WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Державні освітні стандарти і українознавство - Реферат

Державні освітні стандарти і українознавство - Реферат


Реферат на тему:
Державні освітні стандарти і українознавство
Ніхто не стане заперечувати, що освітня система в Україні потребує оновлення і реформування. Це визнають і розробники проекту "Стратегія реформування освіти в Україні", який нещодавно опублікований Міністерством освіти і науки України: "Реформування змісту освіти є на сьогодні наріжним каменем усього процесу перебудови освітньої системи в Україні" [1, 10], "зміст освіти сьогодні недостатньо відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей" [1, 13]. В умовах, коли Україна приєднується до Болонського процесу, це має особливе значення, адже в школах зарубіжжя концептуальним орієнтиром у формуванні змісту освіти став компетентнісно орієнтований підхід.
В умовах української національної школи це обумовлює необхідність забезпечення "єдності виховання і навчання за умови, що головною метою школи є формування патріотів-гуманістів, а тому основою системи освіти є виховання" [2, 8], бо "освіта - це шлях пізнання й виховання людини, підготовка її до життєвого вибору та принципів життєдіяльності" [2, 6], як зазначено в іншому важливому документі "Українська освіта: стан, проблеми, перспективи в Україні і в світі", підготовленому Науково-дослідним інститутом українознавства Міністерства освіти і науки України.
При реформуванні змісту освіти ми повинні змінити енциклопедичний підхід до її структурування, який домінував у нас до цього часу, на компетентнісний підхід, а тому слід чітко визначитись, яка ж мета нашої освітньої політики, яку школу ми збираємось будувати. Ця мета, власне, чітко визначена ще в одному важливому стратегічному документі - Національній доктрині розвитку освіти України, в якій розроблено стратегію розвитку нашої освітньої системи на чверть століття. У цьому документі зазначено, що ми будуємо національну школу в Україні.
У Концепції національної освіти, розробленій Науково-дослідним інститутом українознавства МОН України під керівництвом академіка П.Кононенка, ще на початку відродження України як суверенної держави зазначалося, що "Україна як суверенна держава потребує… розвитку демократичної, правової, гуманістичної, національної школи" [3]. Адже лише патріоти-гуманісти з розвиненою національною самосвідомістю зможуть будувати свою державу, віддавати їй свої творчі сили, розвивати економіку і культуру. Це показав світовий досвід (Німеччина, Японія), коли пріоритет освітньої політики, науки, культури, передових технологій вивів ці держави у ряд передових країн світу.
Реформуючи освіту, ми не повинні сліпо копіювати чужий досвід, але, розумно використовуючи міжнародні тенденції розвитку освіти, дбайливо спиратися на багатовікові вітчизняні традиції, на свій багатющий національний досвід. Не потрібно забувати історичних уроків минулого, коли освітні традиції Київської Русі, Києво-Могилянської академії визнавалися в усьому світі, а Україна вважалася однією з найосвіченіших держав Європи.
Висловимо свої міркування з приводу актуальних проблем розвитку сучасної національної школи в Україні.
Ще видатний український філософ і письменник Г.Сковорода закликав нас "пізнати свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю" для того, щоб правильно вибрати свій шлях у житті. Ці слова повинні стати дороговказом у будівництві нової національної школи в Україні, у підготовці підростаючого покоління до життя. На цьому наголошується і в Концепції 12-річної школи, де сказано, що домінантою виховного процесу має стати формування в учнів патріотизму з повним змістом наповнення, виховання любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за її майбутнє.
Але чи все ми робимо для забезпечення цієї мети? Чи оптимально використали для її втілення Державні освітні стандарти? Чи все зробили, щоб втілювати в життя прекрасні слова Президента В.А.Ющенка, сказані ним у Полтаві на травневому освітньому форумі 2005 р. і зафіксовані в його Указі від 4 липня 2005 р. "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" про те, що необхідно "…докорінно поліпшити виховну роботу з дітьми, учнівською та студентською молоддю на основі традицій і звичаїв українського народу, вивчення його історії та культурної спадщини, формування у підростаючого покоління високої патріотичної свідомості, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків, поваги до державних символів України" [4].
Мабуть, не все робимо і втрачаємо часом те, що уже стало набутком у роки незалежності України. Про це переконливо писала доктор філологічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Л.Дунаєвська: "Важливо наголосити на необхідності повернення до вивчення народознавства (українознавства) в школі. Цей предмет, уведений до шкільних програм у 90-х роках ХХ ст.(а тепер, на жаль, практично вилучений зі шкільної програми), був улюбленим предметом учителів, сердечно і щиро сприймався старшим поколінням українських родин, бо відповідав на основні життєві питання: хто ми і звідки, які цінності нашого роду і народу, яке наше місце у світі. Сьогодні, на жаль, народознавство (українознавство) у багатьох школах тримається на ентузіазмі окремих учителів-патріотів. Вважаємо, що цей предмет потрібно вивчати не менш серйозно, ніж звичайні для всіх математику, фізику, мови, бо для повноцінного розвитку особистості, ідентифікації себе як свідомого українця, патріота своєї держави, народознавство (українознавство) потрібне, як повітря". А якщо воно "потрібне, як повітря", то чому почало зникати з навчальних планів? Якщо ми й надалі будемо так нігілістично ставитись до цього важливого для сучасної національної школи України предмета, то й далі виростатимемо меншовартісними людьми, безбатченками, і в світі нас не поважатимуть, а будуть попихатися нами як нацією, що не шанує себе і своєї культури. Адже українознавство як наука, що вивчає систему знань про Україну і світове українство в часовому і просторовому аспектах, - унікальний інтегруючий предмет, який зовсім не повторює змісту інших предметів, що дають учням лише часткові знання про Україну, а українознавство об'єднує такі знання у цілісність і спрямовує їх на формування світогляду.
Пригадаємо історію введення цього предмета в шкільні програми напередодні проголошення незалежності України, бо саме історія цього питання може прояснити необхідність його в сучасній школі.
Як відомо, в кінці 80-х років ХХ ст., з ініціативи
Loading...

 
 

Цікаве