WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Марійка Підгірянка - Реферат

Марійка Підгірянка - Реферат

такі гарні дівчата...
Після взаємних подяк вони розпрощалися. А через день товариство "Українська бесіда" влаштувало у Косові вечорниці. Марійка, хоч і не любила танцювати, але поїхала з молодшими сестрами на забаву. Через якийсь час розпорядник вечора підводить до неї молодого чоловіка і знайомить:
- Наша нетанцююча поетка Марійка Підгірянка, а це - нетанцюючий художник Іван Труш.
- Поетка Марійка Підгірянка? - дивується Труш. - Та ми ж учора познайомилися - учителька з Утороп, таке німецьке прізвище...
- Саме вона, та сама, Ленерт,- пояснює розпорядник.
- Як цікаво склалося,- каже Труш і починає розповідати про пригоду з когутом.
На той час припадає знайомство М. Ленерт з А, Крушельницьким, О. Маковеєм. Вона зустрічалася з соціалістом М. Лозинським, листувалася з В. Гнатюком.
У 1903 році газета "Діло" надрукувала вірш "Ой не нам; в, кайданах ходити", підписаний "Марійка Підгірянка". Хто тоді міг подумати, що впродовж десятків років це ім'я не сходитиме із сторінок газет, журналів, антологій, читанок, букварів, календарів, які друкувалися у Львові, Коломиї, Харкові, Ужгороді, Тячеві, Чернівцях, Вінниці, Пряшеві, Празі, Кракові, Варшаві, Відні, Софії, у Канаді та США,
1904 року у Львові вона познайомилася з учителем Скалатського повіту А, Домбровським, людиною прогресивних поглядів, активним діячем учительського руху, автором ряду підручників, невтомним агітатором радикальної партії. Невдовзі (31 жовтня 1905) їх повінчав священик Кобринський.
Напередодні одруження вони пішли до Інспектора повіту розвідати про вільні посади. Там зрозуміли, що їм потрібна школа для двох учителів. На той час була лише одна така, трохи далі від гір, уже майже на Покутті. З початком листопада 1905 року молоде подружжя перейшло працювати у село Рибне - Августин Антонович завідувачем, а Марія Омелянівна - вчителькою.
Ще у 1902-1903 роках А. Крушельницький сватав її за якогось свого знайомого гімназійного викладача. Коли ж довідався, що Марійка одружилася, то при черговій зустрічі мовив таке: "То ти проміняла гімназійного вчителя на сільського?".
Спочатку, на новому місці, вона помітно сумувала за горами, за гомоном гірських лісів, але коли чула шум Черемоша, бачила його пінисті води, то ставало трохи легше. Часто гостювала у вчителів Герасимовичів, які мали гарну бібліотеку. Одного разу звернула увагу на одиноке сумовите дерево біля подвір'я, і тоді народилася поезія "Смереко".
Марія Домбровська допомагала чоловікові в культурно-освітній роботі. У 1906 році прочитала в Кутах на зібранні товариства "Українська бесіда" доповідь про становище жінки у суспільстві, виклад якої наприкінці того ж року було зроблено в учительській газеті "Прапор".
Десь у серпні до Косова приїхав Г. Хоткевич. Августин Антонович при зустрічі з ним пошкодував, що дружина втратила нагоду бачити бандуру і чути гру на ній. На другий день Г. Хоткевич був гостем Марійки Підгірянки. Просидів години три - проспівав думу про Нечая і низку веселих пісень,
12 жовтня 1906 року народила сина Остапа. Тепер у Марії Омелянівни появилися нові заняття: господині дому, матері.
У липні наступного року виїхала в Буркут на лікування озоном, бо лікарі визнали у неї туберкульоз. Не могла намилуватися тамтешньою предвічною, не зіпнутою людським втручанням красою. Багато гарних віршів написала тоді. Мандрувала з чоловіком до свого дядька Івана Попеля в Довгопілля, відомого поета і громадсько-культурного діяча. Він багато разів гостював у Ленертів, коли їхав у Коломию або Львів, Домбровські перечитали багато книжок та журналів а його бібліотеки, якою захоплювалася Леся Українка, упорядкували її.
Прагнучи перешкодити політичній діяльності, Ілада вирішила розлучити подружжя, А. Домбровського переводять у Ворону Ко-ломийського повіту, а Марію Омелянівну залишають у Рибному, 1 квітня 1908 року тут у неї народжується другий хлопчик, якого назвали Романом. Відпустку провела а Уторопах, біля батьків,
