WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дослідження М.Ю. Брайчевським витоків слов’янської писемності - Реферат

Дослідження М.Ю. Брайчевським витоків слов’янської писемності - Реферат

"Літописі Аскольда", "Слові о полку Ігоревім" та інших літературних пам'ятках далекого минулого.
Отже, в давньоруській культурі, на нашу думку, немає галузі, розвиток якої не спирався б на багатовікові, іноді тисячолітні, традиції. Тож на етапі завершення формування державності Київської Русі її культура збагатилася новими елементами, найважливішим серед яких, на думку багатьох, а також і М.Брайчевського, стала писемність, поширення якої в східнослов'янському світі значно передувало офіційному введенню християнства.
Якщо зробити огляд наукової літератури, що вийшла за останні два десятиліття в Україні, у якій висвітлюються питання давньої історії слов'ян, то слід визнати, що дослідницька ініціатива, за деяким винятком, перейшла до археологів, у складі яких перебував і науковець М.Брайчевський. Це наклало відбиток не лише на зміст досліджень (етнокультурний контекст останніх), а й натеоретико-методологічне осмислення проблеми в категоріях і поняттях етногенезології, яка при домінуванні археологічних джерел найчастіше ототожнюється з ретроспективним методом (цей метод був вперше застосований О.Монтеліусом у дослідженні культур Скандинавії від неоліту до епохи вікінгів, на підставі подібності яких носіями останніх вважалися германські племена).
Археологічні джерела дають можливість визначати час опанування неупорядкованим письмом ІХ ст. На думку М. Брайчевського, особливий інтерес становить так звана "софійська" абетка, виявлена С. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору у Києві. Вона складалася з 27 літер: 23 грецьких і 4 слов'янських (Б, Ж, Ш, Щ). Найпростіше пояснення цієї знахідки - невдала спроба відтворити кириличний алфавіт (до такої думки схиляються деякі вчені) - не може вважатися коректним. Хоча графічно букви аналогічні кириличним, та це не кириличний алфавіт, який складався із 43 літер. Не може він вважатися і азбукою із 38 букв, про яку згадує Чорноризець Храбр. На думку С. Висоцького, "софійська" азбука відображає один із перехідних етапів східнослов'янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі фонетичних особливостей слов'янської мови [5, 74]. В. Русанівський та Г. Вервес не виключають, що знайдений алфавіт - той, яким користувалися на Русі ще в часи Аскольда і Діра.
Храбр був людиною освіченою і написав невеликий трактат "Про письмена", або "Сказаніє, яко состави святыи Кирил словінам письмена противу языку". Той трактат дійшов до нас у кількох списках, серед яких найдавніший належить ХІV ст. У своєму творі автор подає періодизацію розвитку слов'янської писемності. Найдавніший етап її характеризується "чертами" та "різами": "Прежде убо словіни не иміаху книг, чрьтами і різами чьтеаху і гатааху, погани суще" [5, 75]. Скоріш за все, йдеться не про алфавітне письмо (невідомо достеменно, що ми розуміємо під назвами "різи" та "черти"), а про якісь умовні позначки з певним семантичним змістом.
На думку Чорноризця Храбра, другий етап в історії генезису слов'янської писемності характерний тим, що використовувався грецький та латинський алфавіт. Це, на нашу думку, - перехід до фонетичного письма, який відбувався під впливом тогочасних графічних систем, але на практиці в той час виникали серйозні труднощі. Храбр з приводу вищесказаного відзначав наступне: "Но како может он словіньскы писати добре гречьскыми письмены "Бог" или "живот", или "зело", или "церковь", или "чаяние", или "яду", или "юность", или "язык", и иная, подобная сим?" [5, 74]. Реєстр наведених лексем дуже цікавий: всі вони, за єдиним винятком, починаються звуками, для яких грецька абетка не приготувала спеціальних позначень: "Б" (грецька бета в середні віки вимовлялася як сучасна "Б" (буки), "Ж" (живете), "З" (зело або земля), "Ч" (черв), "Ш" (ша) ; йотовані голосні, юси (назалізовані голосні) тощо. Виняток являє собою слово "яду", де фіксований знак "У" стоїть у кінці.
Відповідно - не виникає сумніву щодо необхідності перебудови, тобто слов'янська писемність, базована на грецькому алфавіті, вимагала реформування. Кирило та Методій остаточно сприяли завершенню цього процесу, і, таким чином, їх просвітницька діяльність, за Чорноризцем Храбром, становить третій етап у розвитку слов'янської грамотності.
Тож зрозуміло, що суть слов'янського джерелознавства - також і в простеженні витоків основних елементів археологічних культур від культур "вірогідно слов'янських", які відносяться до раннього середньовіччя - часу, коли у візантійських хроніках вперше був зафіксований етнонім "слов'яни" - "склавени" ("склавіни"), - послідовно до більш давніх культур, на підставі чого встановлюються генетичні зв'язки перших і других, а етнокультурний процес слугує для етноісторичних реконструкцій.
У центрі уваги - побудова хронологічної схеми археологічних культур, порівняння діахронних археологічних культур за "етнічними ознаками", подібними елементами в кожній з них. Отримана загальна картина, що доповнюється етнічною інтерпретацією археологічних культур, трактується як етнокультурний розвиток.
Література
1. Баран В.Д. Давні слов'яни. - К., 1998.
2. Брайчевський М.Ю. Анти // Вибрані твори. - К., 1999.
3. Брайчевський М.Ю. Біля джерел слов'янської державності. - К., 1964.
4. Брайчевський М.Ю. Походження Русі. - К., 1968.
5. Висоцький С. Азбука з Софійського собору у Києві та деякі питання походження кирилиці // Мовознавство. - 1974 . - №4. - С. 74 - 83.
6. Горський В.С. Філософія в українській культурі. - К., 2001. - С.1 - 7.
7. Истрин В.М. Возникновение и развитие письма. - М., 1965. - С. 444 - 445.
8. Кравченко Н.М. Анти - на зламі віків. Ранньоантський період у світлі історико-аналогічних аналогій // Вісник Київського інституту "Слов'янський університет". - Вип. №11. - К., 2001.
9. Крачковский И.Ю. Путешествие ибн-Фадлана на Волгу. - М., 1939.
10. Павленко Ю.В. Передісторія давніх урусів у світовому контексті. - К., 1994.
11. Петров В.П. Етногенез слов'ян. - К., 1972.
12. Петров В.П. Походження українського народу. - К., 1992.
13. Приходнюк О.М. Пеньковская культура. - Воронеж, 1998.
14. Русанівський В.М., Вервес Г.Д., Гончаренко М.В. Культура українського народу: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1994. - 272 с.
15. Седов В.В. Происхождение и ранняя история славян. - М., 1979.
16. Целік Т.В. Особистісне начало у філософській культурі Київської Русі. - 2005. - С. 51.
17. Этнокультурная карта территории Украинской ССР в I тыс. н.э. - К., 1985.
18. Этнокультурная карта территории Украинской ССР в І тыс. н.э. - К., 1985.
19. Якубинский Л.П. История древнерусского языка. - М., 1953. - С. 72 - 73.
Loading...

 
 

Цікаве