WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі - Реферат

Князівське ім’я Ізяслав та українське прізвище Ідзьо на індоарійсько-угорському тлі - Реферат

і взапорожців шаблю воїнові перед походом чи битвою вручала жінка - мати чи дружина, а в козацьких піснях шабля - люба й віддана дружина.
І три страусові пера на печатці полковника Степана Томари причетні до Шіви-Вріши-Влеса, бо саме з ним найперше пов'язане число три: у нього три ока, він знищив демонську фортецю Тріпуру "Тримісто" (пор. укр. Трипілля і близькосхідне Тріполі), тримає трішулу-тризуб-трідент - символ влади над трьома світами, очолює трійцю-трімурті. Суто зовнішня прикмета навіть сучасного шіваїта - три білі паралельні смуги на лобі [більше про Томарів: 6, 71-80].
3. Укр. угра й санскр. Ugra
На означення угорця українська мова знає кілька історичних термінів - угра, угор, угрин, угринчук, а угорської жінки - угорка й угринка. Слово угрин складають угр+ин, де ин - суфікс приналежності або наділеності, властивий слов'янським мовам (полянин, древлянин, сіверянин, печеніжин, тугарин, чудин, ятвяжин) і індійським: йоґ і йоґін, раджа "цар" і раджін, мантрі "міністр" і мантрін (звідки й китайське мандарин), ваджра "громова стріла" і Ваджрін "Наділений ваджрою" - Індра, трішула (укр. тришило) "тривістря" і Трішулін "Наділений тризубцем" - Шіва, чакра "диск, колесо" (грец. киклос, лат. циклос) і Чакрін "Наділений диском-чакрою" - Вішну. Суфікс -ин активний і в творенні українських назв: Малин, Батурин, Делятин, Снятин, Чигрин-Чигирин тощо. Останнє, до речі, якраз і тотожне індійському Чакрін, причому біля міста Чухиркан (кан "місто"), двійника української назви Чигирин, народився засновник релігії сікхизму Гуру Нанак.
У санскриті ugra (хінді ugr) означає: "дужий, cильний, могутній", "великий, високий, шляхетний", "суворий, грізний, гнівний", "силач, велетень, богатир, герой" [9, 112] - всі ці значення якнайкраще підходять для етноніма-самоназви. Ім'я Уґра, окрім Шіви-Вріши-Рудри, тотожного нашому Родові-Влесові-Стрибогові, мають персонажі індійської міфології та епосу. Уґра входить першим елементом у численні двоосновні чоловічі й жіночі імена, так звані імена-композити. Найбільше їх знову-таки має Шіва, який уособлює в тризубі середнє вістря і зображається з тризубцем: Уґраретас "Грізнострілий", Уґратеджас "Грізносилий", Уґрадганван "Грізнолукий", Уґреша "Грізнобог" тощо. Індра - цар богів і ватажок небесного воїнства у ведах - теж Уґрадганван "Грізнолукий". Що ж до Уґреша, то Карамзін під Москвою фіксує назву Уґреша, а в самій Москві - Уґрешський двір [3, IV, 411]. У давній Тірі (суч. Білгород-Дністровський) знайдено напис ІІ-ІІІ ст. з іменем Шіви - Махадава "Великий бог", а на Молдаванці в Одесі - напис з іменем Бутанат (інд. Бгутанатх "Владика бгутів"). Де бгути - добрі й злі духи, що складають почет Шіви.
Дружина Шіви-Рудри-Влеса, відома в Північнопричорномор'ї під іменами Дія, Діва, Дурга, Опіда (у Геродота), Діва-Обида (у "Слові о полку Ігоревім"), Обідоносиця (у "Влес-книзі"), Мокоша (в Києві), Партенос, Артеміда і Тавропола (всі три - в таврів), має імена Уґракалі "Грізночорна", Уґрачанда "Могутньогрізна", Уґрачаріні "Грізнокрока". Ім'я Дурґадеві (в грецькій передачі Тіргатао) "Дурґа-богиня", яке й нині побутує в індійців, у Давній України зафіксоване ще в IV ст. до н.е. - тут його мала дружина сіндського царя Гекатея, виходиця з меотського племені іксоматів біля Азовського моря, давньої Меотиди. Дурґа - ще одне ім'я Деві-Діви з Херсонесу Таврійського-Корсуня, звідки в Х ст. князь Володимир приніс до Києва християнство (сам Корсунь-Херсонес прийняв християнство у V ст.). У язичницькому пантеоні Володимира Дурґа-Деві-Діва виступає під іменем Мокоша (санскр. Махеші "Велика богиня") і була Захисницею, Покровою і Матір'ю стольного Києва й усіх міст руських.