У цей час Марія Омелянівна багато писала.
Працюючи у різних закутках Прикарпаття, часто приїздила на канікули до батьків, які й далі проживали в Уторопах. Там провела літо 1914 року і почула звістку про події у Сербії, а потім - оголошення війни між Австрією і Росією.
З того часу пролетіло багато десятків років, у Черемоші спливла незліченна кількість води. І ось звістка від учнів Уторопської школи:
"У нашому селі є багато старших людей, які пам'ятають Марійку Підгірянку та її батька. Є і її учні, які згадують свою вчительку як дуже чуйну людину. А на тому місці, де був будинок лісника, тепер побудовано клуб і двоповерхову школу" ).
У рідному селі Білі Ослави в грудні 1989 року було урочисто відкрито художньо-меморіальну дошку, виготовлену Івано-Франківським скульптором О. Железняком ).
?
Марійка ПІДГІРЯНКА.
СМЕРЕКО
Смереко, смереко,
Смерекові шуми.
Чи шлеш свої думи
У ту даль, мов з лелій.
У гір край веселий, Далеко...
Смереко, смереко,
Не шуми так шумно,
Бо і мені сумно,
Й мене болить серце,
І мені, сестрице,
Нелегко.
Смереко, смереко,
Зелена, висока.
І ти одинока,
І я одинока,
Обі ми від роду
Далеко.
Рибне. 1906.
Збірка "Відгуки душі". 1908.
РЕЦЕНЗІЯ НА ЗБІРКУ "ВІДГУКИ ДУШЬ.
Марійка Підгірянка. "Відгуки душі". Поезії. Накладом Товариства "Взаїмна Поміч гал. і буков, учителів" у Львові. Чистий дохід призначений на будову бурси для синів учительських. 16. ст. 53.
Марійка Підгірянка (псевдонім) вперше виступила на літературне поле перед кількома роками в "Ділі", друкуючи там свій віршик "Ой не нам та не нам в кайданах ходити...". Потім появилося кілька її віршиків у нашому журналі і поетка замовкла на якийсь час. Тепер заходом д. Константний Малицької вийшов друком невеличкий збірничок пісень нашої поетки, і ми маємо нагоду: ближче придивитися літературній фізіономії шан. авторки. Поетка - жінка народного учителя і сама учителька - незвичайно скромна людина. В листі до д.Константний Малицької вона пише про себе: "Я не думала ніколи, що колись буду "друкована",- я самоук, несміле дитя Підгір'я. Списувала, що мені старі ліси розказували, та не знаю, чи зрозуміла добре смерекову мову. Почала я писати дуже рано, десь вже в 13 або 14 році життя, а писала, бо чула душевну потребу вилити на папір ті враження, якими напувала мене краса природи"... Поетка залюбки читала Шевченка, Конопніцьку, Гайне і Лепкого і тривожиться, чи з сеї лектури не лишилися які сліди на її творах. На нашу думку, поетка може бути цілком спокійна - літературних позичок від згаданих поетів нема у неї. Під впливом Шевченка - як сама пише - могла "розбудитися в Н ї національна свідомість і дбайливість виробляти свою мову"; Конопніцька і Гайне навчили її будувати строфи, але вона не наслідує нікого, її пісні - се вицвіт власного, ніжного серця. Поетка, "несміле дитя Підгір'я", з особливою цікавістю прислухувалася Нашій людовій пісні, пильно читала "книги, писані та мережані горами, лісами"... і лише людова пісня та природа оставили свої корисні сліди на творах поетки.
Чиста, мов кришталь, народна мова, простота, ядерність вислову, щирість - отеє головні прикмети поезій Підгірянки. З пісень її віє свіжість, запах пільних квіток, шум і туга наших смерекових лісів. В її піснях - навіть патріотичних - не стрічаємо пустих банальних фраз, декламації, пафосу. Вона не силкується свої почування, свої думки прикрашувати блискучими, золотистими павлячими перами, не шукає за добірними словами, поетичними картинами, не гонить за ефектами, не кокетує з ніякими "напрямками" - вона співає лише те, що лежить їй на серці, що тиснеться до її уст, вона попросту - талант і то талант щирий, чистий, мов золото, талант, хапаючий своїм ліризмом за серце, мов поранкова весняна молитва жайворонка.
Мих. МОЧУЛЬСЬКИЙ.
"Літературно-науковий вісник". - 1908. - Грудень. - С. 712-713.
Loading...

 
 

Цікаве