WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дослідження М.Ю. Брайчевським витоків слов’янської писемності - Реферат

Дослідження М.Ю. Брайчевським витоків слов’янської писемності - Реферат

перспективах (для дослідників давньоруської писемності) археології, яка швидко й ретельно збільшує свій джерелознавчий тезаурус. Відомі археологи, серед яких не останнє місце займав і М.Брайчевський, на перше місце серед важливих на сьогодні знахідок ставлять знамениту амфору з написом, знайдену під час розкопок Гніздовського могильника.
"Гніздово - місто у верхній Наддніпрянщині, попередник сучасного Смоленська, визначний опорний пункт на шляху з Києва до Новгорода і Ладоги. Величезне кладовище ІХ - Х ст., зв'язане з городищем, є видатною пам'яткою давньоруської культури на стадії завершення складногой тривалого процесу її формування. Амфора була виявлена в похованні, досить точно датованому першою чвертю Х століття" [4, 56]. Багато суперечок виникло внаслідок тлумачення напису на знайденій амфорі. Та, як вважає археолог (і ми з цим абсолютно згодні), точне лексичне значення напису має лише другорядну роль, оскільки найважливішим є неспростований факт наявності давньоруського графіто, датованого початком Х ст.
Вчені давно вже звертали увагу на загадкові знаки, що час від часу виявляються на окремих речах, каменях, будівельних рештках тощо. Деяка частина з них відноситься до часів ранньої Русі (ІХ - Х ст.), як і глиняний посуд, знайдений вченим В.Городцовим під час розкопок слов'янських курганів поблизу Рязані.
Увагу М. Брайчевського привертає діяльність дослідника Д. Самоквасова, який у своїх публікаціях згадує про цікаву знахідку кістки тварини з графічним зображенням, у складі якого маємо знаки, тотожні кириличним (А, В, Д, Е, И, Л, Ю). Автор розкопок припускає, що зображені знаки є руським алфавітом Х ст., про який маємо згадки у деяких джерелах [4, 55]. Д.Ліхачов у своєму науковому доробку "Возникновение русской литературы" висуває думку про багатоалфавітність давньоруського письменства: "Цілком можливо, що єдиного початку писемності на Русі й не існувало, що різні алфавіти вживалися в різних місцях східнослов'янської території" [8, 15].
М.Брайчевський вважає більшість пам'яток, що їх перелічили, досить пізніми, він переконаний, що воїнські речі (знайдені) виготовлені в ІХ - Х ст., а то й пізніше. "В цей час у слов'янських народів, у тому числі й на Русі, існував уже специфічний слов'янський алфавіт, винайдений Кирилом та Методієм. Тим часом знаки, про які мова, не належать ані до кирилиці, ані до глаголиці, хоча синхронні і тій, і другій" [2, 67]. Отже, стає очевидним, процес формування давньоруської грамоти не був в жодному разі прямолінійним.
В.Петров у науковій розробці "Слов'янська писемність за археологічними пам'ятками", продовжуючи попередню думку, переконливим доказом вважає графіті на шиферних пряслах, переважна більшість яких припадає на цей і пізніший час: " В основному вони виконані за допомогою кириличного алфавіту - офіційно ствердженої абетки розвиненої Русі. Але поряд з тим трапляються й загадкові знаки того типу, що згадані вище. Характерні зразки виявлено на Жовнинському городищі в пониззі Сули (недалеко від Воїня) та ін." [11, 45].
Відповідно помічає археолог Брайчевський подібні аналогії, зокрема написи на амфорах, у пам'ятках, знайдених у Болгарії, Румунії, Польщі, щодо яких виникає багато суперечок та дискусій. Датовані різним часом, речі свідчать, що явище, репрезентоване ними, має глибоке коріння, а джерела його слід шукати набагато глибше за ІХ - Х ст.
Звісно, культура Київської Русі (ІХ - ХІІІ ст.) відзначалась постійним безперервним розвитком. Багато її галузей - прикладне мистецтво, дерев'яна архітектура, народна творчість - мали глибокі вікові традиції. Мистецтво русичів являло собою не лише органічну потребу побуту, бажання оздобити багатоманітний світ речей, які оточували людину, але й відображало її світосприйняття, систему поглядів і смаків. Тож досліджуючи писемні пам'ятки, а серед них і велику кількість літописних матеріалів, стає зрозумілий феномен незвичайного злету культури Київської Русі, що пояснюється тісними її зв'язками з Візантією, Хозарією, країнами Центральної та Західної Європи. Їх вплив на культурний поступ Русі був справді значним, але не вирішальним. Щоб зерна інших культур, насамперед візантійської, могли дати рясний посів у новому середовищі, вони мали лягти в добре підготовлений ґрунт. Саме таким був "духовний ґрунт" східних слов'ян, який увібрав місцеві багатовікові традиції, збагачені культурою сусідніх народів.
Антропоморфні й зооморфні фібули Середнього Подніпров'я (V - VII ст.), танцюючі чоловіки у вишитому одязі на срібних бляшках Мартинівського скарбу (VII - VIII ст.), різьба як оздоба ідола Святовита (VIII - ІХ ст.) із Збруча, зображення фантастичних звірів і птахів на окутті рогів тура (Х ст.) із Чорної Могили у Чернігові мали певний сакральний зміст у системі язичницьких вірувань. Зокрема, різні сцени на збруцькому ідолі відображають уявлення східних слов'ян не лише про земний світ, а й про небесний та потойбічний. Як засвідчили археологічні дослідження І.П. Русанової і Б.О. Тимощука, збруцький ідол стояв у центрі святилища на кам'яному п'єдесталі, який мав близько 8 метрів у діаметрі. Подібні "храми ідольські" виявлені у Києві на Старокиївській горі, у Бакоті на Дністрі, на Житомирщині. Крім чотириликого збруцького ідола, відомі триликі та одноликі, кам'яні й дерев'яні боги. Усі вони мають людську подобу, в багатьох модельовані голова, обличчя, кінцівки.
На керамічних вазах (ІV ст.) черняхівської культури із сіл Лепесівки та Ромашки відображена календарна символіка. Пласкі широкі вінчики лепесівських ваз поділені на 12 секторів-місяців, кожний з яких має свою орнаментальну символіку землеробського змісту. Ці посудини, зокрема, призначалися для новорічних ворожінь та заклинань. У процесі дослідження виробів слов'янського та давньоруського художнього ремесла виявлено багато таких мистецьких традицій, які сягають корінням ще у скіфську епоху.
Вивчення слов'янських культур на межі 1-ї половини І тис. н. е. (зарубинецької та черняхівської), дослідженням яких і займався М.Брайчевський, формування яких відбувалося у тісній взаємодії з римською цивілізацією, свідчить, що ряд їхніх елементів відродився і набув подальшого розвитку в період Київської Русі. Це висока культура плужного землеробства, керамічне та емалеве виробництво, традиції житлобудування, а також і насамперед - мистецтво слова.
Глибинна закоріненість традицій помітна, зокрема, і в народній творчості, літературі, музиці. Язичницькі танці й пісні, фольклор, весільні та поховальні обряди, епічні легенди та перекази справляли величезний вплив на розвиток давньоруської духовної культури, становили її невід'ємну складову частину. Відгомін язичницьких вірувань яскраво проступає в
Loading...

 
 

Цікаве