WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі - Реферат

Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі - Реферат

Ізяславль "Ізяславове" (нині Ізяслав на Хмельниччині). Свої Ізяслави є в Білорусі (Заславль на Мінщині) та Росії (Ізяславль на Рязанщині). Ім'я Ізяслав дослідники зводять до старослов'янського изъяти "взяти, придбати" й поширеного у слов'янських іменах компонента слав. Тож загалом все ім'я має означати "Нехай буде славен", "Нехай славиться" [13, 154]. Але це тлумачення хибує на слабку вмотивованість його саме як князівського імені, та й изъять означає скорше "одібрати", аніж "надбати, придбати". А численні факти засвідчують: основу князівського імені, як правило, мав складати якийсь важливий соціальний чи військовий термін, що диктувалося вже самою постаттю й роллю князя, бо саме він, за первісними уявленнями, відповідав за безпеку, благополуччя і добробут громади.
Польський варіант імені Ізяслав - Idzislaw, де Іdzi зводиться до латин. aegis "егіда, захист" (по-англійському іджіс), а саме ім'я Idzislaw ототожнюють з латин. Aegidius "Егідій", "Захисник". Тобто ім'я Idzislaw має означати щось на зразок "Славний захистом, Славний обороною" [15, 143]. Таке тлумачення більш правдоподібне, проте й воно не зовсім задовільне, бо викликає природне запитання: а навіщо давньослов'янське ім'я пояснювати на латинському матеріалі, коли зрозуміло, що воно язичницьке, а грецькі й латинські імена ринули до нас лише з прийняттям християнства. Всі давньоруські князі мали християнські імена, але вони були маловжиткові, і саме князівська верхівка найперше й чинила їм негласний спротив. Бо статус власних давніх воїнських і князівських імен був набагато вищий у народі, тож традиційні язичницькі імена й надалі переважали в усіх сферах державного життя, в літописах, документах, літературі. Багато хто нині знає, що хресне ім'я князя Володимира - Василій, але не кожен скаже, яке хресне ім'я Ярослава (Феодор) чи іншого київського князя - це вже треба з'ясовувати. Отож варто пошукати якихось інших, більш переконливих і вмотивованих пояснень князівському імені Ізяслав та українському прізвищу Ідзьо.
Російський дослідник індоаріки в Північному Причорномор'ї Олег Трубачов звернув увагу на те, що низка назв на невеличкому відтинку південного берега Криму (від гори Кошка до Гаспри), в самому серці Давньої Таврики містить елемент їз: Кореїз, Сімеїз, Кікенеїз, Олеїз, Ліменеїз. Учений схильний гадати, що назви ці винятково архаїчні й напевне пов'язані з субстратною лексикою і що цілком імовірне їх культове походження. На горі Кошка під Сімеїзом, як мовлять путівники, відомий один із найбільших у Криму некрополів, що нараховує понад 70 "кам'яних ящиків", у яких таври в ІІ-І тис. до н.е. ховали небіжчиків. А таври відомі ще за Троянської війни (ХІІІ ст. до н.е.), бо саме до таврів, як мовить грецький міф, перенесла Діва-Артеміда юну Іфігенію, доньку мікенського царя Агамемнона, який очолював грецьке військо в поході на Трою. На горі Кошка існувало й укріплене поселення І тис. до н.е. та кам'яні житлові будівлі VII-VI cт. до н.е., тобто раніші за часи Геродота.
