WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Громадянськість як основа національного виховання - Реферат

Громадянськість як основа національного виховання - Реферат


Реферат на тему:
Громадянськість як основа національного виховання
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашого суспільства докорінно змінилися вимоги до виховання молодої людини, яка вступає в самостійне життя. Як організувати процес виховання учнів? Яким змістом його наповнити? Як сформувати принципи та ідеали громадянина України?
Такі питання хвилюють учителів-практиків, вихователів, науковців, керівників освіти, які прагнуть побудувати українську національну школу. У "Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті" зазначено, що головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку, саморозвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне вчитися впродовж життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства. Саме життя вимагає від сучасної школи формування людини, яка б уміла будувати гідне життя у гідному суспільстві.
Розглядаючи ліцей як центр духовності, головною метою якого є плекання національної еліти (Концепція розвитку Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка), ми прагнемо створити умови для творчої реалізації особистості. Серед завдань, визначених Концепцією національного виховання "Громадянин України XXI століття" (авторський колектив Сазоненко Г.С., Кононенко П.П., Галіцина Л.В.), слід наголосити на: необхідності філософсько-світоглядної підготовки молоді, визначенні смислу життя; формуванні самосвідомості, ціннісного ставлення до власного життя; залучення учнів до системи культурних цінностей українського народу, світового співтовариства; розвитку загальнолюдських норм гуманістичної моралі; виховання поваги до закону, до норм колективного життя, розвитку громадської та соціальної відповідальності як важливої риси особистості; виховання позитивного ставлення до праці як до найвищої цінності в житті; розвитку потреби у творчій праці та потреби у здоровому способі життя. Саме ці завдання є системоутворюючими в виховній концепції ліцею.
Прагнення педагогів до того, щоб ліцей став середовищем, яке забезпечує формування у молодої людини громадянської свідомості, соціальної відповідальності за національно-культурне відродження України, спонукає їх вийти у своїй роботі на новий якісний рівень, переосмислити свою роль у зазначених процесах.
Як відомо, визначальним принципом наукового дослідження є принцип історизму, системності та порівняльного аналізу. Коротко окреслимо історичний аспект питання.
У стародавніх греків і римлян домінуючими у вихованні були дві тенденції. Одна, що бере початок від Сократа, пов'язана саме з ідеєю громадянського виховання; друга, яку відстоював Антісфен, започаткувала традиції вільного виховання. Вивчення текстів античних авторів переконує, що найяскравішою животворною ідеєю стосовно формування особистості виступає ідея громадянського виховання - як відповідь на суспільну потребу привести у відповідність інтереси суспільства й інтереси особистості.
За Платоном, мета виховання полягає в тому, щоб здійснити такий вплив на людину, який би з дитинства спонукав її пристрасно прагнути стати досконалим громадянином. При цьому він відстоює первинність, пріоритет інтересів держави, а не особистості: "Ні спокуса, ні насильство не можуть примусити громадянина зрадити інтереси держави".
Проблема необхідності гармонії людини і громадянина, поставлена Платоном, надалі на всі часи стане каменем спотикання.
Аристотель ставив питання про розрізнення понять доброчесності людини і доброчесності громадянина залежно від державного ладу, вважаючи, що воно неодмінно зумовлюється останнім. Виходячи з принципу визнання рівності всіх людей як громадян держави, Аристотель зазначав, що громадянська доброчесність полягає в тому, щоб людина добре виконувала свою справу. "Доброчесність громадянина, - уточнював він, - очевидно й полягає у здатності прекрасно і володарювати, і підкорятися".
Аналіз "Повісті временних літ", "Статуту Володимира Всеволодовича", "Повчання дітям" Володимира Мономаха, "Слова о полку Ігоревім" дає підставу твердити, що позитивним явищем було використання вчителями Київської Русі міжпоколінних традицій, на основі яких виховувались найбільш значущі для особистості якості: доброта, справедливість, милосердя, любов до свого народу, Батьківщини , готовності захищати її від ворогів.
У часи Козацької держави громадянськість характеризувалася високим рівнем національної свідомості, патріотизму, активності народу, героїчної боротьби проти гніту, за свободу й незалежність.
Нагадаємо лише прізвища Г. Сковороди, М. Драгоманова, М.Грушевського, В.Сухомлинського для того, щоб підкреслити: з вісімнадцятого в двадцяте століття безперервно тече струмок української громадянсько-педагогічної думки.
Виняткова роль у розвитку й формуванні національної свідомості українського народу, української ідеї, у згуртуванні передових сил української нації належить Т.Г. Шевченкові, який закликав любити Україну так, як любив її сам. Свою Україну любіть, Любіть її... во врем'я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Т.Г.Шевченко зафіксував найважливіші сутнісні характеристики української національної ідеї: волелюбність, глибину і всеосяжну народність, державницьку суть, національну честь і гідність, жертовний патріотизм, віру у свій народ.
Сорок років був І.Я. Франко духовним провідником поневоленого українського народу.
Яскравим і радикальним виразником національної свідомості та української ідеї, видатним громадським і політичним діячем кінця XIX - початку XX століття була Леся Українка.
На сучасному етапі національного духовного відродження більшої уваги набуває проблема формування та розвиток у молоді життєво творчої позиції, виховання любові до Батьківщини, гордості за свою Державу, національного патріотизму, поваги до символів, власної історії, знання і шанування традицій - без чого неможливе виховання справжнього Громадянина Українця.
"Для нас важливим є "психологія українця" - це психологія працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності Батьківщини - України. Це психологія людини, яка вічно захищала сама себе, свою матеріальну і духовну спадщину, падала в нерівному бою, піднімалася, перемагала - і в години політичної незалежності України сягала вершин світової цивілізації". (П. Щербань "Національне виховання в сім'ї". - К., 200 ).
Філософія освіти XXI століття висуває як надзавдання - формування креативної особистості, що продуктивно розглядає свою життєдіяльність. Тому XXI століття 00Н назвало "Століттям людини", отже, нове виховання повинно бачити за всім і в усьому - Людину, її працю, її соціальні зв'язки, її почуття, цінність її індивідуального світу.
Тож основні завдання ліцею спрямовані саме на те, щоб у кожному учневі ліцею бачити людину, вірити в її творчі можливості, допомагати зробити правильний вибір, створювати умови для розвиткугромадянської та соціальної відповідальності, виховувати українців, які б "славили себе і свою Вкраїну" (І.Огієнко. "Українська культура"), не були байдужими до національної історії, мови та національної гордості.
Виховання національне свідомих патріотів, стійких громадян України - головне завдання національного виховання сьогодні. Громадянська позиція особистості має формуватися не тільки на основі демократичних цінностей, а й національних цінностей та на основі національної культури. Громадянськість - це якість, яка не надається формально, а виховується. Це поняття соціально-психологічне, бо в ньому фіксується передусім психолого-етичний зв'язок особистості з державою. Громадянськість може зберігатись навіть
Loading...

 
 

Цікаве