WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Духотворчий феномен мови (формування філософії українознавства) - Реферат

Духотворчий феномен мови (формування філософії українознавства) - Реферат

С.313).
Дирекція скеровується в річище смислового простору мови, доповненого фоновою інформацією. Як відомо, внаслідок семантизації окремих вербальних ідей розгортаються тематично стабільні оцінні блоки, що, зрештою, є мовними кліше і впливають на грамотність, оскільки повсюдно відтворювані. Віддаленому мовцеві доводиться пояснювати мову кліше (штампи-стереотипи).
Стереотипна свідомість, утілена моделями, приміром, "загадкова рос. (слов'янська "душа"), "вишуканий англійський гумор", "шотландська скнарість" вичерпно пародійна, як і дивні афористичні вислови "мені і так добре" ( у мові японців, коли він, категорично уникаючи "ні" на пропозицію випити ще філіжанку чаю, переймається, щоб не образити відмовою), "ми випиваємо", а вони (тамтешні) "п'яниці" (сусідні (скрайкові) етноси один про одного), "дорогий сер, ви злодій" (англійці, коли їх добряче "взули").
Мовна амбітність, зрештою інтелігентові "кумедна", вкрай незрозуміла, стереотипна вивищеність - явище давнє, зовсім не шкідливе, вочевидь навіть позитивне для об'єднання, ніби всі в одному човні.
Антропологічний і соціальний вимір входження "знакових" мовно-естетичних ідей до дискурсу мовної особистості - це ознаки вікові й освітні, що у свою чергу актуалізують стиль (ієрархія розмовний діалект, книжних елементів, лексичний і синтаксичний структурні одиниці) мовця.
Як динамічні моделі мовно-естетичного сприймання дійсності, наскрізніх вербальні ідеї:
а) максимально повне володіння фоновою інформацією, взороване і на енциклопедичних знаннях;
б) часткове (неповне) володіння фонетичними знаннями.
Приміром, компаративні зв'язки в оцінці певних реалій в українській мові з-поміж багатьох дотичних предметів на малий розмір називають структуру "як квасолина", дуже дрібна ("як мак"): "Юрій оточив сестру увагою: то кусок на платні принесе, то закриті дзиґарики завбільшки з квасолину" (Бурл. "Напередодні", 1956. - С.115).
Несподівано модерним постає знак Драчів - "Картоплини овальні, наче планети" (І.Драч. Сонце і слово. - К., 1978. - С. 63).
Така звична побутова реалія "квасолька" вибудовує образ-метафору в практиці Ліни Костенко "корів розсипана квасолька доганяє хмари в полі" (Л.К., 92).
Тільки в українській естетиці могла витворитися метафора, увиразнена грою слів - "і невкипілі зорі рогатий жук виймає рогачем" (Л.К., 299).
Таким чином, українознавство "усвідомлює" художньо-мовну творчість як найвиразніший вияв світоглядного підходу до слова; мовотворення непересічних особистостей розглядається як текстова база, лінгводидактичний резервуар.
Іноземець, приміром, вивчаючи українську мову, засвоює її як інструмент народу, до якого вона належить, народна ж ментальність виразна влучними приказками, приповідками, енігматичною притягальністю крилатих висловів, тобто ідіоматикою.
Афоризми як знаки культури найвідчутніше відбивають думку, що в різних мовах категоризація світу інша, неоднакова. Зокрема, такий народний досвід, що не слід брати із собою того, чого забагато там, куди ти йдеш, має варіанти в різних народів: "їхати із своїм самоваром до Тули" (рос.), "возити вугілля в Ньюкасл" (англ.), "продавати воду в завулку, де живуть водоноси" (араб.).
"Хани воюють - аули порожніють" (казах.) на українському ґрунті - "Пани б'ються, а у хлопців чуби тріщать").
Жартівливий афоризм на означення здорованя в українців - "як чугуївська (пирятинська) верста, у росіян - "с коломенскую верству", укр. "крутитися як муха в окропі", у рос. - "крутится как белка в колесе", укр. "дуля з маком" - рос. "кукиш з маслом", укр. "не вартий дірки від бублика" - рос. "не стоит выеденного яйца".