Ім'я Уґрапутра "Син Уґри (Шіви)" має Сканда - бог війни в індійській міфології. Путра "син" (путрі "дочка") відбите в українських прізвищах Путра, Путря, Путро, Путрин, Путрак, Путрик, Путренко, Путриченко й назвах Путрівка (село) на Київщині й Путреда (річка) на Закарпатті. Уґрашекхара "Корона Уґри-Шіви" - назва священної для індійців ріки Ґанґи, яка, за міфами, спершу текла в небесах, а потім Шіва спуститив її на землю. Санскр. шекхара "вінець, корона" споріднене з українськими прізвищами Шекера, Шекеря, Чекера, Секера, Шекеренко й назвами потоків на Закарпатті - Шекерянка та Шекирінський.
Інша назва Ґанґи - Апаґа, відома ще в "Ріґведі", де аpaga - "ріка, потік", від санскр. apa "вода"+ga "текти, плинути" [9, 94]. У цьому плані показові українські гідроніми на Закарпатті: ріка Апшиця (притока Тиси), що тече з-під гори Апецький Плаєць біля села Водиця (Рахівський р-н). В цьому ж ареалі й полонина Апецка, населені пункти Апшиця (суч. Водиця), Вишня Апша (суч. Верхнє Водяне), Середня Апша (суч. Середнє Водяне), Нижня Апша (суч. Діброва), варіанти яких Апса, Апсиця, Апсавиця. Там же потічок Апшинець, гребля Апшинец, гора Апшенеска [10, 23]. Як бачимо, Апшиця-Апсиця = Водиця, Апша-Апса = Водяне, тож пов'язуваня їх із санскр. apas, apsu "вода, ріка" слушне і вмотивоване [6, 175-177].
У "Махабгараті" річка Апаґа тече в Аратті (давня назва Пенджабу). А в Україні маємо річки Апока в Криму, Апака в басейні Сейму, Апажа - Десни, Опічна (Опочна) - Південного Бугу, Опака (Опока) - Дністра, де й ліс Опачка й населений пункт Опака (Львівщина). У басейні Сіверського Дінця - яр Опаківський, Опук гора в Криму, де збереглися руїни античного міста Кімеріка, Опачичі - село на Київщині, де виявлено поселення і могильник доби бронзи, річка й село Опішня на Полтавщині тощо. Річка Опака є в Середньому Пооччі, а Опочка на Новгородщині (Росія).
Ім'я Апаґея "Син Апаґи (Ґанґи)" в індійському епосі має могутній воїн Бгішма, який у 18-денній війні між двоюрідними братами пандавами й кауравами, яким доводився дідом, очолював військо кауравів. На 10-й день битви Бгішму смертельно поранив пандав Арджун, підступно пустивши в нього стрілу з-за спини дівчини, в яку Бгішма відмовився стріляти. Бгішма прожив іще 58 днів і встиг викласти мудрі настанови, які склали "Шанті-парву" ("Книгу Миру"), 12-ту книгу "Махабгарати" (всіх книг 18). Ці настанови мають сумлінно вивчати царі, якщо хочуть досконало осягти науку управління державою. Бгішма і автор кодексу честі воїна, особливо властивий раджпутам - індійським "козакам", тож і половцям. В угорців побутує прізвище Шанта, а Шантану "Миролюбний" ім'я батька Бгішми.
Могутній воїн Арджун в індійському епосі вважається втіленням бога-воїна Індри, він був одружений із сестрою Крішни, сам Крішна був у нього колісничим за 18-денної війни, саме Арджуні виклав Крішна своє філософське бачення світу, яке склало знамениту "Бгаґавадґіту" у складі "Махабгарати". Прикметно й те, що у вірменській легенді про трьох братів Куара, Мелтея і Хореана з області Палунь, яку дослідники співвідносять з літописною легендою про полянських князів Кия, Щека й Хорива, діє верховний жрець Ардзан, який у ІІІ ст. очолив опір індійських громад у Тароні (зараз у Туреччині) насильницькому наверненню до християнства. З іменем Арджун-Ардзан (споріднене з латин.
Loading...

 
 

Цікаве