Архаїчний характер цих кримських топонімів і можливе культове їх походження дає О.Трубачову підстави вбачати в них утворення на зразок індійського рітвідж "жрець, священик". На його думку, назва святилища у таврів пов'язана з індоарійським ij і саме з ним споріднені наведені кримські назви [12,146-147]. Термін ritvij складають компоненти ritu+ij, де ritu "строк, час, сезон, пора року" - з чого напрошується думка, що санскр. ritu й укр. літо споріднені. А ij означає "поклонятися, шанувати, дарувати, підносити пожертву" [9, 135]. Тобто дослівно рітвідж - "постійний у пожертві, підношенні (богам)". Від ij утворено іменник ijya (ідж'я) - "пожертва, підношення, дарунок", який має і значення "вчитель, наставник, ґуру" та "кумир, ідол" [9, 107]. Індійське чоловіче ім'я Ідж'я означає "Гідний поклоніння, славлення, хвали", в індійській міфології його мають наставник богів Брихаспаті й Вішну. Останнє особливо істотно, бо імена Вішну-Вишеня і його земних утілень-аватар Крішни й Баладеви широко відбиті в українському назвах і прізвищах, про що вже йшлося. Інше чоловіче ім'я - Ідж'яшіла означає "Неухильний в пожертвинах". Є і жіноче ім'я Ідж'я (наголос на я) - "Дарунок", "Підношення", "Гідна шани" [14, 156]. Це і все сказане попереду підводить до думки, що саме з індійським іменем Ідж'я споріднене українське прізвище Ідзьо, тим більше що на слов'янському ґрунті індійське дж відбивається як дз або ж. Утім, таке явище властиве й самим індійським мовам: скажімо, прізвище, яке мовою хінді буде Джоші, маратхською мовою звучатиме Дзоші.
О.Трубачов висловлює сподівання, що з часом підтвердиться існування давньої індоарійської лексеми ij, яка означує святилище в таврів і відбита в назвах південного берега Криму. При цьому вчений вказує і на давньоіндійське id - "шанування, поклоніння", "молити, шанувати" та угорське id "святилище, священний". Угорський вчений Б.Мункачі теж звернув увагу на близькість початкового компонента угорського egy-haz (фонетично ed-haz) "храм, церква" з д.-інд. id, а id - різновид ij [12, 147]. Що, хоч і непрямо, підтверджує думку О.Трубачова.
Шляхи давніх угрів і індоарійських таврів цілком могли перетинатися. Показова в цьому плані згадка в "Житії Костянтина" про угрів, які вчинили напад на святого під час його перебування в Криму, коли, до речі, Кирило-Костянтин виявив тут "євангеліє і псалтир руськими письменами писані". Це відбувалося в ІХ ст., саме в Криму, біля осідків місцевої людності, бо далі "Житіє" пише, що першовчитель слов'ян (як нині вважається) з місіонерською метою одвідав тутешнє фульське плем'я, де зрубав їхнього язичницького дуба. Тобто виходить, що він навертав тубільне плем'я до християнської віри. І тут, як на О.Трубачова, прозираються можливі індоарійські релікти саме культового характеру. Тому й імовірно, що саме з цього джерела угри-угорці могли запозичити id "святилище, священний". Сюди ж стає і давньоугорське id-nep, ud-nep "свято", сучасна форма якого - unnep. Нехтувати цими зближеннями через те, що угорська мова нібито далека від санскриту й не має з нього запозичень, несерйозно, бо нині прикладів таких запозичень виявлено більш ніж достатньо. Та й на теренах Давньої України виявлено одну з форм давньоіндійської мови, отже, й відповідний етнос. Досі архаїчні форми цієї мови були відомі за текстами з Індії і за реліктовими залишками мови індоаріїв на Близькому Сході, в державі Мітанні (ІІ тис. до н.е.). Третій, західний ареал індоарійської мови охоплює Україну й тягнеться від Північного Кавказу до Закарпаття.
Принагідно зазначимо, що серед індоарійських, так званих сіндо-меотських племен Північного Причорномор'я були й аґри (пор. місто Аґра в Індії з його знаменитим Тадж-Махалом) - їх згадує і Страбон (agroi). Але цей етнонім зафіксовано в іномовній передачі, а місцеве звучання його достеменно невідоме. Втім, зважаючи хоча б на окання, властиве деяким слов'янським та індійським мовам, він цілком міг мати первісну форму огри,оугри, звідки й угри. Цікаве й те, що в ретельно

 
 

Цікаве

Загрузка...