Ідеологізація суспільного життя в СРСР витворила феномен радянізмів", коли мова поставала дивоглядами: "хата-читальня", "піонер", "червоноармієць" тощо, ними строкатіли навчальні тексти, це була найперша фонова лексика, якої навчали початківців. (Дотепер доводиться пояснювати, що "в Україні", а не "на Україні", бо, коли розказували про Україну, то вона тлумачилась як острів (несамодостатньо)).
Заангажованість і закритість не викликала потреби вивчати українську мову її заступала інша - російська ( зауважимо, до речі, про мережу філіалів Інституту російської мови ім.Пушкіна у світі - експансія глобальна). Не посилювали її престижність як обмеженість суспільних функцій "вияв неуваги до однієї з них може призвести до функціональної неповноцінності мови, а отже, й до зниження соціального престижу, до намагання надолужити одну з цих функцій використанням іншої мови") - Русанівський В., так і декларативність мовно-державницької політики. Принагідне окреслимо, якими дескрипторами смислу поставав СРСР у мовомисленні поетів (Я - "в'язень в електричних рамах" (Драй-Хмара, "автомат, набитий крамом дешевих гасел" (Юрій Клен), "на засіданнях машина" (Юрій Клен). Аспекти державності мови. Реальні кроки, а недекларативні на піднесення суспільного престижу української мови, мають скеровуватися на орієнтацію мовно-освітньої дирекції таким чином, щоб пріоритетними були українська книжка й українська освіта, щоб досліджувалися, обговорювалися проблеми, що так само є державотворчими - мотиви вивчення української мови(зокрема не тільки гуманітаріями, а й прагматиками); вироблення єдиних правописних норм з метою консолідації суспільства; мовне прогнозування.
Слід пам'ятати, що й україномовні громадяни - офіцер, спортсмен, навіть домогосподарка в кав'ярні чи крамниці з дітьми обіруч - усі разом утверджують гідність великої держави. Своєю дбайливою увагою до вибору мови спілкування в нашій країні, де питання мовної стійкості вкрай "тендітне", до плекання мовної коректності з урахуванням моделей ситуативного спілкування (мова в родині, мова на зібранні) людина-утиліратист обстоює майбутнє мови.
Процеси державотворення пов'язані з усвідомленням суспільних функцій державної мови, із стратегічним підходом до питань мовної освіти. Адже українська мова сьогодні - це не лише засіб спілкування одного із численних слов'янських народів, а й засіб міжнаціонального спілкування в Українській державі. Через мову відбувається важливий процес самоідентифікації українців.
Наскрізна українознавчо-мовна освіта, здійснювана на викладених засадах, забезпечуватиме мовну стабільність. У час розбудови держави це є однією з найважливіших проблем. Громадяни виховуються державною мовою і щодо своєї держави мають почуття мовного обов'язку, тобто пропагують державну мову, використовуючи її в усіх сферах суспільно-виробничого життя, поширюючи в світі через міжмовні, міжкультурні контакти знання про Україну та її народ.
Мовна стійкість ґрунтується на соціальній, психологічній стабільності носіївмови, на політичній стабільності держави і водночас вона сприяє її формуванню, оскільки безпосередньо пов'язана з формуванням світогляду громадянина суверенної держави.
Формування мовної стійкості починається з материнської школи (від дня народження), з родини, закладається в дошкільному віці й остаточно забезпечується мовною освітою у початковій і середній школі.
Виховання мовної стійкості набуває особливого значення в певних регіонах України, зокрема серед міського населення, де україномовні громадяни мають долати бар'єр психологічного дискомфорту, щоб зберігати мовну ідентичність.
Психолінгвістичний підхід до
Loading...

 
 

Цікаве