WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Калина – символ України (Українознавство в школі. Фольклорно-літературна секція) - Реферат

Калина – символ України (Українознавство в школі. Фольклорно-літературна секція) - Реферат


Реферат на тему:
Калина - символ України (Українознавство в школі. Фольклорно-літературна секція)
"Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього", - писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Учні нашої школи свято бережуть пам'ять про своїх предків. Шанобливе ставлення дітей до предметів народної старовини, бажання прилучитися до прадавніх національних витоків вилилось у рішення створити шкільний музей.
Шкільний музей побуту й етнографії був створений у 1996 - 1997 роках на основі матеріалів, зібраних під час учнівської експедиції в рамках руху "Моя земля - земля моїх батьків".
Активну участь у поповненні музею експонатами взяли не тільки учні, педагоги, а й жителі мікрорайону Клокучка та села Біла. Кожна нова зустріч із цікавими людьми збагачувала школярів духовно. Зібрані матеріали класифіковані: жіночий одяг (сорочки), глиняний посуд, предмети побуту, вироби ткацтва.
При музеї створені різні секції: пошуково-краєзнавча, фольклорно-етнографічна, літературно-фольклорна.
Так школярі з пошуково-краєзнавчої секції збирають різні легенди про походження назви району Клокучка, де розташована наша школа та сусіднього села Біла.
Робота фольклорно-етнографічної секції спрямована на вивчення пісенної творчості рідного краю. Юні краєзнавці записали від місцевих жителів на магнітофонну стрічку весільні пісні, які стали основним матеріалом для підготовки до виступу фольклорного колективу нашої школи на міському конкурсі.
Літературно-фольклорна секція досліджує культуру та історію українського народу.
Ми зібрали зразки усної народної творчості та літературні твори про один із найважливіших символів українського народу, української мови та літератури - калину.
Науковий керівник Демчук Н.М., вчитель - літератури.
У поезії "Символи України" В. Бутріма читаємо про калину:
Криниця з журавлем і кущ калини -
Безсмертя символ, символ батьківщини,
Це символ вірності, це символ чистоти,
Людського милосердя й доброти.
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Як символ долі і краси,
І чистої дівочої коси...
Ми живемо у тривожний, але прекрасний час, у час, коли відроджуються національні традиції,
відроджується все те, що було забуте з роками. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин. Є вони і в нашого українського народу. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки... Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
"Без верби і калини нема України", - каже народне прислів'я. Росте калина по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссі, на лісових галявинах. Садять калину і біля хат, щоб весною білим цвітом милувала, а зимою від застуди лікувала.
А ще в народі кажуть: "Червона калина від ста хвороб лікує", лікувальні властивості калини відомі людям здавна. Описані вони в перших українських травниках - збірниках рецептів і описів в XVI столітті. (Ягоди покращують роботу серця, заспокоюють). П'ють її від кашлю, при судинних недугах, високому кров'яному тиску.
Калина - символ України, вірна супутниця людини від народження до останніх днів. Вона була потрібна в різних обрядах, коли приходили вітати батьків з народженням дитини, приносили хліб, як символ достатку, корінь життя, гроші, як символ багатства і обов'язково калину, як символ краси, здоров'я рідної землі.
Використовують калину й у весільному обряді: кетягами прикрашають коровай, заквітчують гільце молодої. Калина біля материнської хати - не тільки краса, а й наша берегиня. Є прислів'я : "Мамина калина росте біля хати - сюди прилітають зозулі кувати". Матері привчають дітей саджати калину, доглядати за нею.
Василь Скуратівський згадує: "Мама казала: посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі і мені. А тепер дивлюсь на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але є калина - її мудрість, її безсмертя".
Без образу калини не можна уявити собі пісенної народної творчості. Не злічити пісень про цю рослину. Одні назви які барвисті, милозвучні: "Ой у лузі червона калина...", "Ой у лузі при долині зацвіла калина", "Червоная калина, похиле деревце", "Ти, червона калино, чого листя опускаєш?", "А в лузі калина весь луг прикрасила", "Ой зацвіла калинонька, а з неї листок спав ", "Три поради" (Не ламай калини біля хати...). Співають про калину і на Буковині. Нам відомі такі буковинські пісні:
"Чи я в лузі не калина була", "Червона калина, а листя зелене", "Червона калина білим цвітом цвіла", "Калино-малино, чого над водою стоїш", "Долинов, долинов у гай по калину", "Калинко моя, де ж ти виросла", "При долині кущ калини". У національній українській символіці калина уособлює дівочу красу і вроду, жіночість, сімейне благополуччя й достаток. Може, саме звідси і народні епітети та порівняння: "Дівчина, як у лузі калина"; "гарна, як калина"; "дівча виростає, як калина розквітає"; "стоїть, як калина при дорозі"; "калина в цвіту - дівчина у вінку"; "калинові луки"; "калинова сопілка"; "калиновий двір"; "калиновий лист" тощо.
А зараз ми згадаємо легенди, які дійшли до нас з давніх часів. У них розповідається про живі символи Вітчизни, як про живі істоти, вони розмовляють, відчувають біль, радість, просять допомоги.
Є легенда, що калина така цілюща тому, що виросла з великої дівочої любові. А було це так... Один парубок кохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну.
На весілля прийшла й Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела у сад, а тоді - до пічки. Тут їх і
Loading...

 
 

Цікаве