982.
5. Леонюк В. Словник Берестейщини. Львів, 1996.
6. Наливайко С.І. Індоарійські таємниці України. К., 2004.
7. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. К., 2000.
8. Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. М., 1983.
9. Санскритско-русский словарь. М., 1978.
10. Словник гідронімів України. К., 1979.
11. Соломоник Э.И. Каменная летопись Херсонеса. Симферополь, 1990.
12. Трубачев О.Н. Indoarica в Северном Причерноморье. М., 1999.
13. Янко М.П. Топонімічний словник України. К., 1998.
14. Gandhi, Maneka. Hindu Names. New Delhi, 1993.
15. Rospond, Stanislaw. Gramatyka historycznajezyka polskiego. Warszawa, 1973.
Loading...

 
 

Цікаве